ф
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/16623/19
адміністративне провадження № К/9901/33/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/16623/19
за позовом Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС)
до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа Орган самоорганізації населення «Вуличний комітет «Воздвиженка» у Подільському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування рішень
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум-Капітал», до якої приєднався Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 (головуючий суддя: Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 (колегія у складі: головуючого судді Аліменка В.О., суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.), -
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2019 року Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати припис Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.06.2019 №75/П;
- визнати протиправними та скасувати припис Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.07.2019 №81/П;
- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.08.2019 №08-19 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини».
2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що будівельні роботи Київським учбово-виробничим підприємством №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС)) проводились відповідно до отриманого в Міністерстві культури України дозволу від 05.11.2018 №22-070/183 та від 04.02.2019 №22-020/193, а оскаржувані приписи не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки прийняті на підставі огляду, а не на підставі здійсненої відповідачем перевірки у встановленому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано припис Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 24.06.2019 №75/П. Визнано протиправним та скасовано припис Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.07.2019 №81/П. Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.08.2019 №08-19 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини».
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач здійснює будівельні та земляні роботи на підставі отриманих дозволів від Міністерства культури України від 05.11.2011 №22-070/18з та від 04.02.2019 №22-020/19з, а також дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 05.04.2019 №ІУ 113190951307, що визнається відповідачем. У свою чергу, відповідач в оскаржуваних приписах щодо заборони здійснення позивачем будь-яких робіт та в постанові про накладення штрафу не визначив факту здійснення позивачем діяльності, що становить загрозу, погіршує, псує пам'ятку культурної спадщини, або іншої діяльності, що порушує вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», а лише вказує про існуючі у Департаменту охорони культурної спадщини припущення, що позивач на будівельному майданчику виконав та виконує будівельні, в тому числі земельні роботи, які можуть не відповідати характеру робіт, що є відхиленням від заявлених робіт у отриманих дозволах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 04.01.2021 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум-Капітал» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник та особа, яка приєдналась до касаційної скарги, посилаються на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. Зазначають, що оскаржувані приписи Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.06.2019 №75/П та від 03.07.2019 №81/П, а також постанова Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.08.2019 №08-19 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» винесені відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки позивачем здійснюються не земельні роботи відповідно до отриманих дозволів, а будівельні роботи, які завдають шкоду землям історико-культурного значення та порушують законні права та інтереси громадян.
7. 04.01.2021 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум-Капітал».
10. 19.04.2021 до Верховного Суду надійшла заява Департаменту охорони культурної спадщини про приєднання до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум-Капітал».
11. Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2022 заяву Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про приєднання до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум-Капітал" задоволено та приєднано Департамент до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум-Капітал" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі за позовом Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), третя особа - Орган самоорганізації населення "Вуличний комітет "Воздвиженка" у Подільському районі м. Києва, про визнання протиправним та скасування рішень.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 20.07.2022.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відповідачем 27.06.2019 складено акт огляду земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва від 27.06.2019, в якому за результатом огляду встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовується будівельний майданчик огороджений парканом. Інформаційний стенд об'єкта будівництва спеціалістом Департаменту не зафіксовано. За наявною у Департаменті інформацією на вказаній земельній ділянці проводяться роботи за проектом "Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва"; замовник - "КИЇВСЬКЕ УЧБОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО №3 (УВП-3) УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ, КУВП №3 УТОС"; генеральний підрядник - ТОВ "ПІВНІЧНО-УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС"; дозвіл на виконання будівельних робіт від 30.12.2014 №ІУ 115143640678, виданий ДАБІ України. На будівельному майданчику розташовується об'єкт незавершеного будівництва, а саме двоповерхова будівля, наявні будівельні матеріали; працюють робітники (будівельники). Також наявне будівельне обладнання та устаткування. Також на території розміщено побутівки для робітників (будівельників).
14. На підставі вказаного акта відповідачем винесено припис №75/П від 24.06.2019, зі змісту якого вбачається, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» Департамент повідомляє наступне.
Земельна ділянка за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз, 28-30, розташовується у Центральному історичному ареалі міста Києва, в зоні охоронюваного ландшафту, в межах археологічної охоронної зони (відповідно до діючого Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві»), на території пам'ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10, в редакції наказу Міністерства культури України від 16.06.2011 №453/0/16-11, охоронний № 560-Кв), в межах пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Копиревого кінця, ХІ-ХІІ ст. (рішення Київського міськвиконкому від 17.11.1987 №1112; від 27.01.1970 № 159).
08.01.2019 за № 25 у Департаменті зареєстровано дозвіл Міністерства культури України від 04.01.2019 № 22-020/19з на проведення земляних робіт на території пам'ятки на земельній ділянці за вказаною адресою з метою виконання робіт з облаштування допоміжної супровідної інфраструктури об'єкта.
На будівельному майданчику виконані та виконуються будівельні, в тому числі земельні роботи, які можуть не відповідати характеру робіт, що є відхиленням від заявлених робіт у вищезазначеному дозволі.
Враховуючи викладене Департамент, з метою захисту та збереження пам'ятки, та на виконання и. 9 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вимагає:
1. З дня отримання цього припису не виконувати будь-які роботи за вказаною адресою.
2. В триденний термін, з дня отримання цього припису, проінформувати Департамент про відповідність проведених робіт з заявленими роботами у вищезазначеному дозволі Міністерства культури України.
15. Також, відповідачем винесено припис №81/П від 03.07.2019. За змістом цей припис є аналогічним припису Департаменту №75/П від 24.06.2019, окрім другого пункту резолютивної частини припису, відповідно до якого Департамент вимагав від Позивача: «В триденний термін, з дня отримання цього припису, проінформувати Департамент про відповідність проведених робіт з роботами, вказаними у Дозволі Міністерства культури України від 04.01.2019 № 22-020/19з, які повинні проводиться відповідно до проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому законодавством порядку від 05.11.2018 за №1039/10-2/61-18».
16. У відповідь на припис від 24.06.2019 №75/П Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС)) у листі від 02.07.2019 №99 повідомило, що проведені роботи на об'єкті будівництва "Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва" виконані в обсязі згідно проектної документації, яка погоджена Міністерством культури України від 12.10.2018 №994/10/2/61-18, надавши відповідну копію.
17. На виконання припису від 03.07.2019 №81/П позивач у листі від 09.07.2019 №103 повідомив, що проведені роботи на об'єкті будівництва "Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва" виконані в обсязі згідно проектної документації, яка погоджена Міністерством культури України від 12.10.2018 №994/10/2/61-18, надавши відповідну копію.
18. Не прийнявши до уваги листи позивача, Департамент охорони культурної спадщини прийняв постанову від 01.08.2019 №08-19 "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини", якою, на підставі абзацу першого частини першої статті 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини" накладено на Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС)) накладено фінансові санкції за невиконання припису органів охорони культурної спадщини на загальну суму 1700,00 грн.
19. У постанові зазначається про обставини, встановлені в акті перевірки, та, що Департаментом охорони культурної спадщини направлено позивачу приписи від 26.06.2019 №75/п та від 03.07.2019 №81/П з вимогою в триденний термін з дня отримання приписів проінформувати про відповідність проведених робіт з заявленими роботами у дозволі Міністерства культури України від 04.09.2019 №22-020/19з, які повинні проводитись відповідно до проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому законодавством порядку від 05.11.2018 №1039/10-2/61-18; вимоги приписів не виконані. Вказане свідчить про порушення Київським учбово-виробничим підприємством №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) статті 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини". В постанові також зазначено, що на будівельному майданчику виконані будівельні, в тому числі земельні роботи, які можуть не відповідати характеру робіт з заявленими роботами у вищевказаному дозволі Міністерства культури України.
20. Не погоджуючись з прийнятими відповідачем приписами та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III.
24. Положеннями статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
25. Частиною першою статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
26. Пунктом 9 частини другої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
27. Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 № 381 (далі - Положення), Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (КМДА), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітне та підконтрольне Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
28. Відповідно до пунктів 4.1, 5.16, 5.21, 5.34 Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань:
- забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва;
- забезпечує захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
- видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їх територіях і в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини»;
- укладає охоронні договори на об'єкти культурної спадщини та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку.
29. Статтею 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами. Органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
30. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Департамент є органом, уповноваженим забезпечувати реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва, забезпечувати захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження та видавати з метою реалізації своїх повноважень обов'язкові до виконання розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення.
31. При цьому, приписи про заборону виконання позивачем будь-яких робіт приймаються компетентними органами охорони культурної спадщини виключно за умови встановлення ними діяльності юридичних або фізичних, що погіршує, або створює загрозу пам'ятці культурної спадщини, а також порушує стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
32. Відповідно до абзацу 14 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини.
33. Згідно з пунктом 17 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить також надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
34. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495 (далі по тексту - Положення №495), Міністерство культури України (Мінкультури) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. Пункт 3 Положення визначає, що основними завданнями Мінкультури є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
35. Пунктом 4 Положення № 495 передбачено, що Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, видає дозволи на: проведення робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт у межах території, на якій розташовані архітектурні пам 'ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою.
36. Частиною першою статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
37. Згідно з абзацом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
38. Абзацом 6 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належать, зокрема, видача дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок на території пам'ятки, в зонах охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та водою.
39. Колегія суддів, також, звертає увагу, що ст. 7-1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», ст. 6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини, відповідно до якої дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
40. Отже, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерство культури України) надає дозволи та погодження в порядку, встановленому вищевказаними законами та актами Кабінету Міністрів України.
41. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 11.03.2020 у справі №640/4273/19.
42. Так, матеріалами справи підтверджено, що листом від 12.10.2018 № 994/10-2/61-18 Міністерство культури України повідомило Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС), що Міністерство погоджує проектну документацію об'єкта «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 в Подільському районі м. Києва. Коригування».
43. Також, вищевказаним листом Міністерство культури України повідомило про необхідність отримання Дозволу на проведення земляних робіт у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
44. 05.11.2018 Міністерством культури України надано Дозвіл на проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць № 22-070/18з від 05.11.2018. Даний дозвіл видано на проведення земляних робіт з метою виконання робіт з облаштування допоміжної супровідної інфраструктури об'єкта: «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 в Подільському районі м. Києва». Термін проведення земляних робіт - до 31.12.2018. Також, в даному дозволі зазначено, що земляні роботи проводяться відповідно до проектної документації, розробленої та погодженої в установленому законодавством порядку, в тому числі Міністерством культури України від 12.10.2018 за №994/10-2/61-18.
45. 04.02.2019 Міністерством культури України надано Дозвіл на проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць № 22-020/19з від 04.02.2019. Даний дозвіл видано на проведення земляних робіт з метою виконання робіт з облаштування допоміжної супровідної інфраструктури об'єкта: «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 в Подільському районі м. Києва». Термін проведення земляних робіт - до 31.12.2019. Також, в даному дозволі зазначено, що земляні роботи проводяться відповідно до проектної документації, розробленої та погодженої в установленому законодавством порядку, в тому числі Міністерством культури України від 05.11.2018 за№ 1039/10-2/61-18.
46. Таким чином, позивач здійснює земляні роботи на підставі отриманих дозволів від Міністерства культури України від 05.11.2018 №22-070/18з та від 04.02.2019 №22-020/19з.
47. Стосовно доводів скаржника про те, що позивачу у відповідності до положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» необхідно було отримати у відповідного органу охорони культурної спадщини дозвіл на проведення будівельних робіт, оскільки дозвіл на проведення земляних робіт не надає можливості позивачу здійснювати будівельні роботи, колегія суддів зазначає наступне.
48. Наведені обставини не були підставою для винесення Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оскаржуваних приписів № 75/П від 24.06.2019 та № 81/П від 03.07.2019.
49. Як зазначено в оскаржуваних приписах, підставою для їх винесення стало те, що на будівельному майданчику виконані та виконуються будівельні, в тому числі земельні роботи, які можуть не відповідати характеру робіт, що є відхиленням від заявлених робіт у дозволі Міністерства культури України № 22-020/19з від 04.02.2019.
50. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
51. Враховуючи викладене, Суд відхиляє посилання скаржника у касаційній скарзі щодо необхідності отримання у відповідного органу охорони культурної спадщини дозволу на проведення будівельних робіт на підставі частини 4 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки такі доводи відповідача виходять за межі оскаржуваного припису, відтак у Суду немає необхідності робити висновки щодо застосування правових норм, які не застосовувалися під час прийняття припису.
52. Аналогічна позиція щодо відсутності необхідності робити висновки щодо застосування правових норм, якщо такі не застосовувалися під час прийняття припису, викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №826/5755/17, від 03.04.2020 у справі №640/21505/18.
53. Більш того, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач здійснює будівельні на підставі дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 05.04.2019 №ІУ 113190951307.
54. Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач в оскаржуваних приписах щодо заборони здійснення позивачем будь-яких робіт не встановив факту здійснення позивачем діяльності, що становить загрозу, погіршує, псує пам'ятку культурної спадщини, або іншої діяльності, що порушує вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини", а лише вказував про існуючі у Департаменту охорони культурної спадщини припущення, що позивач на будівельному майданчику виконав та виконує будівельні, в тому числі земельні роботи, які можуть не відповідати характеру робіт, що є відхиленням від заявлених робіт у отриманих дозволах.
55. Однак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку рішення суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущенні про ймовірну невідповідність характеру робіт тим, що заявлені в дозволах.
56. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
57. Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
58. При цьому, відповідач, на якого покладено обов'язок доказування, не надав суду доказів, які б підтверджували вчинення позивачем будівельних та земельних робіт з відхиленням від заявлених робіт у отриманих позивачем дозволах Міністерства культури України та Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
59. Скаржник в касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 826/6522/15, в якій зазначено: « 56. Таким чином, оскільки жодних документів, які б спростовували доводи, викладені в акті огляду від 1 квітня 2015 року та зафіксовані фотофіксацією до акту огляду, позивачем до суду надано не було, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Дім на Пушкінській» та, відповідно, відсутність підстав для їх задоволення». У зв'язку з цим, скаржник вважає саме позивач в межах цієї справи повинен був довести той факт, що отримав відповідні дозволи на будівництво від органів охорони культурної спадщини, а також той факт, що не здійснив відхилення від дозволів органів охорони культурної спадщини і здійснював земляні роботи саме з метою виконання робіт з облаштування.
60. Однак, колегія суддів вважає, що постанова Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 826/6522/15, на яку посилається ТОВ «Оптимум-Капітал» у своїй касаційній скарзі, не є релевантною до обставин даної адміністративної справи № 640/16623/19, оскільки такі справи мають різний суб'єктивний склад, містять різні предмети спору та підстави позову, стосуються різних фактичних обставин, а також різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а тому доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов незаконних та помилкових висновків щодо обов'язку доказування відповідача, та відступив від висновку, викладеного у вказаній постанові Верховного Суду, є безпідставними та не заслуговують на увагу.
61. Крім того, Суд звертає увагу, що, як уже зазначалось, оскаржуваними приписами відповідача зобов'язано позивача проінформувати Департамент про відповідність проведених робіт з роботами вказаними у дозволі Міністерства культури України 04.01.2019 № 22-020/19з, які повинні проводиться відповідно до проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому законодавством порядку від 05.11.2018 № 1039/10-2/61-18.
62. Тобто з викладеного вбачається, що вимоги приписів не направлені на усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, оскільки, за результатами огляду будівельного майданчику за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Вознесенський узвіз, 28-30 не встановлено жодних порушень. Припис не може замінювати форму контролю як проведення перевірки, та за його допомогою не можуть витребовуватися необхідні документи, що мають оглядатися та досліджуватися при перевірці.
63. Слід зазначити, що необхідність надання документів, що висвітлено безпосередньо в самих приписах не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов'язкового до виконання документа направленого на усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
64. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що оскільки, під час огляду на будівельному майданчику за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Вознесенський узвіз, 28-30 не встановлено порушень, то у відповідача були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваних приписів №75/П від 24.06.2019 та №81/П від 03.07.2019, що свідчить про їх протиправність, та, як наслідок, є підставою для їх скасування.
65. Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт фінансову санкцію за невиконання припису органів культурної спадщини - у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
66. Разом із тим, з огляду на доведену вище незаконність приписів колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що накладення на Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС)) фінансової санкції за невиконання приписів є протиправним.
67. Таким чином, постанова Департаменту охорони культурної спадщини від 01.08.2019 №08-19 "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини" також підлягає скасуванню.
68. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
69. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
70. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум-Капітал», до якої приєднався Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій