12 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14514/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року (головуючий суддя Кучма К.С.), по адміністративній справі № 160/14514/21, розглянутій у письмовому провадженні
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 в серпні 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідача Міністерства оборони України (далі - МО України), 3 особи ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просить
визнати протиправним та скасувати оформлену п. 34 протоколу від 31.08. 2018 року №89 засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум(далі Комісії ), відмову МО України в призначенні йому як сержанту строкової військової служби в запасі, одноразової грошової допомоги відповідно до пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМ України від 25.12. 2013 року №975( далі Порядок №975) та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року (далі - Закон № 2011-XII).
- зобов'язати МО України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як інваліду І групи з 14.03. 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з його виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пп.1 п. 6 Порядку №975 та статей 16 , 16-3 Закону № 2011-XII у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що невиплата йому як інваліду І групи з 14.03. 2016 року, вищезазначеної одноразової грошової допомоги порушує його права, та гарантії соціального захисту.
У відзиві на позов відповідач МО України просить в позові відмовити за недоведеністю вимог, зазначає, що не є належним відповідачем, так як не здійснювало розрахунок під час звільнення з позивача з Прикордонних військ КДБ СРСР; оскільки МО України не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано оформлену п.34 протоколу від 31.08.2018 року №89 засідання комісії МО України відмову в призначенні ОСОБА_1 , сержанту строкової військової служби в запасі , одноразової грошової допомоги відповідно до пп.1 п.6 Порядку №975 та ст.16-16-3 Закону № 2011-XII ,
зобов'язано відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду І групи з 14.03. 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з його виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пп. 1 п. 6 Порядку №975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), та ст.16-16-3 Закону № 2011-XII», у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом надана невірна оцінка встановленим обставинам справи та помилково застосовано норми права, що регулюють спірні відносини.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги не обґрунтованими з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Радянській Армії, зокрема приймав учать у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з 22.07.1985 р. по 16.08.1985 р. та з 02.09.1986 р. по 15.09.1986 р., під час яких в 1986 році отримав мінно-вибухове численне осколочне поранення голови, ніг, закриту черепно-мозкову травму, контузію, різану рану правої голені.
За даними виписки з акту МСЕК до довідки Серії 12 ААА № 430276 від 21.03.2016 року, з 21.03.2016 року ОСОБА_1 встановлено 1 групу інвалідності, у зв'язку із пораненням (контузією) і захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 року по справі №804/3322/17 зобов'язано МО України в особі Комісії розглянути питання з призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону № 2011-XII, відповідно до Порядку №975.
На виконання рішення суду Новокадацьким РВК через Дніпропетровський ОВК документи позивача направлено 17.08.2017 року за вих.№7/12614/17 до Департаменту фінансів МО України.
Пунктом 18 протоколу від 06.10.2017 року №104 засідання Комісії МО України позивачу відмовлено у призначенні, нарахуванні та виплаті на його користь вищезазначеної одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку № 975, а висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та висновок Центральної ВЛК МО України, які подані з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року по справі №804/8041/17 визнано протиправною відмову МО України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, скасовано п. 18 Протоколу від 06.10.2017 року №104 засідання Комісії МО України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; зобов'язано Дніпропетровський ОВК повторно подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII, відповідно до Порядку №975, зобов'язано МО України прийняти рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII, відповідно до Порядку №975.
На виконання вказаного судового рішення, 31.08.2018 року п.34 Протоколу №89 засідання Комісії МО України, позивачу відмовлено у призначенні, нарахуванні та виплаті на його користь вищезазначеної одноразової грошової допомоги з наступних підстав: МО України не здійснювало розрахунок під час звільнення позивача з Прикордонних військ КДБ СРСР, так як МО України було створено 24.08.1991 року відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про військові формування на Україні» та не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.
Правомірність дій відповідача щодо відмови в призначені одноразової грошової допомоги позивачу є предметом спору, який винесено на вирішення суду.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Статтею 41 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
Приписами пп. 4 ч.2 ст. 16, п. «б» ч. 1 ст. 16-2, ч.6,9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 1 групи.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується МО України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається КМ України.
Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, п.6,12 якого визначає аналогічні приписи, визначені пп. 4 ч.2 ст. 16, п. «б» ч. 1 ст. 16-2, ч.6 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
Крім того п. 3,13 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до положень п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою КМ України №393 від 17.07.1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Здійснивши аналіз чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.
Оскільки причинний зв'язок отриманих позивачем поранень під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії , а саме в період перебування в Республіці Афганістан, встановлено протоколом Центральної ВЛК МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранення, контузії, травм, каліцтв №469 від 08.02.2016 року, обов'язок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям покладено саме на МО України, а тому МО України є належним відповідачем по справі.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, якому встановлена І група інвалідності з 21.03.2016 року внаслідок осколкові вогнепального поранення голови, обличчя та правої нижньої кінцівки, ЗЧМТ (контузія, 1986 р.), отриманої під час проходження військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. «б» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-XII, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Відповідно до п.4.7 Положення про організацію в МО України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом МО України 14.08.2014 р. №530, яке набрало чинності 11.11.2014 року, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів МО України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей» від 14.02.1992 року, 07.06.2001 р. №2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.
Відповідно до ст.1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції, що наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.
Положеннями ст.16 Закону №2011-XII та Порядком №975передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з ст.16 Закону №2011-XII в порядку, визначеному постановою КМ України №975, та зобов'язав відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду І групи з 14.03. 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з його виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.
Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої згідно із Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» визначив, що ефективне здійснення особою свого права власності підлягає правовому захисту, однак вимога повинна мати обґрунтовану законну підставу якою, зокрема, є чинна норма закону.
Аналогічні висновки висловлені Касаційним адміністративним судом Верховного Суду в постанові від 09.11.2018 року по справі №759/5707/16-а (К/9901/18171/18), від 07.02.2019 року по справі №127/12061/17 (№К/9901/30221/18), від 10.04.2019 року по справі №331/697/17(2а/331/56/2017) (К/9901/1509/17), які підлягають врахуванню судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин згідно приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.
Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 12, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року по адміністративній справі № 160/14514/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий