ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" липня 2022 р. справа № 300/2714/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Калуської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №68966391 від 09.05.2022
Управління соціального захисту населення Калуської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №68966391 від 09.05.2022.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем протиправно застосовано вимоги частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в даному випадку здійснюється примусове виконання рішення майнового характеру.
Ухвалою суду від 11.07.2022 визнано поважними причини пропуску позивачем встановленого законом строку звернення до суду з адміністративним позовом, поновлено пропущений строк звернення до суду. Відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового розгляду учасники справи були повідомлені належним чином.
19.07.2022 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Суд зазначає, що особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ визначені статтею 269 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої, у справах, визначених серед іншого статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні (частина 2 статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, повідомлення сторін про розгляд даної справи, зокрема визначеної статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено вчасно, оскільки такі правовідносини врегульовані спеціальною статтею 269 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, відсутні підстави для відкладення розгляду даної справи.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 цього Кодексу).
Суд, розглянувши справу без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, з'ясувавши обставини справи, встановив наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 у справі №300/5465/21, яке набрало законної сили 20.01.2022, позов задоволено. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Калуської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми.
Розпорядженням від 21.01.2022 №908198 про перерахунок щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 у справі №300/5465/21 ОСОБА_1 проведено перерахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми, у розмірі 10246,00 грн. (а.с.17).
31.03.2022 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №300/5465/21, на підставі якого 09.05.2022 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68966391 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, відповідно до пункту 3 якої постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 26000,00 грн. (а.с.15, 16).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Абзацом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У пункті 2 частин 5 статті 26 Закону № 1404-VIII зазначено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частинами 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
У відповідності до частини 1-3 статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження слугувала заява стягувача та виконавчий лист про зобов'язання Управління соціального захисту населення Калуської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми, після набрання рішенням суду законної сили (а.с.15, 16)
Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв в межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження".
Щодо пункту 3 постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26000,00 грн., суд зазначає таке.
Згідно із пунктом 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.
Так, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Суд встановив, що виплата стягувачу грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішення суду, а саме недоплаченої частини щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми за КПКВК "Забезпечення виконання рішення суду".
Суд зазначає, що у вищевказаній резолютивній частині рішення суду хоча не містить слово "стягнення", однак це не виключає "майновий" характер вимоги, яка може звучати по-різному, оскільки суд не обмежений при постановленні рішення відповідними способами захисту, які він вважає правильним та ефективним при викладенні резолютивної частини.
Застосування законодавцем у частині 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" словосполучення "рішення немайнового характеру" свідчать саме про те, що вимоги не стосуються ні коштів, ні майна стягувача, а тому застосування даної частини 3 до боржника - є неправильними і не відповідає чинному національному законодавству.
В даному випадку вимога стягувача у виконавчому провадженні є майновою вимогою, і враховуючи те, що стягнення здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми, тому до питання щодо стягнення виконавчого збору у даній справі підлягає застосуванню пункт 3 частини 5 статті 27 "Про виконавче провадження", а саме виконавчий збір не повинен стягуватись.
Отже, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору помилково застосовано частину 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", а не пункт 3 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про її протиправність, а тому така підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2400,00 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про відкриття виконавчого провадження ВП №68966391 від 09.05.2022 щодо стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 26000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000) на користь Управління соціального захисту населення Калуської міської ради (код ЄДРПОУ 03193318, вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) частину сплаченого судового збору в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривня 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня проголошення судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.