Справа № 199/3480/22
(2-а/199/56/22)
іменем України
19.07.2022
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Савченком В.О. винесені постанови про притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП:
-від 03.02.2022 р. серії ВМ №00009572, відповідно до якої начебто 03.02.2022 р. за адресою Н-08, км 468 + 739 Запорізька область на автоматичному зважувальному комплексі WAGA -WIM35, зав. №3 зафіксовано транспортний засіб DAF 95 XF 480 д.н.з. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: навантаження на одиничну вісь на 6,2% (2,908 тонн);
-від 09.02.2022 р. серії ВМ №00009664, відповідно до якої начебто 09.02.2022 за адресою Н-08, км 468 + 739 Запорізька область на автоматичному зважувальному комплексі WAGA -WIM35, зав. №3 зафіксовано транспортний засіб DAF 95 XF 480 д.н.з. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: навантаження на одиничну вісь на 6,5 % (2,956 тонн).
Зазначені постанови на адресу позивача не надходили.
На переконання позивача, вказані постанови винесені протиправно, оскільки в порушення вимог Інструкції №512 не містять обов'язкових відомостей, а саме у постанові відсутні: марка, модель, державний номерний знак причепу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, а також допустимі вагові параметри в загальному та по осях для відповідної ділянки дороги; на сертифікованих вагах у пункті завантаження та розвантаження підтверджено відповідність ваги транспортного засобу нормативним ваговим параметрам; транспортний засіб здійснював рух по одному маршруту через три окремі автоматичні вагові комплекси Укртрансбезпеки WIM 35, WIM 43 і WIM 20, однак перевищення вагових норм зафіксовано лише на комплексі WIM 35, а на інших двох перевищення не встановлено, що свідчить про очевидну несправність вагового комплексу WIM 35; фактичні реальні показники зважування зафіксовано у товарно - транспортній накладній, які засвідчені підписами відповідальних осіб; штрафи винесено за перевищення вагових параметрів на одиничній осі, в той час як факт наявності одиничних, здвоєних чи строєних осей не перевірявся та не фіксувався, зокрема, жодних вимірювань відстані між осями не здійснювалось; в постановах не вказано жодних базових числових показників, взятих до розрахунку, що, на думку позивача, ставить під сумнів достовірність проведених відповідачем обчислень; загальна вага транспортного засобу відповідала ваговим параметрам, однак, рідкий вантаж не є стійким під час руху; автоматичне зважувальне обладнання не призначено для зважування рідких вантажів.
Позивач зазначає, що є фізичною особою - підприємцем та здійснює діяльність з перевезення вантажів, у його власності перебуває тягач DAF 95 XF 480 д.н.з. НОМЕР_1 н/причіп паливоцистерна ППТЦ р/н НОМЕР_2 , та ніколи не здійснює перевезення вантажів з перевищенням вагових норм.
В окремо наданій суду заяві позивач просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив задовольнити поданий позов.
Відповідач не скористався правом брати участь у судових засіданнях та правом надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
Як встановлено судом, позивач є власником транспортного засобу DAF 95 XF 480 д.н.з. НОМЕР_1 та н/причіпу - паливо цистерни, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію (а.с. 23-24, 25-26).
Постановою від 03.02.2022 р. серії ВМ №00009572 позивача притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132 - 1 КУпАП: допущення руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 6,2% (2,908 тон (а.с. 15)).
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 03.02.2022 р. автомобіль засіб DAF 95 XF 480 д.н.з. НОМЕР_1 перевозив лак ООН 1263, ІІІ безпечний для навколишнього середовища (а.с. 17-18).
Постановою від 09.02.2022 р. серії ВМ №00009664 позивача притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132 - 1 КУпАП: допущення руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 6,5% (2,956 тон (а.с. 19)).
Постанови були звернуті до виконання, що підтверджується постановами держанвого виконавця про відкриття виконавчого провадження (а.с. 31-34).
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 03.02.2022 р. автомобіль засіб DAF 95 XF 480 д.н.з. НОМЕР_1 перевозив лак ООН 1263, ІІІ безпечний для навколишнього середовища (а.с. 121-22).
Якість лаку (полуфабрикатний алкидний) підтверджується відповідним сертифікатом (а.с. 27).
Позивач заперечує вчинення ним адміністративних правопорушень.
Правовідносини виникли із дій суб'єкта владних повноважень по притягненню особи до адміністративної відповідальності за КУпАП.
Дослідив докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Підпунктом 15 пункту 5 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті" утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, до якого входить управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно правових актів.
Згідно з пунктом 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт», відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону «Про автомобільний транспорт» та пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з частиною 4 статті 48 Закону «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Так, відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону «Про автомобільний транспорт»I за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879), поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до пункту 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку.
Так, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. (п.п.15, 16, 16-1, 17, 18 Порядку №879).
Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Відповідно до пункту 27 Порядку №879 Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно з пунктом 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методика розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобі залежно від маси такого транспортного засобу на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту, встановлено у пункті 30 Порядку №879.
Відповідно до пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31-1 Порядку №879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
- більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Суд зазначає, що пунктом 21 Порядку №879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.
Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (пункт 23 Порядку № 879).
В пункті 24 Порядку № 879 встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Судом не встановлено, що транспортний засіб позивача внаслідок габаритно-вагового контролю затримувався, а після його проходження подальший рух транспортного засобу було заборонено.
Суд також зазначає, що позивачем в цистерні перевозилася рідина, яка перевозиться опломбованою, що виключає можливість її доливання чи злиття під час руху.
Позивач здійснював перевезення лаку полуфабрикатного алкидного (а.с. 27).
Даний вантаж не є статичним під час руху автомобіля, його маса постійно перерозподіляється, тобто не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
Зі змісту оскаржуваних постанов вбачається, що дані документи не містять характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування рідкий стан вантажу тощо.
Відповідно до пункту 9 розділу II "Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування", затверджених наказом Мініфраструктури від 28.07.2016 № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.
Офіційно затвердженої методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, не існує.
Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології, свідоцтво про атестацію № 02-84-08 (Методика).
Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що при здійсненні зважування транспортного засобу позивача з рідким вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, та результати вимірювання, не можна вважати правомірними, бо свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним рідким вантажем.
Отже, висновок відповідача щодо перевищення транспортним засобом позивача нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, є необґрунтованим та недоведеним.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду перевищення транспортним засобом позивача нормативних вагових параметрів, суд вважає, що постанова від 03.02.2022 та постанова від 09.02.2022 р. є протиправними, відтак, такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, згідно з частиною 4 статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем, на якому лежить тягар доказування, належними і допустимими доказами доводи позивача не спростовано, і доказів дотримання процедури проведення габаритно-вагового контролю не надано. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. (а.с. 40, 41).
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Укртрансбезпеки.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6-10, 12, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 22, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 72-77, 79, 90, 139, ч. 1 та ч. 4 ст. 189, п. 2 ч. 1 ст. 241, ст.ст. 242-246, 250, 251, 255, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Савченка В.О. від 03.02.2022 р. серії ВМ №00009572 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Скасувати постанову старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Савченка В.О. від 09.02.2022 р. серії ВМ №00009664 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за постановою від 03.02.2022 р. серії ВМ №00009572 закрити.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за постановою від 09.02.2022 р. серії ВМ №00009664 закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Повне судове рішення складене та підписане 19.07.2022 р.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї