21.07.2022
ЄУН 398/5960/21
Провадження №1-кп/389/328/21
21 липня 2022 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі ВКЗ обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121060000924 від 26.07.2021, стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-
Прокурор заявив клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк дії попередньої ухвали стосовно обвинуваченого закінчується 30.07.2022 року. Обгрунтував клопотання тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, тому враховуючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні злочину, яка передбачає позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, може переховуватись від суду, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_4 не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, не працює та суспільно-корисною працею не займається, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, що виправдовує його тримання під вартою.
Обвинувачений та його захисник в судовому заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просили застосувати стосовно ОСОБА_4 інший, більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді домашнього арешту цілодобово, оскільки вважають, що ризики вказані прокурором необґрунтовані.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні даного питання необхідно враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, вирішуючи питання щодо продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для ув'язнення.
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки за вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Це дає достатні підстави вважати про реальність такого ризику з боку обвинуваченого, який знаючи про тяжкість покарання за вчинені діяння, може переховуватись від суду.
Крім того, обвинувачений не одружений, не працевлаштований, утриманців не має, тому відсутність міцності соціальних зв'язків, хоча раніше і не судимий, є ризиком його зникнення у разі перебування на волі або скоєння ним нових злочинів. Також існує ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілого, свідків.
Клопотання обвинуваченого та його захисника про обрання, іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано документів, доказів про кому дійсно належить будинок АДРЕСА_1 , оскільки за саме цією адресою останні просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
З огляду на викладене та заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає за доцільне продовжити тримання обвинуваченого під вартою.
Обираючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді взяття під варту, не відпали, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
В силу п.2 ч.4 ст.183 КПК України, розмір застави в даному кримінальному провадженні не визначається.
Керуючись ст. ст.177, 183, ст. 331 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 12.30 год. 21.07.2022 року по 12.30 год. 18.09.2022 року.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» для відома.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Знам'янського
міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1