Справа № 210/7275/21
Провадження № 2/210/675/22
іменем України
18 липня 2022 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», Акціонерне товариство «Акцент-Банк», третя особа: Дзержинський відділ виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Перекопська Ірина Степанівна про скасування арешту з майна,-
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позивачем ОСОБА_1 подано вказану позовну заяву до АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Акцент-Банк» про скасування арешту з майна. Просить зняти арешт з нерухомого майна, ОСОБА_2 , що накладений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15392992 від 27.08.2014р. зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису в спеціальному розділі: 6800325, який виник на підставі постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 43913867, винесеної 21.08.2014 р., та зареєстровано державним реєстратором: Дутчак Тетяною Григорівною, Криворізького міського управління юстиції.. Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , що накладений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17751868 від 05.12.2014 р. зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису в спеціальному розділі 7956619 який виник на підставі постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 45376110, винесеної 12.11.2014 р., та зареєстровано державним реєстратором: Дутчак Тетяної Григорівною, Криворізького міського управління юстиції..
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача, ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, ОСОБА_3 . Після смерті матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру, яка належала на правах приватної власності померлим та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту з загальною площею: 44,18 кв. м., із них житловою площею: 29,8 кв. м.
21 грудня 2016 року позивач з заявою звернувся до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Перекопської І. С. про відкриття спадкової справи після смерті матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_3 для отримання свідоцтва про право на спадщину по закону, де позивачу видали Витяги про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46253588 та № 46253179.
Відповідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 липня 2021 року, яку видала приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопська І.С. яка посвідчила, що на підставі ст. 1263 Цивільного кодексу України, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1955 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є його дружина ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на1/2 частину у спадщині та його син ОСОБА_1 , - на /4 частку у спадщині.
Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з 1/3 (однієї третьої) частки двокімнатної квартири загальною площею 44,18 (сорок чотири цілих і вісімнадцять сотих) кв. м., житловою площею 29,8 (двадцять дев'ять цілих і вісім десятих) кв. м., розташованої на другому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва на право власності на житло № Дз - 558а, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області 24.09.2007. Право власності зареєстровано Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 24.09.2007 в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 20389^-98 та в книзі 271П-129, номер запису: 129.
Свідоцтво про право на спадщину на ј частину указаного майна видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину майна ј частку указаного майна ОСОБА_2 ще не видано. Право власності на 1/6 частку квартири підлягає державної реєстрації. Причина не видачі свідоцтва про право на спадщину майна 1/2 частки указаного майна ОСОБА_2 , так як відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкту від 02.11.2021 за № 282402 540 зазначено, що 27.08.2014 за № 15392992 державним реєстратором Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Дутчак Тетяною Григорівною внесено до державного реєстру обтяження: постанова про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № 43913867, виданий 21.08.2014, Дзержинський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, арешт н рухомого майна (все майно), яке належить ОСОБА_2 .
05.12.2014 року за № 17751868 зареєстровано державним реєстратором Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Дутчак Тетяною Григорівною, підстави обтяження: постанова про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 45376110 виданий 12.11.2014, Дзержинський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, власник об'єкта обтяження ОСОБА_2 .
08.07.2021 року змушені були звернутись із Заявою «Про зняття арешту з майна боржника» до Металургійного відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),що знаходиться зі адресою адреса: 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, буд. 41.
13 вересня 2021 року була отримана відповідь (вих. № 68678 від 13.09.2021) в якій йдеться про те, що на виконанні у Металургії ому відділі державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 10.07.2014 року по 30.11.2017 року знаходився виконавчий лист № 210/7750/13-ц 2/210/43/14 від 14.01.2014 року виданий Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 6587,70 грн., АСВП № 43913867.
Керуючись вимогами п. 3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» 30.11.2017 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Згідно Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах ДВС» від 25.12.2008 № 2274/5 акта п. 9.9 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки. Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення (від 26 лютого 2021 року на підставі акту про знищення 26 лютого 2021 року проведено знищень виконавчих проваджень, завершених у 2017, 2019 роках, через закінчення строків їх збереження.
Також на виконанні у Металургійному відділі державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 12.11.2014 по 28.12.2016 знаходився виконавчий лист № 210/718/14-ц 2/210/961/14 від 03.06.2014 виданий Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент Банк» боргу у сумі 18106,40 грн., АСВП № 45376110.
Керуючись вимогами п. 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» ( не є дійсним) 25.04.2017 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Згідно Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах ДВС» від 25. 12.2008 № 2274/5 акта п. 9.9 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки. Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 13 березня 2020 року на підставі акту про знищення 13 березня 2020 року проведено знищені і виконавчих проваджень, завершених у 2016, 2018 роках, через закінчення строків їх збереженні. На даний час згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця нема підстав для зняття арешту з майна боржника.
Враховуючи те, що позивач є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 виконавче провадження щодо неї наразі є неактуальним, спірний арешт майна порушує речові права позивача, а відтак підлягає скасуванню.
Державний виконавець, після смерті матері позивача, ОСОБА_1 , завершив виконавчі провадження ВП № 43913867, ВП № 45376110 але відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо майна боржника - не видалив та Постанову «Про арешт на майно боржника», Арешт №1 та Арешт №2 - не скасував. Чим фактично позбавляє позивача законного права на отримання спадщини.
Ухвалою від 14.12.2021 року суд вирішив питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачам АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Акцент-Банк» та третій особі Дзержинському відділу виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Перекопська Ірина Степанівна направлялась позовна заява з додатками та копія ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження за адресою місця реєстрації. На адресу суду повернулось повідомлення з відміткою «вручено адресатам».
Відповідач АТ «А-Банк» отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву. Так, у відзиві, поданому в строки та за встановленими правилами, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що саме виконавча служба повинна зняти арешт оскільки вона його накладала. Банк не порушив жодних прав позивача, але повинен нести витрати по сплаті судового збору,з чим повністю не згоден.
Відповідь на відзив позивачем до суду не подавалась.
Інші учасники справи не скористались правом подачі відзиву на позовну заяву.
Станом на 18.07.2022 року відповідачами та представниками третіх осіб відзиву не надано, а також клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, учасниками справи не подавались.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, прийшов до наступних висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем нерухомого майна після смерті своїх батьків - матері ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.17,18,19,20).
Відповідно до роздруківки інформації за результатами пошуку виконавчих проваджень від 02.11.2021 року померла ОСОБА_2 була боржником за двома виконавчими провадженнями. В одному стягувачем є АТ КБ "ПРИВАТБАНК" провадження № 43913867, що відкрито 10.07.2014 року. В другому провадженні стягувачем є АТ «Акцент-Банк», за № 45376110, що відкрито 12.11.2014 року.
13 вересня 2021 року представник виконавчої служби повідомив позивача про наступне. На виконанні у Металургійному відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Дніпро) з 10.07.2014, по 30.11.2017 знаходився виконавчий лист № 210/7750/13-ц 2/210/43/14 від 14.01.2014 виданий Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк боргу в сумі 6587,70 грн. АСВП № 43913867. Керуючись вимогами п.3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» 30.11.2017 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Згідно Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах ДВС» від 25.12.2008 №2274/5 акта п.9.9 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки. Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 26 лютого 2021 року на підставі акту про знищення 26 лютого 2021 року проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2017,2019 роках, через закінчення строків їх зберігання.
Також на виконанні у Металургійному відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 12.11.2014 по 28.12.2016 знаходився виконавчий лист №210/718/14-ц 2/210/961/14 від 03.06.2014 виданий Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Акцент Банк" боргу в сумі 18106,40 грн. АСВП №45376110. Керуючись вимогами п.8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (не є дійсним) 25.04.2017 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Згідно Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах ДВС» від 25.12.2008 №2274/5 акта п.9.9 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки. Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 13 березня 2020 року на підставі акту про знищення 13 березня 2020 року проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2016, 2018 роках, через закінчення строків їх зберігання.
Крім того зазначено, що на даний час у державного виконавця згідно ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» немає підстав для зняття арешту з майна боржника (а.с.30).
Крім того, в жовтні 2021 року представник АТ «Акцент-Банк» звернувся з письмовою заявою про закриття виконавчого провадження до Металургійного ВДВС м. Кривого Рогу із зазначенням про те, що заборгованість боржника ОСОБА_2 перед АТ «Акцент-Банк» згідно виконавчого документу №210/718/14-ц від 03.06.2014р. - погашено в повному обсязі. Отже, ОСОБА_2 не має заборгованості перед АТ «Акцент-Банк». (а.с.27).
Проте, у зв'язку з тим, що вищезазначені виконавчі провадження виконавцем були знищені у зв'язку з закінченням строку зберігання виконавчих проваджень, останній не мав права скасовувати накладені арешти на майно боржника ОСОБА_2 .
Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою слід з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Згідно із частиною першою статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, серед інших, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).
Згідно із статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Частини третя та четверта статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до положень статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV і роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Аналогічні положення містить ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції станом на дату розгляду справи. Отже, метою накладення державним виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення суду, виконання якого є обов'язковим елементом права на доступ до суду, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
Підставою обтяження майна позивача є зазначені постанови, винесені державним виконавцем в рамках виконавчих проваджень.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, заявник обґрунтував свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує його права, як власника (спадкоємця)..
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем перед судом доведено відсутність законних підстав для збереження дії обтяження щодо майна його матері - спадкодавця, зокрема у зв'язку з відсутню заборгованості перед банком (кредитором) та неможливістю скасування вищевказаних арештів на майно спадкодавця у зв'язку зі знищенням матеріалів виконавчих проваджень, в рамках яких було накладено вказані арешти.
Наявність обтяження на належне ОСОБА_2 нерухоме майно порушує право позивача на спадкування, отримати свідоцтво право на спадкове майно та вільно володіти, користуватися і розпоряджатися ним.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України,спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути також припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України).
У відповідності до ст. ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1952 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
В силу частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Досліджені фактичні обставини справи свідчать, що за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тому направлена заява про звільнення майна з під арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Аналіз фактичних обставин справи, норм законодавства, якими врегульовані дані правовідносини та судової практики дають підстави для висновку про відсутність підстав для відмови задоволення позову, оскільки він є обґрунтований та письмово доведений. Аналогічний висновок з приводу даних правовідносин міститься в рішенні Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі 607/3894/17.
Беручи до уваги все вищевикладене, оцінивши досліджені в судом письмові докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для збереження дії обтяження на майно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд приходить до висновку, що таке обмеження права позивача на майно, за встановлених судом обставин, не є виправданим у демократичному суспільстві, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи відповідача АТ «А-Банк» про неналежність відповідача, суд розцінює критично, оскільки належним відповідачем у спорах про зняття арешту з майна боржника є саме кредитор, а відділ ДВС може бути залученим до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Крім того, відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, на підставі вищевикладеного та відповідно до документів, які міститься в матеріалах справи, необхідно стягнути в рівних частинах з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1816 грн.
На підставі викладеного, ст. 16 ЦК України, ст.ст.1,11,49,50,57, 60 ЗУ «Про виконавче провадження», п.5,11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року, та керуючись ст. ст. 4,5,7,12, 13,33,51, 76, 77, 78, 81,89,141, 259, 263-265,268,273,274 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», Акціонерне товариство «Акцент-Банк», третя особа: Дзержинський відділ виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Перекопська Ірина Степанівна про скасування арешту з майна - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15392992 від 27.08.2014 р. зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису в спеціальному розділі: 6800325, який виник на підставі постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 43913867, винесеної 21.08.2014 р., та зареєстровано державним реєстратором: Дутчак Тетяною Григорівною, Криворізького міського управління юстиції..
Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17751868 від 05.12.2014 р. зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису в спеціальному розділ 7956619 який виник на підстав постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 45376110, винесеної 12.11.2014 р., та зареєстровано державним реєстратором: Дутчак Тетяною Григорівною, Криворізького міського управління юстиції..
Стягнути з Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00коп.
Стягнути з Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00коп.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії цього рішення.
Суддя: Н. А. Літвіненко