18 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/165/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Довгопол М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
11.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської районної в м. Полтаві ради "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" від 18.06.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га; зобов'язання Київської районної у м. Полтаві ради відповідно до статті 118 Земельного кодексу України надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га в районі АДРЕСА_1 (в межах земельної ділянки зазначеної на графічному зображенні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/165/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №440/165/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської районної в м. Полтаві ради (вул. М. Бірюзова,1/2, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 34204415) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської районної у місті Полтаві ради від 18.06.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га. Зобов'язано Київську районну в місті Полтаві раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га в районі АДРЕСА_1 (№Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020), з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
08.07.2022 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №440/165/21, в якій заявник просить:
- визнати протиправними дії Київської районної у місті Полтаві ради щодо не виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі № 440/165/21;
- зобов'язати Київську районну у місті Полтаві раду вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі № 440/165/21;
- встановити Київській районній у місті Полтаві раді строк для надання відповіді про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 по справі № 440/165/21.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 11.07.2022 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду призначено до розгляду у письмовому провадженні.
15.07.2022 від представника Київської районної у місті Полтаві ради надійшла інформація щодо стану виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 440/165/21, в якій зазначено, що при повторному розгляді заяви, були враховані висновки рішення суду, а саме, інформація та докази на підтвердження того, що орієнтовно вказана позивачем на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє/входить до території, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв. м в районі АДРЕСА_1.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі також - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суттю звернення до суду ОСОБА_1 із заявою є спір, який виник у зв'язку з не виконанням, на думку позивача, відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21, а тому підлягає перевірці у порядку статті 383 КАС України, оскільки спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 02.11.2021 у справі №620/1528/19, від 03.04.2019 у справі №820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.
Відповідно до частин 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, вказаними нормами визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.
При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме: які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що стаття 383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами застосування цієї статті є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Як встановлено судом, пунктом 29 рішення п'ятдесят другої позачергової сесії сьомого скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, оскільки орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 /а.с. 26/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №440/165/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Київської районної у місті Полтаві ради від 18.06.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га. Зобов'язано Київську районну в місті Полтаві раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га в районі АДРЕСА_1 (№Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020), з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено /а.с. 46-49/.
У мотивувальній частині цього рішення суду зазначено таке:
"...Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 11 Земельного кодексу України передбачено, що повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені у статті 118 ЗК органи, приймають одне з відповідних рішень.
Як встановлено судом, позивач є громадянином України, а тому має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до Київської районної у м. Полтаві ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га в районі АДРЕСА_1 , додав, зокрема, графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта, ідентифікаційного номеру.
Позивачем у заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір.
Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у відповідача виник обов'язок розглянути подану заяву у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.
Із спірного рішення слідує, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слугувало те, що орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 .
Надаючи оцінку викладеним у спірному рішенні мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Спірне рішення містить посилання на те, що орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 .
Водночас статтею 118 ЗК України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою як факт надання згоди та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі.
Суд наголошує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Водночас, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При цьому, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).
Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування чи у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а.
Суд акцентує увагу на тому, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014, тобто більш ніж шість років тому, при цьому відповідачем не надано доказів затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 та її передачі у власність .
Також суд враховує, що відповідачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що вказана позивачем на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє до території, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 .
Отже, відповідачем не доведено включення зазначеної позивачем земельної ділянки до території, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано правомірність спірного рішення від 18.06.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га.
При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача, що міститься у відзиві на позовну заяву щодо того, що позивач не уточнив конкретне місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, рішення Київської районної у м. Полтаві ради від 18.06.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га не ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.".
03.05.2022 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №440/165/21 про зобов'язання Київську районну в місті Полтаві раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га в районі АДРЕСА_1 (№Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020), з урахуванням висновків суду.
З метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21 четвертою позачерговою сесією восьмого скликання Київської районної в м. Полтаві ради прийнято рішення від 24.06.2021 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 на виконання рішення суду", яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, оскільки орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 /а.с. 78/.
Тобто відповідачем (боржником) 24.06.2021 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 20 травня 2020 року (вх. №Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) на території Київської районної в м. Полтаві ради в межах населеного пункту, при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 20 травня 2020 року (вх. №Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодних нових чи додаткових документів Київською районною в м. Полтаві радою не досліджено та не враховано, за результатами повторного розгляду відповідачем прийнято рішення, яке містить повністю аналогічні мотиви тим, які наведені в попередньому рішенні Київської районної у м. Полтаві ради від 18 червня 2020 року "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,10 га /а.с. 26/, яке було визнано протиправним та скасовано рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21.
Тобто четвертою позачерговою сесією восьмого скликання Київської районної в м. Полтаві ради прийнято рішення від 24.06.2021 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 на виконання рішення суду" з тих самих підстав та з урахуванням тих самих документів, що і попереднє рішення Київської районної у м. Полтаві ради від 18 червня 2020 року "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,10 га /а.с. 26/, яке було визнано протиправним та скасовано рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
У даній справі суд не зобов'язував відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, крім висновку суду про недоведеність факту включення зазначеної позивачем земельної ділянки до території, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 , рішення суду у справі №440/165/21 також містить інші висновки, які не були враховані відповідачем при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 20 травня 2020 року (вх. №Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020), а саме:
- підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку;
- отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування чи у власність;
- відповідачем не надано доказів затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_1 та її передачі у власність.
Наведене вище свідчить про не врахування Київською районною в м. Полтаві радою висновків суду, викладених у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21, яке набрало законної сили, а отже, про не виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Дії відповідача, що виразилися у прийнятті четвертою позачерговою сесією восьмого скликання Київської районної в м. Полтаві ради рішення від 24.06.2021 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 на виконання рішення суду" за результатом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 травня 2020 року (вх. №Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020), не відповідають рішенню Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21, яке набрало законної сили, та на виконання якого відповідачем вчинено такі дії.
Відповідач Київська районна в м. Полтаві рада у порушення приписів статей Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів в частині обов'язковості виконання судового рішення, не вчинив належних дій, спрямованих на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21, яке набрало законної сили, що відповідно до частини другої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Зважаючи на положення вказаної норми, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визнати протиправною бездіяльність Київської районної в м. Полтаві ради, що полягає у не виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21 про зобов'язання Київську районну в місті Полтаві раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га в районі АДРЕСА_1 (№Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020), з урахуванням висновків суду, та копію окремої ухвали направити до Київської районної в м. Полтаві ради для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли не виконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21.
Відповідно до частини 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Враховуючи наведену вище норму, суд дійшов висновку про те, що про вжиті заходи відповідачу слід повідомити Полтавський окружний адміністративний суд не пізніше шестидесяти днів з дня отримання копії окремої ухвали.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 229, 248, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №440/165/21 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київської районної в м. Полтаві ради, що полягає у не виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі №440/219/21 про зобов'язання Київську районну в м. Полтаві раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га в районі АДРЕСА_1 (№Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020), з урахуванням висновків суду.
Копію окремої ухвали направити до Київської районної в м. Полтаві ради для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли не виконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №440/165/21.
Про вжиті заходи повідомити Полтавський окружний адміністративний суд не пізніше шестидесяти днів з дня отримання копії окремої ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Довгопол