19 липня 2022 року
м. Київ
справа №420/20708/21
адміністративне провадження №К/990/16514/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі №420/20708/21 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування позивачу з 27 березня 2020 року заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
зобов'язати Одеську обласну прокуратуру нарахувати позивачу заробітну плату (включаючи надбавку за вислугу років та оплату часу відпусток) за період з 27 березня 2020 року і по день ухвалення рішення судом, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування позивачу з 27 березня 2020 року заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язано Одеську обласну прокуратуру нарахувати позивачу заробітну плату (включаючи надбавку за вислугу років та оплату часу відпусток) за період з 27 березня 2020 року і по день ухвалення рішення судом, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року - скасовано.
Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
25 червня 2022 року позивач засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2022 року. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Частиною першою статті 334 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивач працював прокурором, що у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, тому відсутня необхідність врахування таких доводів скаржника.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/20708/21 є оскарження судового рішення перелік якого визначений у пункті 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19 вересня 2019 року, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбаченого пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 329 - 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі №420/20708/21 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/20708/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко