Справа № 216/2445/22
Провадження № 1-кс/216/963/22
19 липня 2022 року м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №8 клопотання слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна у досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022041630000116 від 15.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
До суду надійшло вказане клопотання слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна, яке мотивоване таким.
Слідчим відділом Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022041630000116 від 15.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26 березня 2022 року, строком на 30 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 2119-IX від 15 березня 2022 року.
21 квітня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.
Указом Президента України № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03 березня 2022 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 45 від 01 березня 2022 року ОСОБА_5 призначено на посаду водія 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону, ВОС - 79037А, зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Згідно ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року та військової присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
ОСОБА_5 діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог не з'явився вчасно на службу без поважних причин із зброєю.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, із зброєю - 7,62 мм автоматом АК-ТК-7 № НОМЕР_2 та п'ять магазинів, 104 набої калібру 7,62 з маркуванням 539/г та 32 набої калібру 7,62 з маркуванням 60/74, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року та військової присяги, 11 липня 2022 року умисно без поважних причин та без дозволу командування, покинув місце служби - розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташованому поблизу АДРЕСА_1 , командуванню про своє нез'явлення до підрозділу не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 15 липня 2022 року під час проведення розшукових заходів був затриманий особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_1 та працівниками Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
За даним фактом 15.07.2022 розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022041630000116, з кваліфікацією кримінального правопорушення: ст. 408 ч.4 КК України.
15.07.2022 було проведено огляд місця події та складено відповідний протокол огляду, на підставі якого у ОСОБА_5 виявлено та вилучено наступне майно: автомобіль марки «Skoda Fabia» білого кольору, 2008 р.в. реєстрацій номер НОМЕР_3 , автомат АК - ТК - НОМЕР_4 , № НОМЕР_2 , п'ять магазинів, 104 набої калібру 7,62 з маркуванням 539/г та 32 набої калібру 7,62 з маркуванням НОМЕР_5 , який перебуває у власності відповідно до реєстраційної картки ТЗ - Махтут Джалліль.
15.07.2022 вищевказані речі, а саме: автомобіль марки «Skoda Fabia» білого кольору, 2008 р.в. реєстрацій номер НОМЕР_3 , визнано речовими доказами у рамкам кримінального провадження № 42022041630000116 від 15.07.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Зазначені речі мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існує реальна загроза їх зникнення або пошкодження та настання інших наслідків, які можуть перешкоджати у кримінальному провадженні.
Таким чином, майно виявлене в ході огляду 15.07.2022, фактично є речовим доказом у підтвердження вчинення кримінального правопорушення, тому з урахуванням вимог ст. 170 КПК України, а також з метою забезпечення збереження вказаного майна, як доказу вчинення кримінального правопорушення, керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 170-171 КПК України, слідчий просив клопотання задовольнити.
Слідча в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд клопотання у її відсутність.
Користувач автомобіля ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, заперечував проти задоволення клопотання.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (частина 1 цієї статті).
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (частина 2 цієї статті).
При цьому залежно від конкретної мети арешту майна передбачені відповідні підстави для накладення арешту у кожному випадку окремо (частини 3-6 цієї статті).
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (частина 11 цієї статті).
Згідно із ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Статтею 9 Конституції України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні в справі «Смирнов проти Росії» від 07 червня 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
У рішенні в справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року Європейський суд з прав людини встановив, що існування заборони на користування своїм майном являється непропорційним та непомірним тягарем для володільця, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод і свавільним обмеженням права власника на мирне володіння своїм майном.
Крім того, з урахуванням положень ст. ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Криворізького ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42022041630000116 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
15.07.2022 було проведено огляд місця події та складено відповідний протокол огляду, на підставі якого у ОСОБА_5 виявлено та вилучено наступне майно: автомобіль марки «Skoda Fabia» білого кольору, 2008 р.в. реєстрацій номер НОМЕР_3 , автомат АК - ТК - НОМЕР_4 , № НОМЕР_2 , п'ять магазинів, 104 набої калібру 7,62 з маркуванням 539/г та 32 набої калібру 7,62 з маркуванням 60/74, який перебуває у власності відповідно до реєстраційної картки ТЗ - ОСОБА_7 .
Згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 26 січня 2022 року Махтут Джалліль уповноважив ОСОБА_9 експлуатувати та розпоряджатися транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Fabia» білого кольору, 2008 р.в. реєстрацій номер НОМЕР_3 .
Згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10 . 25.05.2022 року ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_11 експлуатувати та розпоряджатися транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Fabia» білого кольору, 2008 р.в. реєстрацій номер НОМЕР_3 .
Згідно вимог п.3 ч.2 та ч.5 ст. 170 КПК України арешт з метою забезпечення конфіскації майна накладається лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Як встановлено в судовому засіданні автомобіль марки «Skoda Fabia» білого кольору, 2008 р.в. реєстрацій номер НОМЕР_3 , не належить ОСОБА_5 , а тому підстави для арешту майна у зв'язку з можливою конфіскацією як видом покарання відсутні.
Крім того, ч. 4 ст. 408 КК України не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.
Щодо зазначеної у клопотанні мети арешту забезпечення збереження речових доказів суд вважає необхідним зазначити наступне.
Так дійсно, відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
В ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Частиною 2 ст. 173 КПК України зокрема передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Однак як вбачається з клопотання зазначений автомобіль може підтверджувати лише те, що підозрюваний ОСОБА_5 користувався зазначеним автомобілем. Твердження слідчого про можливість використання зазначеного автомобіля як доказу фактично ґрунтується на припущенні, в обґрунтування зазначеної обставини не надано жодного доказу, зокрема до клопотання не додано доказів про те, що автомобіль використовувався саме для вчинення кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для власника, клопотання слідчого не підлягає задоволенню, так як слідчим не доведено, що вилучений під час обшуку автомобіль може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні, не було дотримано вимоги ст.ст. 98, 170, 171 та 173 КПК України, не доведено, що відповідно до ст. 132 КПК України потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна у досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022041630000116 від 15.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України -відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1