20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 240/12764/21
адміністративне провадження № К/990/16911/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі №240/12764/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житомирської обласної прокуратури, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо несвоєчасного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №240/7715/20, допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області за період з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року;
стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №240/7715/20 про поновлення на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області за період з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року в розмірі 334 451,2 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо несвоєчасного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №240/7715/20, допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області за період з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року.
Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №240/7715/20 про поновлення на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області за період з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року в розмірі 334 451, 20 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8363,00 грн.
01 липня 2022 року Житомирська обласна прокуратура вдруге засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року. Скаржник просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування статті 236 КЗпП України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №760/9521/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/13736/15, від 10 травня 2018 року у справі №332/603/17, від 19 грудня 2018 року у справі №802/1206/17-а, у постанові Верховного Суду України від 31 лютого 2012 року у справі №6-76цс12, у постановах Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року та Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №910/4518/16, від 13 березня 2019 року у справі №711/8446/16-ц.
Водночас далі по тексту касаційної скарги скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 КЗпП України.
Суд звертає увагу, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо одних і тих самих норм права (стаття 236 КЗпП України), є взаємовиключними підставами.
Отже, зазначення скаржником одних і тих самих норм права з посиланням на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатись належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Разом з тим, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання скаржнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі №240/12764/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур