вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" липня 2022 р. Справа№ 910/8528/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Козир Т.П.
секретар судового засідання Мельничук О.С.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явились,
від відповідача 1 - не з'явились,
від відповідача 2 - не з'явились,
від відповідача 3 - не з'явились,
від третьої особи - не з'явились,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 (повний текст рішення складено 01.02.2022)
у справі № 910/8528/21 (суддя Гумега О.В.)
За позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
до:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграндпол"
3. ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Акціонерне товариство "Укргазвидобування"
про стягнення 4 071 256,15 грн., -
У 2021 році Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграндпол" та ОСОБА_1 про стягнення стягнення 4 071 256,15 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскільки настав гарантійний випадок, після отримання від бенефіціара (АТ "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика") вимоги платежу за Банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019 року, позивач 06.05.2020 року здійснив на користь бенефіціара оплату в сумі 3 147 000,00 грн. (гарантійний платіж), втім відповідачі-1, 2, 3 не виконали вимоги позивача щодо відшкодування йому суми гарантійного платежу за договором гарантії, а відтак позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідачів-1, 2, 3 солідарно спірної заборгованості на підставі ст. 525, 526, 530, 546, 553, 554, 560, 563, 569 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193, 200 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога AT "Укргазвидобування" за банківською гарантією є безпідставною, оскільки невиконання договору поставки № УГПГФ 562/07-19 від 08.02.2019 року відбулось саме з вини АТ "Укргазвидобування", а не з вини ТОВ "Акфілд", що встановлено судовими рішеннями у справі №910/18478/19. Крім того місцевий господарський суд встановив, що позивач здійснив оплату за банківською гарантією 06.05.2020 року під час дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 року у справі № 910/1131/20, оскільки такі заходи забезпечення позову в силу приписів ч. 9 ст. 140, ч. 9, 10 ст. 145, ст. 284 ГПК України діяли до 03.06.2020 року (постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 року у справі №910/1131/20 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 року у справі №910/1131/20 залишено без змін).
Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року шляхом виключення з мотивувальної частини абзац 5 сторінки 15 та абзацу 7 сторінки 15.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та не обґрунтованим, висновки викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що постачальник погодився, що відлік строку поставки здійснюється з моменту укладення договору та не залежить від будь-яких інших обставин в тому числі моменту проведення оплати. Втім, товар в обумовлені строки не був поставлений, а тому покупець мав законні підстави для вимоги за банківською гарантією. Скаржник також вважає, що судом першої інстанції не встановлено чи пропущено АТ «Укргазвидобування» строк оплати на момент виставлення вимоги по банківській гарантії та/або на дату, коли мала відбутись поставка. Також на думку скаржника місцевим господарським судом не встановлено дату коли було передано рахунок та коли настав обов'язок провести попередню оплату. Скаржник наголошує, що у справі №910/18478/19 суд дійшов висновку про те, що АТ «Укргазвидобування» неправомірно нараховано ТОВ «Акфілд» суми пені та штрафу, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог, але предметом розгляду даної справи не є нарахування штрафних санкцій, предметом спору в даній справі є стягнення боргу за гарантією, у справі №910/18478/19 не досліджувались факти настання чи не настання гарантійного випадку. З огляду на вказане, на думку скаржника посилання суду першої інстанції на преюдеційність рішення по справі №910/18478/19 є необґрунтованим.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 91 603 грн. 26 коп.
01.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8528/21.
13.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/8528/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року у справі №910/8528/21 та призначено розгляд справи на 20.07.2022 року.
20.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник дізнався про судове засідання напередодні з сайту судової влади.
В судове засідання 20.07.2022 року представники сторін не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також той факт, що відповідач 1 не обмежений у виборі представника, а представник не надав будь-яких доказів не можливості прибути в судове засідання 20.07.2022 року, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим господарським судом 17.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус", найменування якого відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінено на Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (далі - банк-гарант, позивач, АТ "КБ "Глобус") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акфілд" (далі - принципал, відповідач-1, ТОВ "Акфілд") укладено Генеральний договір № 11911/ЮГ-18 про надання банківських гарантій (далі - Генеральний договір). (т.1, а.с. 7-9).
Відповідно до п. 1.1 Генерального договору цей договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом тендерних гарантій та/або гарантій виконання договору/контракту та/або гарантій повернення авансового платежу (далі - гарантії) протягом дії цього договору.
Згідно з п. 2.1 Генерального договору надання кожної гарантії у рамках цього договору здійснюється за заявою принципала після укладення сторонами відповідного Додаткового договору.
Відповідно до п. 12.1 Генерального договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
В подальшому, 29.01.2019 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) та ТОВ "Акфілд" (принципал) укладено Додатковий договір №5 до Генерального договору № 11911/ЮГ-18 про надання банківських гарантій (далі - Договір гарантії) та видано Банківську гарантію №11911/5 від 29.01.2019 року (далі - Гарантія). (т.1, а.с. 10-11, 13).
Відповідно до п. 1.1 Договору гарантії даний договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (далі - гарантія) з метою забезпечення належного виконання принципалом умов Договору поставки (закупівля товару за власні кошти), що буде укладений на підставі повідомлення про намір укласти договір, на підставі Протоколу вибору переможця допорогової закупівлі № 17Т-644 від 10.01.2019 року згідно оголошення про проведення допорогової закупівлі № UА-2017-11-22-002996-а (далі - Договір поставки), що проводилась Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" (далі - бенефіціар, третя особа, АТ "Укргазвидобування").
Згідно з п. 1.2 Договору гарантії, гарантійним випадком є невиконання та/або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за Договором поставки (закупівля товару за власні кошти): "34140000-0 - Великовантажні мототранспортні засоби (Каротажні підіймачі гідравлічні в асортименті) номер процедури закупівлі: 17Т-644".
Пунктом 1.3 Договору гарантії встановлено, що надана в межах цього договору гарантія є безумовною, безвідкличною.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору гарантії, сума і валюта гарантії: 3 147 000,00 грн. (код валюти - 980 (UAH) (далі - гарантійна сума); строк дії гарантії - з 29 січня 2019 по 13 вересня 2019 включно.
Згідно з п. 3.3 Договору гарантії, у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (далі - гарантійний платіж), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.
Пунктом 3.6 Договору гарантії встановлено, що у разі надходження до банку вимоги бенефіціара про сплату гарантійного платежу принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала (в т.ч. депозитних), відкритих у банку-гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), грошових коштів для сплати грошового покриття в розмірі та за реквізитами, визначеними п. 12.1.1 цього Договору гарантії. Якщо принципал не відшкодує банку-гаранту суму гарантійного платежу та проценти за користування коштами в строки, вказані в пунктах 3.3-3.5 цього договору, принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала, відкритих у банку-гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), коштів у сумах, які мають бути сплачені принципалом відповідно до пунктів 3.3-3.5 цього договору, штрафні санкції, передбачені цим договором, а також, інші понесені банком-гарантом витрати, пов'язані з виконанням ним своїх зобов'язань у зв'язку з цим договором.
Пунктом 4.1 Договору гарантії встановлено, що виконання принципалом зобов'язань за цим договором (відшкодування суми гарантійного платежу за Гарантією, сплати комісії банку-гаранту за надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкції, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечуються:
4.1.1. порукою фізичної особи - ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 (далі - поручитель-2, відповідач-3);
4.1.2. порукою юридичної особи - ТОВ "Укрграндпол", ідентифікаційний код 39457926 (далі - поручитель-1, відповідач-2);
4.1.4. майновими правами (правом вимоги) за Договором банківського вкладу в розмірі 471 050,00 грн, які будуть розміщені на депозитному рахунку принципала в АТ "КБ "Глобус". Договір застави майнових прав укласти в строк до 28 лютого 2019 року.
Пунктами 6.1, 6.3 Договору гарантії встановлено обов'язок принципала належним чином виконати зобов'язання перед бенефіціаром за Договором поставки та перед банком-гарантом за Договором поруки, у випадку здійснення банком-гарантом гарантійного платежу по гарантії відшкодувати банку-гаранту суму гарантійного платежу не пізніше одинадцятого робочого дня з дати його здійснення банком-гарантом та проценти за фактичний термін користування грошовими коштами, згідно п.п. 3.3-3.5 цього договору.
Згідно з п. 7.1. Договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов'язань, останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам гарантії.
Відповідно до п. 12.1 Договору гарантії цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Відповідно до Банківської гарантії №11911/5 від 29.01.2019 року, гарант (АТ "КБ "Глобус") безвідклично та безумовно та без заперечень зобов'язувався виплатити бенефіціару (АТ "Укргазвидобування") на письмову вимогу будь-яку суму вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 3 147 000,00 грн., не пізніше 10 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов'язання, в забезпечення якого видана ця гарантія.
Крім того, 28.02.2019 року між АТ "КБ "Глобус" (заставодержатель) та ТОВ "Акфілд" (заставодавець) укладено Договір застави майнових прав за договором банківського вкладу №61000/4/Д від 28.02.2019 року (далі - Договір застави), застава за яким забезпечує вимоги заставодержателя за Генеральним договором про надання банківських гарантій № 11911/ЮГ-18 від 17.10.2018 року та Додатковим договором №5 від 29.01.2019 року до нього, укладеним між заставодержателем і заставодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний внести грошове покриття в розмірі 471 050,00 грн відповідно до п. 12.1.1 Додаткового договору №5 від 29.01.2019 року (далі - Основне зобов'язання) (п. 1.1 Договору застави). (т.1, а.с. 14-15).
Згідно з пунктами 1.2, 1.4 Договору застави, предметом застави є майнові права за Договором банківського вкладу (депозиту) для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців "Строковий" № 61000/4/Д від 28.02.20219 року (далі - Договір банківського вкладу), укладеним між заставодержателем та заставодавцем, що полягають у праві заставодавця вимагати від заставодержателя повернення грошових коштів в сумі 471 050,00 грн. (далі - вклад). Заставодавець юридична особа не вправі до повного виконання Основного зобов'язання (повністю або частково) вимагати повернення вкладу, майнові права на який є предметом застави за цим договором.
Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору застави заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, у випадку надходження до банку письмової вимоги бенефіціара по Гарантії № 11911/5 від 29.01.2019 року.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю прав вимоги, що випливають із заставлених майнових прав, або переводу на заставодавця заставлених прав в судовому порядку (п. 4.2 Договору застави).
Також, в подальшому 31.08.2018 року між АТ "КБ "Глобус" (банк-гарант, позивач) та ТОВ "Укрграндпол" (поручитель-1, відповідач-2) укладено Договір поруки №11911/5/ЮПОР-19 (далі - Договір поруки 1). (т.1, а.с. 17-18).
Крім того, 17.10.2018 року між АТ "КБ "Глобус" (банк-гарант, позивач) та ОСОБА_1 (поручитель-2, відповідач-3) укладено Договір поруки №11911/ЮПОР-18 (далі - Договір поруки 2). (т.1, а.с. 19-20).
Відповідно до п. 1.1 Договорів поруки 1, 2 узгоджено, що в порядку та на умовах визначених цими договорами поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання принципалом (відповідачем-1) зобов'язань за Договором гарантії, що укладений між банком-гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов Договору поставки. Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених Договором гарантії.
Згідно з пунктом 1.3 Договорів поруки 1, 2, поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Договору гарантії. У випадку внесення принципалом та банком-гарантом змін та доповнень до Договору гарантії поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором є дата укладення відповідних змін та доповнень до Договору гарантії в частині збільшення суми зобов'язання принципала.
У разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених Договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники (п. 1.4 Договорів поруки 1, 2).
Поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал (п. 1.6 Договорів поруки 1, 2).
Відповідно до п. 5.1 Договорів поруки 1, 2, ці договори вважаються укладеними з моменту їх підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діють з дати початку дії Гарантії, що зазначений в Договорі гарантії, до повного виконання зобов'язань за Договором гарантії або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених чинним законодавством України.
Отже, 27.08.2019 року через банк бенефіціара (ПАТ "Державний ощадний банк України") АТ "КБ "Глобус" отримало лист від 15.08.2019 року №118.33-12, до якого додано Вимогу АТ "Укргазвидобування" в особі Філії геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" по банківській гарантії від 29.01.2019 року №11911/5 (вих. № 2034 від 12.08.2021 року) (далі - Вимога). (т.1, а.с. 21).
Відповідно до вказаної вимоги бенефіціар (АТ "Укргазвидобування") повідомив гаранта (АТ "КБ "Глобус") про порушення принципалом (ТОВ "Акфілд") зобов'язань, в забезпечення яких видана Гарантія, а саме про невиконання принципалом зобов'язань за Договором від 08.02.2019 року №УГПФГ 562/07-19 в частині поставки товару відповідно до п. 5.1, 6.3.1 цього Договору та Специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору. Бенефіціар зазначив, що строк поставки складає не пізніше 180 календарних днів з моменту укладення договору, граничний термін поставки 07.08.2019 року, станом на 12.08.2019 року принципалом не здійснено поставку товару. У зв'язку з наведеним, бенефіціар вимагав сплатити йому суму у розмірі 3 147 000,00 грн. за Банківською гарантією від 29.01.2019 року №11911/5.
Судом першої інстанції встановлено також, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/12094/19 в якості забезпечення позову, поданого ТОВ "Акфілд" до АТ "Укргазвидобування" та філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" про визнання частини правочину недійсною, АТ "КБ "Глобус" було заборонено здійснювати виплати за вказаною гарантією. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 року у справі №910/12094/19 зазначену ухвалу про забезпечення позову скасовано.
Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 року у справі №910/1131/20 в якості забезпечення позову, поданого ТОВ "Акфілд" до АТ "Укргазвидобування", філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування", про визнання недійсним п. 4.4 Договору поставки УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019 року, АТ "КБ "Глобус" було заборонено здійснювати виплати за вказаною гарантією. (т.1, а.с. 153-155).
В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 року у справі №910/1131/20 зазначену ухвалу про забезпечення позову скасовано. (т.1, а.с. 156-157).
Втім, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду від 19.03.2020 року, ТОВ "Акфілд" подало апеляційну скаргу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 року у справі №910/1131/20 (повний текст постанови складено 05.06.2020 року) апеляційну скаргу ТОВ "Акфілд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 року у справі №910/1131/20 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 року у справі №910/1131/20 залишено без змін. (т.1, а.с. 158-162).
Відповідно до меморіального ордеру № 5227 від 06.05.2020 року, АТ "КБ "Глобус" здійснено оплату в розмірі 3 147 000,00 грн. по Банківській гарантії від 29.01.2019 року №11911/5 на користь бенефіціара. (т.1, а.с. 22).
Також, як зазначає позивач, часткове, у розмірі 471 050,00 грн., погашення заборгованості ТОВ "Акфілд" перед АТ "КБ "Глобус" (за сплаченою банком сумою банківської гарантії) було здійснено 07.05.2020 року за рахунок предмету застави за Договором застави, що підтверджується випискою по особовим рахункам з 28.02.2019 року по 20.05.2021 року. (т.1, а.с. 30).
Отже, як стверджує позивач з 07.05.2020 року заборгованість ТОВ "Акфілд" (відповідача-1) перед АТ "КБ "Глобус" (позивачем) щодо відшкодування суми гарантійного платежу за Договором гарантії становить 2 675 950,00 грн.
Також, на підставі п. 3.3. Договору гарантії позивач здійснив нарахування 35% річних за користування коштами за період з 06.05.2020 року по 20.05.2021 року у розмірі 975 523, 88 грн.
Окрім цього, позивач відповідно до п. 9.3 Договору гарантії здійснив нарахування 351 012, 54 грн. пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми та 65 109,02 грн. пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів за період з 06.05.2020 року по 20.05.2021 року.
В подальшому, 15.05.2020 року позивачем вручено особисто директору ТОВ "Акфілд" (відповідач-1) Вимогу від 08.05.2020 року № 1-998 про стягнення коштів в порядку регресу за Гарантією, що підтверджується відповідною відміткою на вказаній вимозі. (т.2, а.с. 84).
Також, 29.05.2020 року позивачем направлено ТОВ "Укрграндпол" (відповідачу-2) та ОСОБА_1 (відповідачу-3), як солідарним боржникам, вимоги №1-1033, №1-1032 від 28.05.2020 року про стягнення коштів в порядку регресу за Гарантією, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень АТ "КБ "Глобус" від 29.05.2020 року. (т.1, а.с. 25-26).
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідачі-1, 2, 3 не виконали вимоги позивача щодо відшкодування йому суми гарантійного платежу за Договором гарантії, а відтак позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідачів-1, 2, 3 солідарно спірної заборгованості на підставі ст. 525, 526, 530, 546, 553, 554, 560, 563, 569 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193, 200 Господарського кодексу України.
Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що вимога AT "Укргазвидобування" за банківською гарантією є безпідставною, оскільки невиконання договору поставки № УГПГФ 562/07-19 від 08.02.2019 року відбулось саме з вини АТ "Укргазвидобування", а не з вини ТОВ "Акфілд", що встановлено судовими рішеннями у справі №910/18478/19, а також з того, позивач здійснив оплату за банківською гарантією 06.05.2020 року під час дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 року у справі № 910/1131/20.
Скаржник в свою чергу звертаючись з даною апеляційною скаргою, не заперечує щодо відмови у задоволенні позовних вимог, втім просить суд апеляційної інстанції змінити оскаржуване рішення шляхом виключення з мотивувальної частини абзац 5 сторінки 15 «Отже, обставинами, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, є обставини недобросовісного виконання AT "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичного управління "Укргазпромгеофізика" своїх зобов'язань за Договором поставки від 08.02.2019 №УГПГФ562/07-19, наслідком чого стало прострочення поставки, а також обставини вжиття відповідачем всіх залежних від нього дій для здійснення поставки необхідного AT "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичного управління "Укргазпромгеофізика" товару.» та абзацу 7 сторінки 15 «Таким чином, вимога AT "Укргазвидобування" за банківською гарантією є безпідставною, оскільки невиконання Договору поставки № УГПГФ 562/07-19 від 08.02.2019 відбулось саме з вини АТ "Укргазвидобування", а не з вини ТОВ "Акфілд", що встановлено судовими рішеннями у справі №910/18478/19.».
Колегія суддів, дослідивши в межах та доводів апеляційної скарги матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно із статтями 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами першою, другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пункту 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
У даному випадку Гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Поряд з цим статтею 1 Уніфікованих правил для гарантій за вимогою в редакції 1992 року (публікація Міжнародної торгової палати № 458 (МТП № 458) визначено, що ці правила застосовуються до будь-якої банківської гарантії або доповненню до неї, яку гарант зобов'язався надати та в якій зазначено, що вона складена згідно з цими правилами (публікація МТП № 458) та обов'язкова для всіх сторін в гарантійному зобов'язанні, якщо інше прямо не зазначено в гарантії або доповненні до неї.
Згідно з пунктом 2 вказаних Правил гарантія за своєю природою є самостійною угодою, незалежною від основного контракту або тендера, на яких вона ґрунтується, а тому гарант ніяким чином не пов'язаний таким контрактом або тендером, незважаючи на те, що посилання на них міститься в тексті гарантії. Обов'язок гаранта - це сплата грошової суми, зазначеної у гарантії, при представленні письмової вимоги її сплатити і інших документів, зазначених у гарантії, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам, описаним у гарантії.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19, який є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 року у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 року у справі № 910/8297/17 та від 14.11.2019 року у справі № 910/20326/17.
При вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією (постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).
Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов'язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід'ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).
На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати, викладених в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19.
Враховуючи вищевикладену правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що що для вирішення спору у даній справі необхідно дослідити наявність або відсутність порушення боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань перед кредитором (третьою особою) за Договором поставки, та, у зв'язку з цим, настання або не настання гарантійного випадку, виконання або не виконання банком-гарантом (позивачем) своїх гарантійних зобов'язань відповідно до умов Договору гарантії.
Як вже було вище зазначено, відповідно до вимоги бенефіціар (АТ "Укргазвидобування") повідомив гаранта (АТ "КБ "Глобус") про порушення принципалом (ТОВ "Акфілд") зобов'язань, в забезпечення яких видана Гарантія, а саме про невиконання принципалом зобов'язань за Договором від 08.02.2019 року №УГПФГ 562/07-19 в частині поставки товару відповідно до п. 5.1, 6.3.1 цього Договору та Специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору. Бенефіціар зазначив, що строк поставки складає не пізніше 180 календарних днів з моменту укладення договору, граничний термін поставки 07.08.2019, станом на 12.08.2019 року принципалом не здійснено поставку товару. У зв'язку з наведеним, бенефіціар вимагав сплатити йому суму у розмірі 3 147 000,00 грн. за Банківською гарантією від 29.01.2019 року №11911/5.
Тобто, колегія суддів зазначає, що АТ "Укргазвидобування" визначив підставу для настання гарантійного випадку саме порушення строків поставки товару принципалом за Договором від 08.02.2019 року №УГПФГ 562/07-19.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний договір поставки від 08.02.2019 року №УГПГФ562/07-19, укладений між ТОВ "Акфілд" (постачальник, відповідач-1) та АТ "Укргазвидобування" в особі філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" (покупець, третя особа) (далі - Договір поставки або Договір). (т.2, а.с. 10-16).
За умовами пункту 1.1 договору поставки, постачальник зобов'язується поставити покупцю каротажні геофізичні підіймачі типу GWS на базі MAN TGS 41,440 8*8 ВВ, які зазначені в специфікації/-ях, що додається/-ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-еми, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до пункту 4.1 договору поставки, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати покупцем 70% загальної вартості товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником, у сумі 44 058 000 грн.
Решта 30% загальної вартості товару у сумі 18 882 000 грн. сплачується покупцем за фактом поставки після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах, зазначених у специфікації.
Пункт 4.4. договору поставки містить основні вимоги до банківської гарантії повернення авансового платежу, зокрема, що така банківська гарантія повернення авансового платежу (Advance Payment Guarantee) видана банківською установою, в якій держава прямо чи опосередковано володіє часткою понад 75% статутного капіталу банку, або комерційною банківською установою, яка має довгостроковий кредитний рейтинг за національною шкалою не нижче «uaAAA» (у випадку відсутності рейтингу за національною шкалою у банків іноземних банківських груп рейтинг материнських банківських груп від однієї з рейтингових компаній Fitch, Moody's, S&P має бути не нижче підвищеного інвестиційного класу «А-», або вищий) або іноземною банківською установою, яка має довгостроковий кредитний рейтинг від однієї з рейтингових компаній Fitch, Moody's, S&P не нижче підвищеного інвестиційного класу («А», або вищий); таку банківську установу не має бути включено до переліку юридичних осіб, щодо яких державними органами України, США або країн ЄС застосовано спеціальні економічні чи інші обмежувальні санкції, що містить наступні умови, зокрема щодо суми банківської гарантії; строку її дії; мови складання банківської гарантії; порядку здійснення платежів за банківською гарантією; яким правилам підпорядковується вказана банківська гарантія.
Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у специфікації/-ях до Договору (пункт 5.1 договору поставки).
Відповідно до п. 7.10 договору поставки в разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Згідно з п. 10.1 договору поставки договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 договору і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Забезпечення виконання зобов'язань за договором здійснюється до укладення договору в один із таких способів: у формі грошових коштів (суми грошових коштів як забезпечення виконання зобов'язань за договором повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути не меншою 5% від загальної вартості договору); або надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов'язань за договором (банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії / стендбай акредитиву виконання зобов'язань постачальником за Договором, яка є додатком №6 до договору, та її/його сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості (ціни) договору (пункт 10.2 Договору поставки).
Також в матеріалах справи наявна специфікація від 08.02.2019 року №1 (т.2, зворот а.с. 16) відповідно до якої сторони домовилися про наступне:
- загальна вартість товару, що постачається за даною специфікацією, складає 62 940 000 грн., в тому числі ПДВ - 10 490 000 грн. (пункт 1);
- умови поставки товару: DDP; місце постачання: м. Харків, вул. Драгомирівська, 3, ГУ «Укргазпромгеофізика», центральний склад (пункт 2);
- строки поставки товару: не пізніше 180 календарних днів з моменту укладення Договору (пункт 3);
- умови та строки оплати: 70% попередньої оплати, 30% через 30 календарних днів після отримання продукції (пункт 4).
Окрім того, колегія суддів зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 року у справі №910/18478/19, залишеним без змін Постановою апеляційного господарського суду від 18.06.2020 року, відмовлено у задоволенні вказаного позову. (т.1, а.с. 124-147).
Колегія суддів зазначає, що предметом позову у справі №910/18478/19 була вимога AT "Укргазвидобування" (позивач у справі №910/18478/19, Товариство) в особі філії Геофізичного управління "Укргазпромгеофізика" до ТОВ "Акфілд" (відповідач у справі №910/18478/19) про стягнення штрафних санкцій на підставі Договору поставки від 08.02.2019 року №УГПГФ562/07-19.
При цьому, підставою для нарахування штрафних санкцій у справі №910/18478/19 позивач визначив саме те, що ТОВ "Акфілд" не було здійснено поставку товару протягом встановлених у Договорі строків.
Частиною 4. ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - у процесуальному праві обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені судовим рішенням або вироком, які набрали законної сили у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.11.2019 року по справі №922/643/19 та від 26.11.2019 року по справі №902/201/19.
Частиною 4 статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).
Отже, по відношенню до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (бенефіціар) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" (принципал), які також беруть участь у даній справі, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 року у справі №910/18478/19, залишеним без змін Постановою апеляційного господарського суду від 18.06.2020 року встановлено преюдиційні факти та наступні обставини:
«Згідно пункту 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати покупцем 70% загальної вартості товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником, у сумі 44 058 000 грн. Решта 30% загальної вартості товару у сумі 18 882 000 грн. сплачується покупцем за фактом поставки після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах, зазначених у специфікації.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем не було здійснено попередньої оплати на виконання вимог п.4.1 укладеного між сторонами договору.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на невиконане зобов'язання зі сплати попередньої оплати зі сторони покупця (позивача) на користь постачальника (відповідача) на підставі виставленого рахунку 19.02.2019 року та вимог постачальника щодо її оплати, що викладені в листуванні між сторонами, з врахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання постачальника щодо поставки товару - не виникало ні за умовами договору, ні за наведеними приписами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини учасників спору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши в сукупності наявні матеріали справи та перевіривши обставини справи, дійшов висновку, що постачальник прострочив зобов'язання щодо поставки товару у строк передбачений договором не з власної вини, а через несплату авансового платежу покупцем, що виключає можливість застосування до відповідача штрафних санкцій, як відповідальності.»
Отже, колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду справи №910/18478/19 судами зроблено висновки які спростовують настання гарантійного випадку та, як наслідок, підтверджують необґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (бенефіціар) у справі про стягнення з відповідача штрафу за невиконання зобов'язань, забезпечених банківською гарантією.
За змістом ст. 560 ЦК України основними учасниками правовідношення, що виникає у зв'язку із видачею банківської гарантії є - банк-гарант, кредитор (бенефіціар) та боржник (принципал), а вимоги ст.ст. 560 - 571 ЦК України є основними, які в свою чергу, встановлюють загальний зміст та умови такого правовідношення.
Як наслідок, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, зазначені вище обставини, встановлені з урахуванням загальних вимог, та стосуються саме факту наявності або відсутності прострочення поставки товару принципалом.
Таким чином, такі обставини з урахуванням вимог ст. 51 та ст.75 ГПК України не потребують повторного доказування.
При цьому, колегія суддів наголошує, що у справі № 910/18478/19 позивач в якості підстав для задоволення позову (стягнення штрафних санкцій) визначив саме ті підстави, які визначені для настання гарантійного випадку, а саме прострочення принципалом строку поставки товару за договором поставки від 08.02.2019 року №УГПГФ562/07-19.
Отже, під час розгляду справи №910/18478/19 вже було досліджено питання наявності/відсутності, як факту прострочення поставки, так і вини постачальника у простроченні поставки, а також обставин, які скаржник просить дослідити суд апеляційної інстанції у даній справі (чи пропущено АТ «Укргазвидобування» строк оплати на момент виставлення вимоги по банківській гарантії та/або на дату, коли мала відбутись поставка; дату коли було передано рахунок та коли настав обов'язок провести попередню оплату) тому, по суті скаржник у даній справі намагається здійснити переоцінку встановлених обставин в рішенні, яке набрало законної сили у справі №910/18478/19.
За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на викладене, колегія суддів цілком погоджується з місцевим господарським судом та зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, які викладені в рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року в абзаці 5 сторінки 15 та абзаці 7 сторінки 15.
Відтак, підстав для зміни оскаржуваного рішення, шляхом виключення з мотивувальної частини абзац 5 сторінки 15 та абзацу 7 сторінки 15, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України та обставини встановлені у справі №910/18478/19, а також правову природу банківської гарантії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду даної справи позивачем не надано суду належних та допустимих доказів невиконання та/або неналежного виконання саме ТОВ "Акфілд" своїх зобов'язань перед AT "Укргазвидобування" за Договором поставки від 08.02.2019 року №УГПГФ562/07-19, тому позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року у справі №910/8528/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року у справі № 910/8528/21 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8528/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.07.2022 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
Т.П. Козир