вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" липня 2022 р. Справа№ 910/13056/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - Кондрашова А.О.,
розглянувши апеляційну скаргу
Антимонопольного комітету України
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 (повний текст рішення складено 02.02.2022)
у справі № 910/13056/20 (суддя Селівон А.М.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення, -
У 2021 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі №910/13056/20 позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано: рішення Антимонопольного комітету України №430-р від 10 липня 2020 року в частині визнання, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екофарм" вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; п. 2 рішення Антимонопольного комітету України №430-р від 10 липня 2020 року в частині накладення штрафу за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення у розмірі 3 210 464,00 грн. Присуджено до стягнення з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" 6 306,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
29.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екофарм" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13056/20 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 80 790,00 грн., витрат на проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи в сумі 49 000,00 грн. та витрат на нотаріальні послуги із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22 650,00 грн.
Враховуючи направлення матеріалів справи № 910/13056/20 до Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з розглядом апеляційної скарги Антимонопольного комітету України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 року вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі відкладено до повернення матеріалів справи № 910/13056//20 до Господарського суду міста Києва.
Постановою Верховного Суду від 10.08.2021 року касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року у справі № 910/13056/20 - залишено без змін.
01.09.2021 року позивачем подана заява б/н від 31.08.2021 року про доповнення та збільшення вимог заяви про ухвалення додаткового рішення від 29.12.2020 року, в якій заявник зазначав про збільшення витрат на правову допомогу за результатами перегляду рішення в апеляційній та касаційній інстанціях та просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 910/13056/20, стягнути з Антимонопольного комітету України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 83 906,40 грн. за представництво інтересів ТОВ "НВК "ЕКОФАРМ" в суді першої та апеляційної інстанції, витрати в сумі 136 497,00 грн. за представництво інтересів в касаційній інстанції, витрати на проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи в сумі 49 000, 00 грн. та витрати на нотаріальні послуги із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22 650, 00 грн. Заява долучена судом до матеріалів справи.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13056/20 задоволено частково. Присуджено до стягнення з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" 34 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 49 000,00 грн. витрат на проведення лігвістичної (семантико - текстуальної) експертизи. В іншій частині заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42 086, 40 грн. та 136 496,00 грн., які включені позивачем до складу заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, не стосуються представництва інтересів позивача при розгляді справи судом першої інстанції, а відтак не підлягають розподілу судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13056/20. Також місцевим господарським судом встановлено, що заяви свідків не були враховані та покладені судом в основу рішення, а тому витрати на нотаріальні послуги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куксової М.С. із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22 650, 00 грн. не підлягають до стягнення. Отже, приймаючи до уваги відсутність деталізації окремих послуг та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем процесуальних документів, а також з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку щодо зменшення розміру витрат ТОВ "НВФ "Екофарм" на професійну правничу допомогу під час розгляд у справи в Господарському суді міста Києва до 34 500,00 грн.
Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, Антимонопольний комітет України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір судових витрат, що підлягають розподілу, до розміру суми вже сплаченого судового збору.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що такі витрати, як участь у судових засіданнях адвоката не викликані необхідністю. На думку скаржника, стягувачем не доведено необхідності залучення адвоката адвокатського об'єднання. Скаржник також вважає, що суд першої інстанції не врахував, що акти та заява не місять деталізації вартості включених до їх складу послуг в розрізі окремих послуг. Також скаржник звертає увагу, що адвокат брав участь в трьох судових засіданнях по даній справі, загальна тривалість яких складала приблизно одну годину. Скаржник також зазначає, що витрати понесені позивачем на проведення експертизи, не викликані необхідністю, що зумовлена судовим розглядом справи, не стосується судового розгляду справи, а тому не може стягуватись з комітету в порядку розподілу судових витрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13056/20.
15.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/13056/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі №910/13056/20, зупинено дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі №910/13056/20 та призначено розгляд справи на 20.07.2022 року.
28.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити додаткове рішення без змін.
20.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивач надійшла заява про участь у справі в режимі відеоконференції в якому просив відкласти розгляд справи.
В судовому засіданні 20.07.2022 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Щодо клопотання про участь у справі в режимі відео конференції та відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.
В своєму клопотанні позивач просить суд апеляційної інстанції провести судове засідання 20.07.2022 року в режимі відеоконференції та відкласти розгляд справи, що має відбутись 20.07.2022 року у зв'язку з тим, що представник позивача перебуває та продовжує свою адвокатську діяльність за кордоном.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Частиною 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Однак, позивач звернувся до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції без дотримання вимог, передбачених ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, а саме 20.07.2022 року, тобто в день проведення судового засідання.
Отже, враховуючи недотримання заявником вимог вищенаведеної норми колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача, а тому клопотання про відкладення розгляду справи відхиляється.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі №910/13056/20 позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано: рішення Антимонопольного комітету України №430-р від 10 липня 2020 року в частині визнання, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екофарм" вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; п. 2 рішення Антимонопольного комітету України №430-р від 10 липня 2020 року в частині накладення штрафу за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення у розмірі 3 210 464,00 грн. Присуджено до стягнення з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" 6 306,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Верховного Суду від 10.08.2021 року касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року у справі № 910/13056/20 - залишено без змін.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі 910/7520/20).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених ним судових витрат заявник долучив до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.02.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Екофарм" (клієнт за договором) та Адвокатським об'єднанням "ОМП" (адвокатське об'єднання за договором) (т.5, а.с. 45); копію додаткової угоди № 1 від 10.07.2020 року до вказаного договору, на суму 80 790, 00 грн., що є еквівалентом 3000,00 доларів США на дату даної угоди (т.5, а.с. 46); копію додаткової угоди № 2 від 08.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 року на суму 136 496,50 грн., що є еквівалентом 5000,00 доларів США на дату підписання додаткової угоди (т.5, а.с. 47); копії платіжних доручень № 469 від 28.07.2020 року на суму 41 820,00 грн. (т.5, а.с. 48), № 26 від 28.04.2021 року на суму 42 086,40 грн. (т.5, а.с. 50); копії рахунків - фактур № 07.20-087 від 24.07.2020 року на суму 41 820,00 грн. (т.5, а.с. 49), № 04.21-064 від 22.04.2021 року на суму 42 086, 40 грн. (т.5, а.с. 51); копія акту приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) № 1 від 29.04.2021 року згідно із Додатковою угодою № 1 від 10.07.2020 року до Договору про надання правової допомоги №200504 від 04.05.2020 року (т.5, а.с. 52-53); копія акту приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) № 2 від 25.08.2021 року згідно із Додатковою угодою № 2 від 08.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги №200504 від 04.05.2020 року (т.5, а.с. 54-55); копії платіжних доручень № 298 від 15.07.2021 року на суму 68 248, 25 грн. (т.5, а.с. 56) та № 48 від 30.08.2021 року на суму 68 248, 25 грн. (т.5, а.с. 58); копії рахунків - фактур № 06.21.-044 від 08.07.2021 року на суму 68 248, 25 грн. (т.5, а.с. 57) та №08.21-045 від 10.08.2021 року на суму 68 248, 25 грн. (т.5, а.с. 59); копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000640 від 07.06.2016 року на ім'я адвоката Галицького І.В. (т.2, а.с. 60); ордер серії СА № 1005198 від 27.08.2020 року. (т.2, а.с. 61).
Відповідно до умов Договору № 200504 про надання правової допомоги від 04.05.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Екофарм" (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським об'єднанням "ОМП" (адвокатське об'єднання за договором), клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надати правову допомогу з усіх питань, зокрема, представництва прав та інтересів клієнта в судах усіх спеціалізацій та інстанцій, Конституційному суді України, в державних установах України, зокрема в підрозділах Державної фіскальної служби України, в органах Прокуратури України, в Службі безпеки України, в підрозділах Державної прикордонної служби України, в Національному антикорупційному бюро України, в Національної поліції, в податковій міліції, Державному бюро розслідувань, інших правоохоронних органах, в тому числі і шляхом участі адвоката адвокатського об'єднання при відібранні пояснень, здійсненні допиту клієнта чи здійсненні інших слідчих дій, з усіма правами, що надані законодавством України заявнику, скаржнику, позивачу, відповідачу, захиснику, в тому числі з правом подання заяви про злочин; підписання і подання та відмови від позову, доповнень та уточнень до позову; укладення мирової угоди; ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій судових рішень та виконавчих листів і наказів; отримання інформації про рух справ; підписання та подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора чи іншої посадової особи державної установи України; оскарження ухвали слідчого судді під час досудового розслідування; засвідчення копій документів, підписання та подання заяв, клопотань тощо; підписання та подання апеляційної та касаційної скарги на рішення судів, тощо.
Ціна Договору визначається сторонами у додаткових угодах.
Крім того клієнт зобов'язується сплатити адвокатському об'єднанню фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору (оплата роботи фахівців, оплата судових витрат, обов'язкових платежів транспортні витрати, зв'язок, технічні витрати тощо).
Цей договір діє до 31.12.2020 року і може бути розірваний сторонами в порядку ст. 29 Закону України "Про адвокатурута адвокатську діяльність", в тому числі клієнтом в односторонньому порядку, адвокатським об'єднанням до завершення виконання цього договору (за умов, передбачених ст. 41 Правил адвокатської етики), за взаємною згодою сторін, про що робляться відповідні відмітки в Договорі або додатку до нього.
Також, зі змісту Додаткової угоди № 1 від 10.07.2020 року до Договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 року вбачається, що АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ надає КЛІЄНТУ правову допомогу з питань, пов'язаних з представництвом прав та інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді щодо визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" від 10 липня 2020 року №430-р.
Відповідно до п.п. 1, 2 вказаної Додаткової угоди ціна (вартість) правової допомоги адвокатського об'єднання складає 80 790,00 грн., що с еквівалентом 3 000,00 (трьох тисяч) доларів США, 00 центів на дату даної Додаткової угоди.
Всі розрахунки за даним Договором здійснюються у гривні відповідно до курсу НБУ на дату виставлення рахунку-фактури. Кожний рахунок-фактура, що виставляється за цим Договором, має містити посилання на реквізити Договору та будь - якої додаткової угоди до нього (за наявності).
Згідно Додаткової угоди № 2 від 08.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 року адвокатське об'єднання надає клієнту правову допомогу із ведення судової справи № 910/13056/20 у Верховному Суд (Касаційному господарському суді) за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на постанову північного Апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі № 910/130526/20.
Відповідно до п.п. 1, 2 вказаної Додаткової угоди ціна (вартість) правової допомоги адвокатського об'єднання складає 136 496,50 грн., що є еквівалентом 5 000,00 (п'яти тисяч) доларів США, 00 центів на дату даної Додаткової угоди.
Всі розрахунки за даним Договором здійснюються у гривні відповідно до курсу НБУ на дату виставлення рахунку-фактури. Кожний рахунок-фактура, що виставляється за цим Договором, має містити посилання на реквізити Договору та будь - якої додаткової угоди до нього (за наявності).
Зі змісту Акту приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) за Договором № 1 від 29.04.2021 року, вбачається, що адвокатським об'єднанням надані послуги на суму 83 906,40 грн., в тому числі з питань захисту в Господарському суді міста Києва - 41 820,00 грн.: складання та подання позовної заяви, збір доказів, додатків до позовної зави, складання заяви про забезпечення позову, надання клієнту поточних юридичних консультацій щодо питань, які стосуються розгляду даної справи; складання та подання процесуальних документів; складання та подання клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків від 15.10.2020 року; збір, підготовка та оформлення письмових заяв свідків, посвідчених нотаріально у кількості 8 одиниць; складання та подання пояснень по суті справи щодо належності та допустимості доказів, поданих у встановлений строк, та х інших питань вимог до профілактики та лікування ГРВІ від 18.11.2020 року; участь в судових засіданнях адвоката; та в Північному апеляційному господарському суді - 42086,40 грн.: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, процесуальних документів; участь в судових засіданнях адвоката.
Також, зі змісту Акту приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) за Договором № 2 від 25.08.2021 року, вбачається, що адвокатським об'єднанням надані послуги на суму 136 496,50 грн. за представництво інтересів у Верховному Суді: правовий аналіз касаційної скарги, матеріалів справи, положень законодавства України, національної та міжнародної практики; складання та подання відзиву на касаційну скаргу; участь в судових засіданнях адвоката; надання клієнту поточних юридичних консультацій.
Колегія суддів також зазначає, що позивачем долучено до заяви рахунок (передплата) за нотаріальні дії №25 від 12.10.2020 року на суму 12 000, 00 грн. (т.5, а.с. 25), акт прийому-передачі виконаних робіт від 13.10.2020 року (т.5, а.с. 26), платіжне доручення №347 від 13.10.2020 року на суму 12 000, 00 грн. (т.5, а.с. 27), рахунок (передплата) за нотаріальні дії №26 від 13.10.2020 року на суму 3 950, 00 грн. (т.5, а.с. 28), акт прийому-передачі виконаних робіт від 15.10.2020 року (т.5, а.с. 29), платіжне доручення №366 від 15.10.2020 року на суму 3 950, 00 грн. (т.5, а.с. 30), рахунок за виклик нотаріуса для вчинення нотаріальних дій №32 від 15.10.2020 року на суму 1 700, 00 грн. (т.5, а.с. 31), акт прийому-передачі виконаних робіт від 15.10.2020 року (т.5, а.с. 32), платіжне доручення №370 від 16.10.2020 року на суму 1 700, 00 грн. (т.5, а.с. 33), рахунок-фактуру №375/10-20 від 15.10.2020 року на суму 5 000, 00 грн. (т.5, а.с. 34), акт прийому-передачі наданих послуг від 15.10.2020 року (т.5, а.с. 35), платіжне доручення №371 від 16.10.2020 року на суму 5 000, 00 грн. (т.5, а.с. 36), договір №24/06-1 від 24.06.2020 року укладений між ПП «ОМП» та ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» відповідно до якого було доручено надати послуги щодо проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи, відповідно до заяви від 24.06.2020 року (т.5, а.с. 37-40), акт наданих послуг №ОУ-0000041 від 10.08.2020 року на проведення лінгвістичної експертизи (семантико-текстуальної) в сумі 49 000, 00 грн. (т.5, а.с. 41), рахунок №24/06-1 від 24.06.2020 року на суму 49 000, 00 грн. (т.5, а.с. 42), платіжне доручення №462 від 30.06.2020 року на суму 19 000, 00 грн. (т.5, а.с. 43), платіжне доручення №461 від 25.06.2020 року на суму 30 000, 00 грн. (т.5, а.с. 44), а також в матеріалах справи наявний висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи №2998 від 10.08.2020 року (т.2, а.с. 32-49).
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. (зазначений правовий висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 року у справі №910/7520/20 та від 24.01.2022 року №911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення було враховано відсутність деталізації окремих послуг в актах, та зокрема на цій підставі зменшення розмір витрат на правову допомогу, з огляду на, що доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Також, суд першої інстанції встановив, що зі змісту мотивувальної частини рішення у справі № 910/13056/20 від 08.12.2020 року вбачається, що заяви свідків не були враховані та покладені судом в основу рішення, а тому такі витрати місцевим господарським судом не було враховано.
Місцевий господарським суд також здійснив аналіз наданих послуг адвокатом позивачу, а саме клопотання від 25.11.2020 року про відкладення судового засідання у зв'язку з погіршенням стану здоров'я адвоката, яке не було прийнято судом першої інстанції. Крім того, було враховано той факт, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 року в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Крім того, судом першої інстанції прийнята до уваги участь адвоката в трьох судових засіданнях по даній справі, загальна тривалість яких складає приблизно одну годину, та, як вбачається зі змісту протоколів судових засідань, фактична одночасна участь в судових засіданнях 23.09.2020 року, 11.11.2020 року та 08.12.2020 року окрім адвоката Галицького І.В. інших представників позивача, які приймали активну участь в судовому процесі.
Отже, доводи скаржника щодо не врахування судом першої інстанції витраченого часу адвокатом на участь в судових засіданнях не знаходить підтвердження.
Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на Антимонопольний комітет України та наявності підстав для стягнення з відповідача суми відшкодування витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 34 500, 00 грн.
У постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №918/858/16 викладений висновок щодо застосування норм права, згідно з яким склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу статей Господарського процесуального кодексу України вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, є процесуальною дією в розумінні пункту 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі №910/13056/20 вбачається, що суд встановив, що позивачем долучено до матеріалів справи висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи №2998 від 10.08.2020 року, предметом експертного дослідження був лист за вих. №1/107 від 19.02.2020, адресований Міністру пані Скалецькій Зоряні.
Вказаний висновок було надано згідно Договору № 24/06-1 від 24.06.2020 року, укладеного між ПП "ОМП" та ТОВ "Київська незалежна судово - експертна установа", предметом якого є надання послуг щодо проведення семантико - текстуальної (лінгвістичної) експертизи вартістю 49000,00 грн. (т.5, а.с. 37-40).
Факт оплати вартості проведення експертизи підтверджується платіжними дорученнями № 462 від 30.06.2020 року на суму 19 000, 00 грн. та № 461 від 25.06.2020 року на суму 30 000,00 грн. (т.5, а.с. 43-44).
Колегія суддів також звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 10.08.2021 року касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року у справі № 910/13056/20 - залишено без змін.
Тобто, під час розгляду даної справи по суті в судах всіх трьох інстанцій, зазначений експертний висновок розцінено та прийнято до уваги як належний доказ на спростування тверджень відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності підстав для відшкодування позивачу витрат, які були сплачені на виготовлення висновку семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи №2998 від 10.08.2020 року.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, додаткове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі №910/13056/20 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі № 910/13056/20 залишити без змін.
3. Поновити дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі №910/13056/20.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13056/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.07.2022 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко