20 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6921/21 пров. № А/857/7391/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.,
за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року (постановлену головуючим суддею Денисюком Р. С. у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та стягнення коштів,
08.07.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Волинської обласної прокуратури, в якому просить визнати протиправними дії відповідача, які виразились у заниженні складових заробітної плати (посадового окладу, надбавки за вислугу років та за роботу з секретними документами) у виданій йому довідці від 28.01.2016 № 18-40 для перерахунку пенсії; стягнути з відповідача на його користь заподіяну протиправними діями матеріальну шкоду в розмірі 3 084 477,62 грн у вигляді недоотриманої частини пенсії, обчисленої з довідки від 28.01.2016 № 18-40.
Позивачем неодноразово подавалися заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме: 18.11.2021, 10.12.2021, 10.01.2022, 08.02.2022, 14.03.2022 в частині збільшення розміру матеріальної шкоди, яка за останньою заявою становить 3 806 777,66 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки строк звернення до суду з даним позовом ним не пропущений, так як про неправомірні дії відповідача щодо визначення складових заробітної плати, з яких обчислюється пенсія в довідці від 28.01.2016 № 18-40, він дізнався в січні 2021 року, після отримання 26.02.2021 відповіді на його звернення і уточнюючої довідки № 21-55вих21. Зазначає, що з 2016 року і по даний час через неправомірні дії Волинської обласної прокуратури, яка видала йому довідку від 28.01.2016 № 18-40 із заниженими складовими заробітної плати, йому до цього часу нараховується пенсія в заниженому розмірі, продовжують порушуватись його права та законні інтереси на отримання пенсійних виплат в повному розмірі. Звертає увагу, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ необхідно виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позову на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови в захисті порушеного права, легалізації триваючого порушення з боку держави.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.
Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача, проаналізувавши докази в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Апеляційний суд звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Як встановлено з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є дії відповідача щодо видачі довідки від 28.01.2016 № 18-40вих для перерахунку пенсії із складовими заробітної плати, а саме: посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за роботу з секретними документами, які, на думку позивача, є заниженими та призвели до заподіяння йому матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини пенсії.
Колегія суддів звертає увагу, що після отримання спірної довідки про заробітну плату у січні 2016 року позивач мав можливість перевірити правильність складових заробітної плати, які в ній зазначені.
Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що саме з 29.01.2016, на наступний день після отримання даної довідки, позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається зазначена у довідці для перерахунку пенсії заробітна плата, як обрахована, та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання довідки для перерахунку пенсії особою, якій вона видана, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила може бути випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання довідки, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових заробітної плати звернулась до уповноваженого органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від уповноваженого органу відповіді на подану нею заяву.
Натомість, жодних заяв та звернень з приводу правомірності складових заробітної плати по даній довідці позивачем до Волинської обласної прокуратури не подавалось, а тому позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права з моменту отримання довідки, а саме 28.01.2016. Відтак, відлік процесуального строку, протягом якого позивач мав право на звернення до суду з цим позовом розпочався 29.01.2016 і закінчився 29.07.2016.
Більше того, відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 у справі № 161/3611/16-а за позовом ОСОБА_1 зобов'язано Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі вказаної довідки від 28.01.2016 № 18-40вих, що додатково свідчить про те, що позивачу було достовірно відомо про зазначені у ній складові заробітної плати для перерахунку пенсії.
До суду з даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 08.07.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з дня, коли він повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що видача довідки із невірним зазначенням складових заробітної плати не є триваючою протиправною дією, оскільки така довідка вичерпала свою дію після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 161/3611/16-а.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача, що строк звернення до суду ним не пропущений, оскільки на обґрунтування такої позиції позивач помилково визначає початок перебігу такого строку з моменту отримання листа Волинської обласної прокуратури від 26.02.2021 на його звернення щодо неправомірності дій службових осіб та видачі нової довідки, а відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, встановивши, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України та без заявлення позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, суд першої інстанції правомірно залишив позов без розгляду.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року про залишення позову без розгляду у справі № 140/6921/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 20.07.2022