Справа № 211/3670/21
Провадження № 2/211/660/22
іменем України
20 липня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Середньої Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору Четверта криворізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про надання додаткового строку для прийняття спадщини,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який в ході розгляду справи уточнювала, до відповідача ОСОБА_2 та просить суд встановити їй додатковий строк для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після дочки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , посилаючись на поважність пропуску строку. В обґрунтування уточненого позову в редакції від 12.04.2022 зазначено, що 21 червня 1993 року їх сім'я, яка складалася з п'яти осіб, приватизували квартиру АДРЕСА_1 . У 2000 році її мати ОСОБА_5 попросила її знятись з реєстраційного обліку, бо на всіх членів сім'ї нараховувались комунальні послуги, які було тяжко сплачувати. Оскільки вона з дітьми була зареєстрована у квартирі, вона знялась з обліку, однак продовжувала проживати за вказаною адресою. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина на 1/5 частину вказаної квартири, свідоцтво про право на спадщину за усною домовленістю із членами сім'ї, отримала її мати ОСОБА_5 , ставши власником 2/5 частин квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її донька ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на 1/5 частину вказаної квартири. Вважає, що вона прийняла спадщину після смерті доньки, так як від спадщини не відмовлялась і була єдиним спадкоємцем та співвласником спадкового майна і проживала у квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла друга донька ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на 1/5 частину вказаної квартири. Вона також не зверталась до нотаріальної контори, бо вважала, що спадщину прийняла після смерті доньки, так як від спадщини не відмовлялась і була єдиним спадкоємцем та співвласником спадкового майна і проживала у квартирі. Вона тяжко перенесла смерть своїх дітей, що було причиною того, що до нотаріальної контори вона не зверталась. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на 2/5 частину вказаної квартири. Вона не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як проживала фактично у квартирі, сплачувала комунальні платежі, у квартирі знаходились її речі і вона тяжко хворіла та хворіє досі, перенесла операцію трепанації черепа, має наслідки тяжкої ЧМТ, тетрапарез та досі проходить лікування. Її сестра, відповідачка по справі, постійно перешкоджала її проживанню в квартирі, конфліктувала з нею, у зв'язку з чим вона змушена була деякий час знаходитись у «будинку нічного перебування», щоб не погіршувати стан свого здоров'я. За цей час дуже хворіла та отримала інвалідність, перебуває на обліку у невропатолога та травматолога, їй рекомендовано стаціонарне лікування. Після проходження курсу лікування та можливості ходити, вона 16 квітня 2021 року звернулась до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті матері та дочок, однак отримала відмову у зв'язку з пропуском строку звернення. Тому вважає причини пропуску строків подання заяви про прийняття спадщини поважними та просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 05 липня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 20 липня 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою від 06.07.2022 про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою від 06.07.2022 про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову визнала, не заперечує проти їх задоволення.
В обґрунтування відзиву на позов від 08.10.2021 зазначено, що ніякої домовленості щодо прийняття спадщини після смерті їх батька ніякої не було, їх мати одноособово прийняла спадщину, оскільки на той момент вона серед спадкоємців першої черги проживала разом з батьком, тому автоматично прийняла спадщину. 09.02.2007, на день смерті ОСОБА_3 , позивачка вже 17 років не проживала по АДРЕСА_2 , оскільки у 1993 році вона переїхала на інше місце проживання, у 1996 році знявшись з реєстраційного обліку за вказаною адресою. ОСОБА_5 автоматично прийняла спадщину після смерті онуки, оскільки була єдиною, хто був зареєстрований з ОСОБА_7 на момент її смерті. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 , коли померла інша її племінниця, ОСОБА_4 , позивачка вже 20 років не проживала у вказаній квартирі, а ОСОБА_8 знялась з місця реєстрації проживання 10.10.2003. Спадщину і після цієї онуки прийняла їх мати ОСОБА_5 , оскільки була єдиною, хто був зареєстрований за місцем відкриття спадщини, бо встановити місце проживання ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, нотаріусу не вдалося можливим. Тому вона заперечує щодо твердження позивачки про фактичне її проживання станом на дати смерті її дітей за однією з ними адресою. Станом на дату смерті їх матері, позивачка дійсно фактично проживала по АДРЕСА_2 , проте нічого не заважало їй подати своєчасно заяву пор прийняття спадщини після смерті матері - вона весь час виходила із дому та була в змозі прийти до нотаріуса із відповідною заявою. Наявність ІІІ, робочої, групи інвалідності, не є поважною причиною для подання заяви. Вона ніколи не чинила позивачці перешкод у проживанні в квартирі, тому вважає ці твердження позивача неправдивими.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначено аналогічні мотиви, як і в позовній заяві.
Суд, враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступних мотивів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , які були дітьми позивачки ОСОБА_1 (а.с. 5-8 - копії свідоцтв), а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , мати позивачки та відповідачки (а.с.9 - копія свідоцтва).
За життя ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 червня 1993 року належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 10 - копія свідоцтв).
Після смерті ОСОБА_6 спадщину на 1/5 частину квартира АДРЕСА_1 прийняла його дружина ОСОБА_5 , що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 11).
ОСОБА_1 весною 2021 року звернулась до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті доньок та матері, однак постановами державного нотаріуса Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори від 16 квітня 2021 року відмовлено їй у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а постановою від 26 травня 2021 року відмовлено їй у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 - у зв'язку із пропуском встановленого законодавством строку прийняття спадщини (а.с. 12-19 - копія свідоцтв).
Вказані обставини підтверджується також наданим до суду повідомленням Четвертої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.07.2021 про звернення до нотаріуса 30 березня 2021 року ОСОБА_1 із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та винесенням 16.04.2021 відповідних постанов державним нотаріусом. 03.07.2020 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 звернулась її донька ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за місцем відкриття спадщини. 26 травня 2021 року із заявою про видачу постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 звернулась дочка спадкодавця ОСОБА_1 , яка на день подання заяви була зареєстрована по АДРЕСА_3 . 26.05.2021 на ім'я ОСОБА_1 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 62).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях ;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Перебування у депресії у зв'язку зі смертю чоловіка, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв'язку зі смертю близько чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно враховував, що морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20 січня 2021 року по справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).
З врахуванням викладеного, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача в частині надання додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори після смерті матері ОСОБА_5 , зважаючи, що з дня її смерті до дати звернення позивачки до нотаріуса з відповідною заявою минуло півтора року, а також враховуючи фактичне проживання ОСОБА_1 разом з матір'ю на час відкриття спадщини та визнання позову відповідачем.
Разом з тим, з дати смерті доньки ОСОБА_3 до дати звернення позивачки до нотаріуса минуло більше 14 років, а з дати смерті доньки ОСОБА_4 - 12 років.
При тому, що доказів фактичного проживання її разом з дітьми на дати їх смерті, до суду не надано, як і не надано перебування позивача на стаціонарному лікуванні, операції, та інші, зазначені позивачем, обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимоги, протягом цих років, що заважало їх звернутися до нотаріуса із відповідними заявами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що за обставинами цієї справи відсутні підстави, передбачені статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті дітей, оскільки позивач не довела наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали, досить тривалий час, поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а отже нею не доведено, що пропуск зазначених строків відбувся з поважних причин. При цьому визнання позову відповідачем не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині слід залишити без задоволення.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки вимога про відшкодування судових витрат позивачем не заявлялась, вони покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1261, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 - три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20 липня 2022 р.
Суддя Н.Г.Середня