19 липня 2022 року м. Рівне №460/786/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 12.10.2021 №Ф-261990-50 про сплату боргу (недоїмки) на суму 8644,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було усунено виявлені порушення за результатами проведеної перевірки та здійснено остаточні розрахунки з контролюючим органом. Вказав, що складаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2021 №Ф-261990-50, відповідачем не було враховане ані рішення ДФС України від 19.07.2019, ані рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2021. Відтак, позивач вважає неправомірним нарахування відповідачем єдиного внеску після припинення індивідуальної адвокатської діяльності, а тому просить вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 8644,24 грн. визнати протиправною та скасувати.
Ухвалою суду від 19.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зазначив, що згідно даних інформаційної системи за позивачем, станом на 21.02.2022 рахується заборгованість зі сплати податків і зборів по коду платежу 71040000 в сумі 8644,24 грн. На підставі цих даних та у відповідності до вимог чинного законодавства було сформовано вимогу від 12.10.2021 №Ф-261990-50 про сплату боргу (недоїмки). З огляду на те, що вказана податкова вимога сформована на підставі та в межах повноважень, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 17.02.2022 розгляд справи відкладено до 15.03.2022.
Ухвалою суду від 15.03.2022 розгляд справи відкладено до 12.04.2022.
Ухвалою суду від 12.04.2022 розгляд справи відкладено до 17.05.2022.
До початку судового засідання 17.05.2022 позивач та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно з ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).
Враховуючи подане клопотання та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу №460/786/22 в порядку письмового провадження.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 до 30.01.2018 перебував на обліку в податковому органу як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат.
16.10.2021 позивачем було отримано вимогу ГУ ДПС у Рівненській області №Ф-261990-50 від 12.10.2021 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 8644,24 грн.
Таку вимогу позивач оскаржив до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 21.12.2021 № 28587/6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2021 № Ф-261990-50 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Вважаючи вимогу податкового органу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд враховує, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 4 Закону №2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема:
- роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п.5).
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч.1). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ч.2).
Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (абз.1).
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (абз.2).
Відповідно до положень пункту 1 та 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення недоїмки), єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.04.2001 по 30.01.2018 був зареєстрований як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат.
Відтак, в розумінні чинного законодавства позивач у період з 26.04.2001 по 30.01.2018 був особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність) та зобов'язаний був нараховувати та сплачувати за себе єдиний соціальний внесок.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2464, Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі - Порядок № 1162), згідно з якими фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку як платники єдиного внеску за заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
Матеріалами справи стверджено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.12.2016 зареєстровано Адвокатське об'єднання "РівнеПраво".
Відповідно до витягу від 25.01.2017 адвокатське об'єднання "РівнеПраво" зареєстроване в реєстрі платників єдиного податку як платник єдиного податку 3 групи на спрощеній системі без реєстрації ПДВ.
Згідно з Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України від 18.12.2016 ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському об'єднанні "РівнеПраво".
Матеріалами судової справи стверджується та відповідач не заперечує, що з метою внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності, відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1588, 30.01.2018 позивачем подано до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області заяву за формою № 8-ОПП та копії документів, що підтверджували зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу (адвокатське об'єднання).
13.02.2018 позивач подав до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС в Рівненській області податкову декларацію про майновий стан і доходи, розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою та звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік.
28.02.2018 до ГУ ДФС в Рівненській області ОСОБА_1 подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік.
За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Рівненській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-261990-50 від 14.05.2019 на суму 17165 грн. 72 коп. станом на 30.04.2019 (а.с.22), яку ОСОБА_1 оскаржив до ДФС України.
Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України № 34350/6/99-93-11-05-01-02 від 19.07.2019 скаргу позивача задоволено, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-261990-50 скасовано та вважати відкликаною з дня прийняття цього рішення; зобов'язано ГУ ДФС у Рівненській області привести у відповідність інтегровану картку платника, з тих підстав, що нарахування єдиного внеску після прийняття рішення про припинення індивідуальної адвокатської діяльності є неправомірним.
Суд встановив, що в подальшому, за аналогічних обставин, починаючи з 21.04.2020, відповідач щоквартально нараховував позивачу по інтегрованій картці єдиний внесок у зв'язку з незалежною професійною діяльністю, незважаючи на припинення такої діяльності позивача та зняття з 30.01.2018 згідно реєстраційних даних АІС "Податковий блок" ознаки незалежної професійної діяльності, про що вказала Державна фіскальна служба України в рішенні № 34350/6/99-93-11-05-01-02 від 19.07.2019.
Також, судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили в адміністративній справі №460/707/21 вимога ГУ ДПС у Рівіненській області від 10.12.2020 №Ф-261990-50 була визнана протиправною і скасована.
Отже, суд зазначає, що всупереч рішенню ДФС України № 34350/6/99-93-11-05-01-02 від 19.07.2019, та рішення Рівненського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №460/707/21 відповідач не привів у відповідність інтегровану картку та не виключив нарахування заборгованості, неправомірно нарахованої за період після припинення індивідуальної адвокатської діяльності позивача.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
В ході судового розгляду справи відповідач не підтвердив виникнення у позивача недоїмки в сумі 8644,24 грн.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки матеріали справи не містять належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів існування у позивача непогашеної недоїмки зі сплати ЄСВ, то нарахування позивачу такої недоїмки в сумі 8644,24 грн. здійснено контролюючим органом поза межами чинного законодавства України, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо її нарахування та, як наслідок, протиправність оскаржуваної вимоги
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності оскарженої вимоги. Натомість, доводи позивача ґрунтуються на приписах чинного законодавства та підтверджуються дослідженими доказами. Отже, позовні вимоги слід задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За змістом статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
До матеріалів справи, разом із позовною заявою, долучений договір доручення про надання правової допомоги від 30.12.2021, укладений між Адвокатським об'єднанням «РівнеПраво» та ОСОБА_1 (Клієнт).
Пунктом 1 договору визначений зміст правової допомоги адвоката, який полягає у наданні правової допомоги, представництві та захисті інтересів Клієнта у справі щодо оскарження податкової вимоги.
Пунктами 3 цього ж договору встановлено, що за надання правової допомоги, передбаченої п. 1 цього Договору, Клієнт сплачує адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар), розмір та порядок сплати якої визначається в Додатку №1 до цього Договору.
Згідно Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги, за виконання договору про надання правової допомоги Клієнт сплачує винагороду в розмірі 3500 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем до позову долучено меморіальний ордер від 10.01.2022 на суму 3500 грн.
Дослідивши надані докази, суд зазначає, що сума гонорару встановлена сторонами у фіксованому розмірі, отже не залежить від обсягу наданих послуг та часу витраченого представником позивача, тобто є визначеною. При цьому відповідач жодним чином не заперечив обґрунтованості суми витрат позивача на правничу допомогу та не вказував на її неспівмірність із складністю справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 3500 грн є реальними, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, підтверджені матеріалами справи. Надані позивачем докази повністю доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 460/786/22, отже такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області від 12.10.2021 №Ф-261990-50 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8644,24 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 11 липня 2022 року
Суддя У.М. Нор