20 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/5936/21 пров. № А/857/2129/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судова-Хомюк Н.М.
суддів: Іщук Л.П., Кухтей Р.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 300/5936/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання до вчинення дій,
суддя в 1-й інстанції -Григорук О.Б.,
час ухвалення рішення -17.12.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ( відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову у призначенні позивачу пенсії, оформленої відповіддю №0900-0216-8/28694 від 06.08.2021;
- зобов'язати зарахувати позивачу до загального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, періоди трудової діяльності з 24.08.1981 по 30.04.1983, з 31.07.1986 по 14.10.1994 та призначити позивачу пенсію за віком з 21.07.2021.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди: з 24.08.1981 по 30.04.1983 - відбування покарання, оскільки відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи, а відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 позивач відбував покарання у виді виправних робіт у Будівельному управлінні №5 Трест «Ворошиловградміськбуд»; з 31.07.1986 по 14.10.1994, оскільки відсутній запис про наказ про звільнення з роботи, зсилаючись на те, що позивач не може нести відповідальність за правильність та повноту внесення роботодавцем записів до трудової книжки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року залучено до участі у справі №300/5936/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якості другого відповідача.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 300/5936/21 позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди:
з 24.08.1981 по 30.04.1983 відбування покарання;
з 31.07.1986 по 14.10.1994 роботи водієм.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії №092750004709 від 28.07.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 21.07.2021, із врахуванням періодів: з 24.08.1981 по 30.04.1983 відбування покарання; з 31.07.1986 по 14.10.1994 роботи водієм.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний 158б, м. Запоріжжя, 69005) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп..
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним, оскільки суд неналежно оцінив обставини справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у трудовій книжці позивача відсутні записи, щодо відбування покарання саме у виді виправних робіт позивачем. Інших документів, які б підтверджували вказане покарання у виді виправних робіт без позбавлення волі, а також відомостей про те, що позивач звертався з позовом до суду про зарахування часу відбування виправних робіт з 24.08.1981 року по 30.04.1983 року до його загального трудового стажу не надано. Також апелянт зазначає, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 в записі 12 у графі 4 відсутні номер та дата наказу про звільнення з роботи. Апелянт просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 300/5936/21 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 21.07.2021 звернувся до управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком та доданими до заяви документами.
За результатом розгляду заяви позивача від 21.07.2021 та доданих до заяви документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 28.07.2021 прийнято рішення №092750004709 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років. Відповідно до вказаного рішення вік заявника 60 років 8 місяців 27 днів, страховий стаж становить 18 років 3 місяця 25 днів. До страхового стажу позивачу не враховані періоди: відбування покарання з 24.08.1981 по 30.04.1983; з 17.05.1983 по 27.04.1985, оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьований час; з 31.07.1986 по 14.10.1994, оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи (а.с.54).
Відповіддю №0900-0216-8/28694 від 06.08.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років за наявності необхідного страхового стажу, зокрема у 2020 році - 27 років. Страховий стаж позивача згідно із наданими документами про стаж, а також даними персоніфікованого обліку становить 18 років 3 місяці (а.с.20).
Вважаючи такі дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає зарахування до загального стажу роботи періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт. Що стосується включення спірного періоду роботи до страхового стажу за невнесення роботодавцем дати та номера документа, на підставі якого внесений запис про звільнення позивача, оскільки період роботи позивача з 31.07.1986 по 14.10.1994 підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 02.02.1979, які завірені печаткою роботодавця та місять відповідну інформацію про прийняття на роботу, присвоєння кваліфікацій та дату і причини звільнення з відповідним відбитком печатки роботодавця.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота вязнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. На момент виникнення спірних правовідносин частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи. Відповідно на час вирішення питання про обчислення страхового стажу позивача частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України прямо передбачає можливість включення до загального стажу роботи періоду відбування покарання у виді виправних робіт, тому період роботи позивача з 24.08.1981 по 30.04.1983 зараховано судом першої інстанції до його страхового стажу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо зарахування позивачу до страхового стажу періоду відбування покарання у виді виправних робіт з 24.08.1981 по 30.04.1983, суд апеляційної інстанціїзазначає наступне.
У матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 з якої видно, що в період з 24.08.1981 по 30.04.1983 він працював каменярем у Будівельному управлінні №5 Трест «Ворошиловградміськбуд» та був звільнений по умовно-достроковому звільненню (а.с.14).
Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.
Положеннями частини четвертої статті 95 Виправно-трудового кодексу України , якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт, визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.
Згідно з частиною третьою статті 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Відповідно до статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.
Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
На момент виникнення спірних правовідносин частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 21 червня 2019 року у справі №448/1691/16-а.
З врахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 21 червня 2019 року у справ №448/1691/16-а, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент вирішення питання про обчислення страхового стажу позивача частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України прямо передбачає можливість включення до загального стажу роботи періоду відбування покарання у виді виправних робіт, тому період роботи позивача з 24.08.1981 по 30.04.1983 суд першої інстанції правомірно зарахував до його страхового стажу.
Щодо зархування до страхового стажу позивачу періоду роботи на посаді водія в Автобазі треста «Прикарпаттяводбуд» з 31.07.1986 по 14.10.1994, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Із запису зроблено у трудової книжки НОМЕР_3 видно, що позивач 31.07.1986 прийнятий на посаду водія в Автобазу треста «Прикарпаттяводбуд», який в подальшому перейменований в Івано-Франківське орендне автотранспортне підприємство Держводгоспу України.
14.10.1994 ОСОБА_1 звільнений з вказаної вище посади відповідно до статті 38 Кодекс законів про працю України за власним бажанням. У вказаному записі не міститься дати та номера документа, на підставі якого внесений даний запис (а.с.16).
З копії трудової книжки НОМЕР_3 встановлено, що на даних записах міститься відповідний відбиток печатки роботодавця, що відповідає вимогам законодавства, чинного за момент виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи посилання апелянта на те, що у записі трудової книжки позивача за спірний період відсутній запис про номер та дату наказу про звільнення з роботи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення спірного періоду роботи до страхового стажу за невнесення роботодавцем дати та номера документа, на підставі якого внесений запис про звільнення позивача, оскільки період роботи позивача з 31.07.1986 по 14.10.1994 підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 , які завірені печаткою роботодавця та місять відповідну інформацію про прийняття на роботу, присвоєння кваліфікацій та дату і причини звільнення з відповідним відбитком печатки роботодавця, тому оспорюваний період з 31.07.1986 по 14.10.1994 підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.
Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, право на призначення пенсії за віком, після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу не менше 27 років.
Враховуючи спірні періоди з 24.08.1981 по 30.04.1983 відбування покарання та з 31.07.1986 по 14.10.1994 роботи водієм, страховий стаж позивача становить не менше 27 років, тому позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 300/5936/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Л. П. Іщук
Р. В. Кухтей
Повне судове рішення складено 20 липня 2022 року