вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" липня 2022 р. Справа№ 910/10755/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 16.09.2021
у справі № 910/10755/21 ( суддя С.О. Чебикіна )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Бріс" ЛТД
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Українська страхова група"
про стягнення 100 000,00 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Бріс» Лтд звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Українська страхова група"» про стягнення 100 000,00 грн. страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ю/о 23-0301-18-00084 від 01.11.2018.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в порушення умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ю/о 23-0301-18-00084 від 01.11.2018, відповідач, як страховик, не відшкодував ТОВ Фірма «Бріс» Лтд страхову суму, сплачену останнім на користь потерпілої особи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі № 910/10755/21 позовні вимоги задоволено. На підставі рішення суду з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Українська страхова група" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Бріс" ЛТД витрати, понесені страхувальником в межах ліміту відповідальності у розмірі 100 000, 00 грн. та 2 270,00 грн. судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором № ю/о 23-0301-18-00084 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та у зв'язку із настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, перейшло право вимоги до відповідача.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою № 46 від 19.03.2021, в якій повідомив про відшкодування шкоди на користь ПАТ «Волиньнафтогаз», у зв'язку із чим просив відшкодувати позивачу понесені збитки на підставі договору № ю/о 23-0301-18-00084 від 01.11.2018 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Однак відповідачем було відмовлено у задоволенні зазначеної заяви, оскільки позивач не узгодив із страховиком відшкодування збитків на користь ПАТ «Волиньнафтогаз».
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП, покладається на відповідача відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки позивачем було здійснено виплату на користь потерпілої особи ПАТ «Волиньнафтогаз» на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 903/754/19.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що відповідно до ст.37.1.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Однак згідно акту здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 79000081 від 04.01.2019, наданого відповідачу 31.01.2019, газопровід високого тиску 159 мм та низького тиску 76 мм було відремонтовано.
Апелянт зазначає, що позивач без згоди відповідача здійснив відшкодування шкоди ПАТ «Волиньгаз» та повідомив відповідача про її проведення після фактичної виплати, чим порушив абз.2 п.36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі виграти здійснені без попереднього погодження із страховиком.
На переконання апелянта, доводи позивача про те, що ПАТ «СК «Українська страхова група» було обізнано про розгляд справи № 903/754/19 та розмір вимог потерпілого до ТОВ Фірма «Бріс» ЛТД, а тому погодило вказані виплати, не заслуговують на увагу, так як позивачем не подано локазів згоди страховика щодо компенсації ним завданої шкоди.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
01.11.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "Українська страхова група"» (страховик за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Бріс» Лтд (страхувальник за договором) було укладено договір № ю/о 23-0301-18-00084 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу якого застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих осіб внаслідок експлуатації його забезпечених транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.1. договору його предметом є здійснення страховиком обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника, як власника наземного транспортного засобу, за шкоду життю, здоров'ю майну третіх осіб, заподіяну забезпеченими транспортними засобами, зазначеними в додатку № 2 до цього договору.
Згідно додатку № 2 до цього договору застрахованим є, в тому числі, транспортний засіб - КАМАЗ, н.з. НОМЕР_1 .
Згідно п. 4.2. договору ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих третіх осіб, становить 100 000,00 грн. на одного потерпілого за кожним полісом.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 17.11.2018 по 16.11.2019 (п. 9.1. договору).
03.01.2019 о 10 год. 10 хв. в с. Лище, Луцького району, Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «КАМАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТзОВ Фірмі «Бріс» ЛТД, під керуванням водія цього товариства - ОСОБА_1 , який, не впоравшись з керуванням, допустив перекидання автомобіля, внаслідок чого було пошкоджено газопровід високого тиску 0 159 мм та низького тиску 0 76 мм, що призвело до неконтрольованого витоку природного газу в обсязі 37 452 м. куб.
Газопроводи високого та низького тисків, які прокладені поблизу с. Лище, Луцького району, Волинської області (інвентарні номери 107020100330100055, 107020100330300106) перебувають у державній власності, належать АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» на праві господарського відання та знаходяться на балансі ПАТ «Волиньгаз», що підтверджується довідкою ПАТ «Волиньгаз» № 430012-Сл-2701-0619 від 13.06.2019.
Рожищенським районним судом Волинської області постановою від 16.01.2019 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 139 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення 340 грн.
На час скоєння ДТП водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Фірмою «Бріс» ЛТД.
31.01.2019 ПАТ «Волиньгаз» на адресу ПрАТ «СК "Українська страхова група"» надійшло повідомлення №43006.1-Сл-284-0119 від 28.01.2019 з метою отримання страхового відшкодування. Однак, 25.02.2019 ПрАТ «СК "Українська страхова група"» прийняло рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, про що повідомило ПАТ «Волиньгаз» листом № ДКЦВ-17174. Підставою відмови зазначено порушенні ст.37.1.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки з доданого до листа акту здачі - приймання робіт № 79000081 від 04.01.2019 пошкоджену газову трубу відремонтовано.
11.11.2020 Північно-західним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 903/754/19 за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» до ТОВ Фірми «Бріс» Лтд за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПрАТ «Страхова компанія "Українська страхова група"» та ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди у розмірі 766 220,33 грн. скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 11.12.2019 у справі № 903/754/19 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, зокрема, присуджено до стягнення з ТОВ Фірми «Бріс» Лтд на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» шкоди у розмірі 257 144,00 грн. та судових витрат в сумі 3 857,16 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду під час вирішення спору у справі № 903/754/19 не підлягають повторному доказуванню та мають преюдиційне значення під час розгляду справи №910/10755/21.
Північно-західним апеляційним господарським судом за результатом розгляду справи №903/754/19 було встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.01.2019 о 10 год. 10 хв. в с. Лище, Луцького району, Волинської області за участю транспортного засобу «КАМАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ Фірмі «Бріс» ЛТД, було завдано збитків ПАТ «Волиньгаз» на загальну суму 257 144,00 грн.
20.11.2020 позивачем на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №903/754/19 сплачено на користь ПАТ «Волиньгаз» грошові кошти у розмірі 257 144,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 339.
19.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою за вих. № 46, в якій повідомив ПрАТ «СК "Українська страхова група"» про відшкодування шкоди у розмірі 257 144,00 грн. на користь ПАТ «Волиньгаз» у зв'язку із чим просив ПрАТ «СК "Українська страхова група"» відшкодувати позивачу понесені збитки на підставі договору № ю/о 23-0301-18-00084 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
16.04.2021 ПрАТ «СК "Українська страхова група"» листом за вих. № ДКЦВ-17174/12 повідомило позивача про відмову у компенсації його витрат, оскільки останній не узгодив зі страховиком відшкодування збитків на користь ПАТ «Волиньгаз».
Внаслідок відмови відповідача, як страховика, у виплаті на користь позивача шкоди, відшкодованої останнім на користь ПАТ «Волиньгаз», ТОВ Фірма «Бріс» ЛТД звернулося до суду за захистом своїх прав та просить стягнути витрати, понесені страхувальником в межах ліміту відповідальності у розмірі 100 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 903/754/19, здійснив на користь потерпілої особи - ПАТ «Волиньгаз» відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 257 144, 00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 339 від 20.11.2020 (а.с. 49).
19.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомив ПрАТ «СК "Українська страхова група"» про відшкодування шкоди у розмірі 257 144,00 грн на користь ПАТ «Волиньгаз», у зв'язку з чим просив ПрАТ «СК "Українська страхова група"» відшкодувати позивачу понесені витрати на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ю/о 23-0301-18-00084 від 11.11.2018.
Проте, відповідач листом за вих. № ДКЦВ-17174/12 відмовив у компенсації позивачу витрат, оскільки останній не узгодив зі страховиком відшкодування збитків на користь ПАТ «Волиньгаз» з тих підстав, що витрати не були погоджені зі страховиком, що є порушенням умов ст. 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Наведене свідчить, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна вчинити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечить запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з чим було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece»).
Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Immobiliare Saffi v. Italy»).
Отже, рішення суду у справі № 903/754/19, яке набрало законної сили підлягає виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Таким чином, відмова ПрАТ «СК "Українська страхова група"», як страховика, у виплаті компенсації витрат позивача, як страхувальника, понесених внаслідок виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 903/754/19 про відшкодування майнової шкоди, саме на підставі попереднього непогодження з відповідачем суми виплати суперечить ст. 129-1 Конституції України, ч.1 ст. 326 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 000, 00 грн. (в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Наведені апелянтом доводи апеляційної скарги ґрунтуються на намаганнях здійснити переоцінку обставин справи, об'єктивно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, отже апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" задоволенню не підлягає.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі № 910/10755/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2021 у справі № 910/10755/21 залишити без задоволення.
Матеріали справи № 910/10755/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська