Справа № 523/16864/20
Провадження №2/523/1265/22
"18" липня 2022 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Бєлік Л.В.
позивача: - ОСОБА_1 ,
відповідача: - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позову зазначила, що 28 серпня 2015 року між нею та відповідачем по справі було укладено шлюб. Перебуваючи в шлюбі, подружжя 15.01.2019 року на спільні кошти придбало автомобіль «Mazda 3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було одразу оформлено на ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що подружні стосунки між сторонами фактично припинено, відповідач висилив позивача та їх спільну дитину з житла, де вони спільно проживали та відмовився вирішувати питання щодо розподілу спільного майна подружжя в добровільному порядку.
У зв'язку з цим, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом, яким просить в порядку поділу спільного майна стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь Ѕ частку вартості автомобіля «Mazda 3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка становить: 103 820 грн. 00 коп.
Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам 175 ЦПК України.
Заявою від 14.12.2020 року вх. № 31493 позивач усунула недоліки визначені ухвалою суду від 13.11.2020 року, до заяви надано платіжне доручення про доплату судового збору.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правила спрощеного позовного провадження, сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу роз'яснено про право на подання відзиву на позовну заяву.
Також, ухвалою суду від 15.12.2020 року було повернуто заявнику заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту, з підстав її невідповідності вимогам ст. 151 ЦПК України.
Не погоджуючись з позовними вимогами відповідач 04.03.2021 року (вх. № 6225) подав відзив на позовну заяву. Сторона відповідача зазначає, що автомобіль було придбано за значно менші кошти, ніж зазначила позивач, вартість автомобіля не відповідає висновку автотоварознавчого дослідження. Крім іншого відповідач зазначив,що автомобіль було придбано за кошти, які відповідачу особисто подарувала його матір на день народження, а відтак автомобіль є особистою власністю останнього, а тому, позивач не має жодного відношення до автомобіля, та навіть не знає його дійсну вартість. Відповідач зазначив, що дослідження щодо вартості автомобіля проводилось на підставі середньої вартості автомобіля та судовим експертом не було безпосередньо оглянуто автомобіль, а відтак останній був позбавлений можливості встановити реальний стан авто. На підставі викладеного сторона відповідача просила у позові відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати (а.с.37-39).
В подальшому, 01.06.2021 року (вх. № 15944) на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме: акту приймання-передачі наданих послуг (а.с.56-57).
Також, 17.06.2021 року (вх. № 17975) надійшло клопотання про приєднання до справи письмових доказів, а саме: копію відповіді ТСЦ №5152 від 10.03.2021 року та копію договору купівлі-продажу автомобіля (а.с.58-61).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі просила їх заволинити відповідно до заявлених позовних вимог. Додатково суду пояснила, що вартість автомобіля, зазначена у договорі купівлі-продажу від 15.01.2019 р. і вона готова викупити у відповідача автомобіль за кошти, які він за нього сплатив. Зазначила, що автомобіль є спільною їх власністю, відповідач протилежних доказів оцінки майна не надав, а відтак наполягала на задоволенні позовних вимог.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що автомобіль є його особистою власністю, позивач до авто не має відношення, кошти на купівлю авто були надані його матір'ю, як подарунок на день народження, що було підтверджено свідками. Крім іншого, зазначив, що ОСОБА_1 з 2017 року перебувала у декретній відпусці і власного доходу не мала. Просив у позові відмовити.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що була присутньою на дні народженні, на якому мати ОСОБА_5 , яка приходиться їй подругою подарувала ОСОБА_5 пакет, і сказала, що там 5 000 доларів, які вона дарує сину. На дні народження була лише вона, її подруга - мати ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та його товариш. З дружиною ОСОБА_2 вона не знайома та ніколи її не бачила (а.с.74).
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 12.11.2018 року він зателефонував другу з наміром привітати його з днем народження, та він сказав, що раз перебуває у матері, вони домовились зустрітись там. Дома, у матері ОСОБА_5 вони сиділи за столом, потім, його мати вийшли, а потім повернулась з пакетом в руках, і сказала, що дарує ОСОБА_5 5 000 доларів. З дружиною ОСОБА_2 не знайомий, ніколи її не бачив (а.с.73-74).
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення Ѕ частини вартості майна та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та не спростовувалось сторонами, що між ними 28 серпня 2015 року було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1302 (а.с.11).
За допомогою комп'ютерної програми документообігу загальних судів, судом встановлено, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.12.2020 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.100а).
Також, судом встановлено, що колишнє подружжя є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про зміну імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 11.06.2021 року змінила Прізвище на « ОСОБА_8 » про, що Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 67 (а.с.66).
Дані обставини сторонами не заперечувались та визнались, а відтак в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Позивач зазначає, що під час перебування у шлюбі подружжя придбало автомобіль «Mazda3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було оформлено на відповідача у справі, а оскільки останній не бажає в добровільному порядку здійснити поділ майна просить суд стягнути з відповідача на свою користь вартість Ѕ частини автомобіля.
Судом досліджується свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Mazda 3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації: 15.01.2019 року, власник: ОСОБА_2 (а.с.12).
Також, реєстрація даного автомобіля за відповідачем у справі підтверджується листом Головного Сервісного Центру МВС РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) згідно якого зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів ТЗ було перереєстровано на нового власника на підставі договору купівлі-продажу № 3224 від 15.01.2019 року, укладеного в ПП «Лідер Авто Захід». Вартість автомобіля в договорі складає: 144 800 гривень (а.с.59). Так, згідно договору купівлі-продажу № 3224 від 15.01.2019 року, покупець автомобіля «Mazda 3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є: ОСОБА_2 (а.с.60-61).
Отже, матеріалами справи встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.08.2015 року, шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення суду від 07.12.2020 року, спірний автомобіль за відповідачем у справі було зареєстровано 15.01.2019 року.
Оцінюючи доводи позивача на підтвердження позовних вимог, а також заперечення відповідача, що викладені у відзиві щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
Отже, наведені норми чинного законодавства України та досліджені обставини в ході судового розгляду дають підстави зробити висновок про те, що спірний автомобіль є спільною власністю подружжя, оскільки був придбаний під час перебування подружжя у шлюбі, тобто є їх спільним сумісним майном.
Не заслуговують на увагу твердження відповідача щодо того, що спірний автомобіль є його особистою власністю, оскільки був придбаний за кошти подаровані на день народження, оскільки, відповідачем дані обставини не доведені належними та допустимими доказами. Допитані в судовому засіданні свідки лише зазначили, що сума грошових коштів в розмірі: 5 000 доларів була оголошена матір'ю позивача, вони лише бачили пакет, однак коштів, які в ньому були особисто не бачили, крім іншого, суду не надано інших доказів, договорів дарування коштів тощо, а відтак суд не приймає дані твердження до уваги.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно вимог ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно норм чинного законодавства у відповідності до вимог ст. 60, 70 СК України, позивач по справі ОСОБА_3 , як дружина, має право на Ѕ частину спірного автомобіля.
Згідно вимог п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між сторонами, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Так, на підтвердження ринкової вартої майна позивач надала суду висновок № 182-20 автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу «Mazda 3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого судовим експертом Крутих Є.О., станом на 04.11.2020 року (дата звернення з позовом до суду) визначено середню ринкову вартість автомобіля, яка становить: 207 640 грн. 00 коп. (а.с.13-18).
Під час розгляду справи, відповідач заперечував розмір вартості автомобіля визначений судовим експертом, зазначив, що купив авто за значно меншою ціною, та експертом не було проведено безпосередньо огляд спірного майна.
Разом з цим, відповідачем не було заявлено будь-яких клопотань щодо проведення судової експертизи автомобіля, не було надано власної оцінки транспортного засобу, саме лише посилання на визначену суму при укладенні договору купівлі-продажу не є доказом завищення ринкової оцінки спірного майна.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів завищення ринкової оцінки спірного автомобіля суду не надано, та не було надано безспірних доказів щодо отримання грошових коштів у подарунок.
Визначаючи розмір грошової компенсації Ѕ вартості спірного транспортного засобу, суд виходить з того, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Отже, на час розгляду справи, позивач надала докази щодо середньої вартості автомобіля, яка становить: 207 640 грн. 00 коп., відповідач доказів протилежного не надав, судом також враховується, що автомобіль знаходиться у вільному розпорядженні відповідача у справі, що не перешкоджало останньому провести експертне дослідження за його зверненням, та надання суду докази такого дослідження у виді висновку, або заявлення клопотання щодо проведення судової експертизи в рамках цивільної справи тощо.
Рішення про присудження майна одному з подружжя може кореспондувати обов'язок компенсувати другому з подружжя вартість його частки у цьому майні, а вартість не Ѕ частки грошових коштів за які було придбано автомобіль згідно договору купівлі-продажу.
Доказів, які б свідчили про те, що середня ринкова вартість спірного автомобіля є іншою, відповідачем не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що автомобіль марки «Mazda 3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , червоного кольору придбаний сторонами під час шлюбу, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації ринкової вартості Ѕ частини цього автомобіля, а тому з відповідача на користь позивача належить до стягнення Ѕ вартість спірного автомобіля в розмірі: 103 820 гривень, 00 копійок.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати понесені з розглядом справи у розмірі: 2 038 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 57, 60, 61, 63, 70, 71 СК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати транспортний засіб марки «Mazda 3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , червоного кольору, спільною сумісною власністю подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) - грошову компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля марки «Mazda 3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що становить - 103 820 гривень, 00 копійок.
Припинити право спільної сумісної власності подружжя на транспортний засіб марки «Mazda 3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , червоного кольору.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) - витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі: 2 038 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 20.07.2022р.
Суддя: