20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14190/21
адміністративне провадження № К/990/18097/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №640/14190/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправними дії Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України щодо незарахування позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України з 1 серпня 2000 року до 13 вересня 2011 року та в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 1 листопада 2011 року до 29 квітня 2013 року;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України з 1 серпня 2000 року до 13 вересня 2011 року та в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 1 листопада 2011 року до 29 квітня 2013 року та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в поліції, починаючи з 30 квітня 2013 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправними дії Національної поліції України щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України з 1 серпня 2000 року до 13 вересня 2011 року та в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 1 листопада 2011 року до 29 квітня 2013 року;
- зобов'язано Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України з 1 серпня 2000 року до 13 вересня 2011 року та в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 1 листопада 2011 року до 29 квітня 2013 року, та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в поліції починаючи з 30 квітня 2013 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- присуджено з бюджетних асигнувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі: 908,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправними дії Національної поліції України щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України з 23 жовтня 2014 року до 13 вересня 2011 року та в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 1 листопада 2011 року до 29 квітня 2013 року;
- зобов'язано Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України з 23 жовтня 2014 року до 13 вересня 2011 року та в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 1 листопада 2011 року до 29 квітня 2013 року, та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в поліції починаючи з 16 грудня 2016 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, Національна поліція України звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 13 липня 2022 року засобами поштового зв'язку.
Скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №640/14190/21 в частині задоволених позовних вимог та в цій частині відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, а саме частину другу статті 78 Закону України «Про національну поліцію» без урахування висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19 та від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Так, у справах №520/903/19 та №520/2067/19 предметом спору є, зокрема, зобов'язання ГУ НП в Харківській області зарахувати позивачу до календарної вислуги років час навчання у вищому навчальному закладі Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого із розрахунку - один рік за шість місяців.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19 та від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд відхиляє й доводи скаржника, щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі скаржник вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 78 Закону України «Про національну поліцію» щодо законності зарахування до стажу роботи в поліції часу перебування особи на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України.
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас, зазначивши про ці норми, заявник не виклав їх неправильного застосування у взаємозв'язку із обставинами справи та не вказав як, на його думку, повинні застосовуватись вказані норми права.
Крім того, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 78 Закону України «Про національну поліцію», скаржник сам наводить рішення Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, які висловлені в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19 та від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19. Отже, зміст касаційної скарги є суперечливим та взаємовиключним.
Суд не бере до уваги доводи заявника про те, що скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та відхиляє мотиви щодо винятковості цієї справи, оскільки скаржником не зазначено в чому саме полягає фундаментальне значення даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, розгляд яких надав би нового, уніфікованого розуміння застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола осіб.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття фундаментального значення справи є оціночними, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Національної поліції України належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №640/14190/21.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №640/14190/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду