19 липня 2022 року справа №380/95/22
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» (далі - позивач, ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - відповідач), у якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 21107/13-01-07-04 від 27.09.2021 року, в частині нарахування основного зобов'язання в розмірі 1421662,06 грн та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 255608,76 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 21111/13-01-07-04 від 27.09.2021 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 21113/13-01-07-04 від 27.09.2021 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 21112/13-01-07-04 від 27.09.2021 року, в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 19154,50 грн.
В обґрунтування позову зазначено те, що висновок відповідача про те, що товарно-матеріальні цінності не могли бути придбані позивачем у ТОВ «ФЛОРА ТОРГ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КОНКОРДІЯ», ТОВ «ПІКА ТОРГ» та ТОВ «ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА КОМПАНІЯ СІЛЬВАН», тому вони були безоплатно отримані ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» є необґрунтованим, оскільки ТзОВ «Бойки Паллетс» не отримувало безкоштовно товарно - матеріальних цінностей, а придбавало їх у контрагентів, що, на думку позивача, підтверджується наданими документами. Разом з тим, позивач погоджується з висновком відповідача про те, що у звітності за 2018 рік ним помилково занижено показник рядка 1.1.1 «Сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності», де відображено показник « 0» замість суми 683883 грн. Відтак позивач в цій частині погоджується з висновками контролюючого органу про заниження податку на прибуток на суму 123098,94 грн та про правомірність нарахування штрафної санкції 25 % на суму 30774,74 грн. Щодо висновків контролюючого органу про те, що ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» на дату надходження коштів від ТОВ «ФЛОРА ТОРГ», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Транстрейдвуд» на свій рахунок повинно було скласти та зареєструвати відповідні податкові накладні, а на дату повернення коштів - скласти розрахунок коригування, вказав, що з таким трактуванням не погоджується, оскільки кошти, які надходили на рахунок ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» не були авансовами платежами (що підтверджується призначеннями платежів в платіжних дорученнях, а також листами про повернення помилково оплачених коштів), а були помилково сплаченими коштами, які в подальшому були повернуті контрагентам. Відтак вважає, що обов'язок зі складання податкових накладних/розрахунків коригування у позивача відсутній. Щодо ППР № 21112/13-01-07-04 від 27.09.2021 про нарахування штрафної санкції позивачу зазначив, що оскільки у позивача був відсутній обов'язок реєструвати податкові накладні із проведених операцій із вищевказаними контрагентами, то і підстави для нарахування штрафної санкції у контролюючого органу відсутні. Разом з тим, погодився з висновками відповідача про необхідність реєстрації податкових накладних по фактах отримання послуг від нерезидентів на митній території України (від нерезидента European Pallet Association e.V. та Slovenska Zeleznicna kontora) на суму ПДВ 395868,00 грн. Відтак погоджується із штрафною санкцією на суму 70423,00 грн.
Ухвалою від 10.01.2022 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23118 від 28.03.2022) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що позивач здійснював оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Флора Торг», ТОВ «Торговий Дім Конкордія», ТОВ «Ніка Торг», ТОВ «Виробничо комерційна компанія Сільван». Проте, що перевірки підприємством не представлено документів, які б підтверджували походження товару, його якість та відповідність, зокрема: сертифікатів походження продукції, сертифікатів якості та сертифікатів відповідності. В обсязі наданих до перевірки документів та отриманої інформації, при аналізі ланцюгів поставки до ТОВ „Флора Торг”, ТОВ „Торговий Дім Конкордія”, ТзОВ „Ніка Торг”, ТзОВ „Виробничо комерційна компанія Сільван”, неможливо встановити коло контрагентів останніх, які мали можливість поставити ТМЦ та дослідити походження товару, оскільки відсутні сертифікати походження, якості тощо. Таким чином, відповідач зазначає, що перевіркою не підтверджено реальності здійснення позивач господарських операцій з вищевказаними контрагентами, відтак на думку відповідача, у ТОВ «Бойки Паллетс» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Також вказав, що позивач не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, вказані відповідачем, що свідчить про порушення ТзОВ «Бойки Паллетс» п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правильність винесення оскаржуваних ППР, відтак просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Протокольною ухвалою від 11.07.2022 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.07.2022.
В судове засідання, призначене на 19.07.2022, представники сторін не з'явились.
Частинами 1, 9 ст.205 КАС України встановлено, що неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі неприбуття у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, фіксування судового засідання не здійснювалось, справа № 380/95/22 розглянута в письмовому провадженні.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТзОВ «Бойки Паллетс» зареєстроване 15.02.2018; видами діяльності підприємства, внесеними до (КВЕД) є: 16.24 Виробництво дерев'яної тари (основний) 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво 16.21 Виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону 16.22 Виробництво щитового паркету 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів
Фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 78.2 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу ГУ ДПС у Львівській області від 04.08.2021 № 2646-ПП «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», направлень від 16.08.2021 №№ 8741, 8742, 8743, 8744, 8745, 8746, 8747, 8748, 8749, виданих ГУ ДПС у Львівській області проведена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 15.02.2018 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 15.02.2018 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бойки Паллетс» складено акт від 06.09.2021 № 17362/13-01-07-04/41943445, яким встановлені наступні порушення:
- П(С)БО 15; п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137; п. 138.1 ст. 138 ПК України, в результаті чого підприємством за період з 15.02.2018 по 30.06.2021 занижено податок на прибуток всього у сумі 1544761 грн в тому числі за 2018 рік - 744426 грн, за 2019 рік - 401108 грн, за 2020 рік - 258570 грн, за І півріччя 2021 року - 140657 грн;
- п. 180.2 ст. 180; п. 185.1 ст. 185; п. 186.3 ст. 186; п. 187.1 п. 187; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 200.1, п. 200.4 ст. 200; п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201; п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, всього у сумі 1 417 034 грн., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2021 року у суму 418142 грн;
- п. 201.10 ст. 201 ПК України підприємством не зареєстровано податкові накладні (загальна сума штрафних санкцій 89 577,50 грн);
- п.п. 14.1.195 п.п. 14.1.222, п. 14.1 ст. 14; п.п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1 п.п. 164.2.1, п.п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу - підприємством не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 62536,09 грн;
- п.п.1.6. п.161 підрозділу 10 Розділу XX, п.п. 168.1.1. п.168.1 ст.168, ст. 171, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу - підприємством не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір в сумі 5211,34 грн;
- ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 7, ст. 8 п. 2 ст. 9 Закону № 2464 - підприємством не донараховано єдиного внеску за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 на суму 76433,00 грн;
- п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу - підприємством не у повному обсязі відображено у Податковому розрахунку за формою 1 ДФ суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за 2019 - 2021 роки.
За результатами вказаної вище перевірки та акту, контролюючим органом прийнято:
- № 21107/13-01-07-04 від 27.09.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1831144,50грн., з них 1544761,00 грн.- основний платіж, 286 383,50 грн - штрафна (фінансова) санкція;
- № 21111/13-01-07-04 від 27.09.2021, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, яке підлягає сплаті 2125551,00 грн, з них основний платіж 1417034.00 грн, 1 417 034.00 грн. - штрафна санкція;
- № 21113/13-01-07-04 від 27.09.2021, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 418142,00 грн;
- № 21112/13-01-07-04 від 27.09.2021, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 89577,50 грн за відсутність реєстрації податкових накладних;
- № 21109/13-01-07-16 від 27.09.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 84764,37 грн, з них 62536,09 грн - основний платіж, 6537,03 грн - штрафна санкція, 15691,25 грн - пеня;
- № 21106/13-01-07-16 від 27.09.2021, яким застосовано штрафну санкцію по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1020,00 грн;
- № 21110/13-01-07-16 від 27.09.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 7052,02 грн, з них 5211,34 грн - основний платіж, 533,08 грн - штрафна санкція, 1307,60 грн - пеня;
ТзОВ «Бойки Паллетс» оскаржено зазначені вище податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної податкової служби України.
Відповідно до рішення № 27372/6/99-00-06-01-01-06 від 03.12.2021, Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 27.09.2021 № 21107/13-01-07-04, № 21111/13-01-07-04, № 21113/13-01-07-04, № 21112/13- 01-07-04 та скасувала податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 27.09.2021 № 21106/13-01-07-16, № 21109/13-01-07-04, № 21110/13-01-07-16, а скаргу ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» - частково задовольнила.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд керується таким.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки 06.09.2021 № 17362/13-01-07-04/41943445, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень стали висновки контролюючого органу про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (заготовки палетної та бруса дерев'яного) у ТОВ «Флора Торг», ТОВ «Торговий Дім Конкордія», ТОВ «Ніка Торг», ТОВ «Виробничо комерційна компанія Сільван». Встановлено, що позивач здійснював оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Флора Торг», ТОВ «Торговий Дім Конкордія», ТОВ «Ніка Торг», ТОВ «Виробничо комерційна компанія Сільван». Проте, що перевірки підприємством не представлено документів, які б підтверджували походження товару, його якість та відповідність, зокрема: сертифікатів походження продукції, сертифікатів якості та сертифікатів відповідності. Таким чином, перевіркою не встановлено реальності здійснення позивачем з вищевказаними контрагентами господарських операцій.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей, зокрема: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця (п.п. «а» п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України).
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 указаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).
Аналіз положень п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Судом досліджені договори про надання послуг, укладені між ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» та її контрагентами (ТОВ «ФЛОРА ТОРГ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КОНКОРДІЯ», ТОВ «НІКА ТОРГ» ТОВ «ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА КОМПАНІЯ СІЛЬВАН»), видаткові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, митні декларації та інші первинні документи, копії яких надані до матеріалів справи.
Суд зазначає, що надані до матеріалів справі первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.
Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «ФЛОРА ТОРГ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КОНКОРДІЯ», ТОВ «НІКА ТОРГ» ТОВ «ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА КОМПАНІЯ СІЛЬВАН» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі.
Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «ФЛОРА ТОРГ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КОНКОРДІЯ», ТОВ «НІКА ТОРГ» ТОВ «ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА КОМПАНІЯ СІЛЬВАН» не дійсними.
Таким чином, подані позивачем на обґрунтування позовних вимог в частині реального здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження договори, первинні та інші документи, що зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін договірних відносин спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару у її межах підтверджують реальність господарських операцій позивача у межах спірних правовідносин.
Що стосується податкової інформації/даних податкових баз, слід зазначити про таке.
Так, доказом правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена та зареєстрована в ЄРПН продавцем податкова накладна, а не данні інформаційних баз.
Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п.3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.4 розділу III Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст. 69 КАС України.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 13.11.2018 у справі №805/528/17-а, від 23.10.2018 у справі №815/25946/13-а, від 23.10.2018 у справі №804/16486/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 17.04.2018 у справі №815/2578/16, від 08.11.2018 у справі №826/15028/17, від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі №826/1571/16, від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 03.04.2018 у справі №820/13380/13-а, від 17.04.2018 у справі №808/1543/17, від 24.04.2018 у справі №813/8500/13 щодо оцінки облікових документів платника податків, факту порушення кримінальних проваджень та/або ухвалення судом вироку в кримінальній справі при розгляді справ, в яких предметом доказування є обставини щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких були відтворені у податковому обліку платника податків.
Сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто, не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.
Аналіз змісту Акту перевірки, свідчить про те, що податковий орган, фактично не дослідивши наявні у позивача первинні документи щодо формування податкового кредиту, вважає його формування неправомірним з посиланням на податкову інформацію щодо контрагентів позивача. Проте податкова інформація може бути лише підставою для проведення перевірки підприємства проте ніяк не для висновків щодо порушення ним податкового законодавства, оскільки саме позивачем дотримано вимог податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.
Суд зазначає, що наявна податкова інформація про не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом не є належним доказом «нереальності» господарської операції. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №803/1712/13-а (провадження №К/9901/27172/18). Так, допущені порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання в ланцюгу постачання не можуть бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема і в постанові від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15. Контролюючим органом не доведено про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
У Постанові Верховного суду від 27.05.2021 по справі № 808/3513/16 вказано наступний висновок:
«У акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагентів позивача та інших суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання.
При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.
Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди».
Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.
Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.
Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.
Суд зауважує, що електроні бази даних органів ДПС, зокрема реєстраційна інформація про платників податків або система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, формуються на підставі поданої платниками податків до податкового органу податкової звітності, яка сама по собі не може бути беззаперечним доказом відсутності на том чи іншому підприємстві основних фондів, та інших виробничих активів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та інших виробничих активів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.
Також суд звертає увагу на те, що єдиною підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при укладанні та виконанні угод з вказаними підприємствами слугувала податкова інформація.
Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 23 травня 2018 року у справі №804/853/14.
Таким чином, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.
Разом з тим, акт перевірки не містить конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.
Натомість, такі доводи спростовуються документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними, накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими первинні документи, копії яких надані до матеріалів справи.
Зі змісту абзаців 3 частини першої статті 6, частини першої статті 43 Господарського кодексу України вбачається, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємства мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання.
Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності, суб'єкти господарювання самостійно здійснюють свою підприємницьку діяльність і з цією метою визначають власні комерційний розрахунок та комерційний ризик, залучають матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, вільно укладають договори, не заборонені законом, самостійно обирають контрагентів.
Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення з боку його контрагентом.
Відтак оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 по справі №802/4940/14.
В даному випадку матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад».
Щодо висновків відповідача про заниження позивачем показників податку на додану вартість в сумі 450 176 грн, суд зазначає таке.
Як зазначено в акті перевірки, на рахунок ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» було перераховано кошти всього у сумі 325 856,00 грн. як авансові оплати за товар з договорами та виставленими рахунками на оплату (хоча таких рахунків на оплату не було складено взагалі), а також повернення таких авансових оплат в межах одного дня або місяця, в якому були отримані такі авансові оплати, при цьому відвантаження підприємством товару не відбувалося.
На думку Відповідача, ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» на дату надходження коштів на свій рахунок повинно було скласти та зареєструвати відповідні податкові накладні, а на дату повернення коштів - скласти розрахунок коригування.
Однак, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність таких висновків відповідача, з огляду на таке.
ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» 24.07.2018 перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_1 кошти в сумі 116600 грн. на підставі платіжного доручення № 230 від 24.07.2018. Цього ж дня, ТзОВ «Бойки Паллетс» звернулося до ФОП ОСОБА_1 з проханням повернути помилково сплачені кошти. Кошти було повернуто 25.07.2018 року. Враховуючи те, що це було повернення помилково сплачених коштів (як вказано і в призначення платежу відповідно до банківської виписки), а не аванс за товари, у ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» не було обов'язку реєструвати ПН, оскільки отримані кошти не були жодним авансом.
ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» 03.07.2018 перерахувало на рахунок ТзОВ «Флора Торг» кошти в сумі 113256,00 грн. як оплату за товари згідно Договору № 2018/06-005 від 01.06.2018 року. Дані кошти було повернуто банком цього ж дня - 03.07.2018 року «на підставі Рішення Правління ПАТ «ВіЕс Банк» від 26.06.2018 року та ст. 10 Закону України» (як зазначено в банківській виписці). Тобто, сплачені кошти були повернуті на рахунок позивача на підставі рішення Правління банку. Дану суму повернутих коштів ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» не мало жодних підстав зараховувати як отримання авансу від ТОВ «Флора Торг», оскільки це було повернення наших власних коштів, а не коштів від ТзОВ «Флора торг».
ТзОВ «Транстрейдвуд» 28.07.2020 перераховано на рахунок ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» кошти в розмірі 96000,00 грн. Призначення платежу «оплата за лісопродукцію згідно з договором № 13/07-2020 в.т.ч. ПДВ 20% 16000 грн». 29.07.2020 ТзОВ «Транстрейдвуд» надіслало ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» лист № 29/07 про повернення платежу, оскільки при формуванні платіжного доручення було допущено помилку, так як ТзОВ «ТРАНСТРЕЙДВУД» згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги повинно було перерахувати фінансову допомогу ТОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС». Кошти було повернуто 29.07.2020 року. Враховуючи те, що це було повернення помилково сплачених коштів, а не аванс за товари, у ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» не було обов'язку реєструвати ПН.
Як вже встановлено судом, відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Як передбачено у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Враховуючи те, що при зазначених обставинах ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» на свій рахунок отримувало повернення помилково сплачених коштів (не пов'язаних з оплатою за товари) від ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Флора торг», та помилковий платіж від ТзОВ «ТРАНСТРЕЙДВУД», дата повернення на рахунок ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» таких коштів не є датою виникнення податкових зобов'язань, відтак у Позивача не було обов'язку реєструвати податкові накладні по таких операціях.
Крім цього, відповідно до акту перевірки, перевіркою правильності та правомірності визначення підприємством податкового кредиту встановлено його завищення в сумі 1385000,00 грн внаслідок нереальності господарських операцій позивача.
Такі доводи відповідача спростовуються висновком суду про реальність операцій позивача. Відтак суд погоджується з доводами позовної заяви, та вважає висновки контролюючого органу про допущення позивачем порушень податкового законодавства в межах заявлених позовних вимог помилковими.
З огляду на встановлені обставини та наведене нормативне обґрунтування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх повного задоволення.
Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Ураховуючи наведене вище, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22700,00 грн, такий підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 21107/13-01-07-04 від 27.09.2021 року, в частині нарахування основного зобов'язання в розмірі 1421662,06 грн та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 255608,76 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 21111/13-01-07-04 від 27.09.2021 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 21113/13-01-07-04 від 27.09.2021 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 21112/13-01-07-04 від 27.09.2021 року, в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 19154,50 грн.
Cтягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» (код за ЄДРПОУ 41943445) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090) 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2022.
Суддя Желік О.М