справа№380/3016/22
19 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону (військової частини НОМЕР_2) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) до 7 прикордонного Карпатського загону (військової частини НОМЕР_2) (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби;
- зобов'язати 7 прикордонний Карпатський загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії. Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки. Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2021 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 № Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження військової служби та звільнення в запас позивач перебувала на усіх видах забезпечення, у тому числі на речовому забезпеченні у 7 прикордонному Карпатському загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2). З виданої відповідачем довідки №144/21 від 31.08.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 , вбачається, що відповідачем не у повному обсязі нараховано компенсацію за неотримане речове майно, право на яке позивач набула у зв'язку із виконання обов'язків військової служби. Виплату нарахованої компенсації речового майна у розмір 12 107,88 проведено 30.12.2021, що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ «Приватбанк» від 30.12.2020, відповідно до якої позивачу 30.12.2021 нараховано кошти, із утриманням військового збору 1,5% у сумі 11926,26 грн. У довідці від 31.08.2021 №144/21 від 31.08.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, здійснено нарахування вартості речового майна пропорційно термінів його носіння, тим самим зменшено розмір грошової компенсації за неотримане під час служби речове майно згідно цін, розрахованих Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня поточного року та доведених до органів охорони кордону у розпорядженні від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошового компенсації». При цьому, представник позивача допускає, що відповідач при здійсненні нарахування грошової компенсації військовослужбовцю за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, виходив з правового регулювання відомчої Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132. У зв'язку з цим, на переконання представника позивача, при нарахуванні грошової компенсації за неотримане речове майно застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ та Порядок №178, а не підзаконні акти, які звужують обсяг майнових прав військовослужбовця та суперечать вимогам зазначеного Закону. З огляду на зазначене, позивач набувши право на речове майно під час проходження військової служби, має право на його реалізацію при звільненні у спосіб отримання компенсації вартості неотриманого речового майна у повному обсязі за цінами станом на 01.01.2021, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" без застосування пропорційності часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Ухвалою судді від 09.02.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
Відповідач позову не визнав. 14.03.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №20476). Відповідач вказує, що позивач не проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2, а лише перебувала на речовому забезпеченні. Після закінчення проходження військової служби 03.09.2021, спору між позивачем та військовою частиною НОМЕР_2 щодо зазначених позовних вимог не було. Відповідач вказує, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті) за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Позивачем 31.08.2021 вх.№518р подано рапорт на ім'я начальника Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо клопотання перед військовою частиною НОМЕР_2 про нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. Позивач станом на момент звільнення забезпечувалася речовим майном відповідно до норми №3 забезпечення речовим майном військовослужбовців жіночої статі, які проходять військову службу за контрактом (крім морської охорони), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132. Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про проведення розрахунку вартості предметів речового мана для нарахування грошової компенсації», в пункті 1 визначено, що нарахування військовослужбовцям грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснювати відповідно до його розрахунку вартості згідно з додатком до цього розпорядження. В додатку до розпорядження наведений розрахунок вартості предметів речового майна належних до видачі відповідно до норм забезпечення, під час звільнення, загибелі (смерті) військовослужбовця Державної прикордонної служби України, в якому наведена закупівельна вартість предметів речового майна на 01.01.2021. Відповідач вказує, що військовою частиною НОМЕР_2 з дотриманням вищезазначених нормативно-правових актів нарахована грошова компенсація замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування станом до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби відповідно до його вартості, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держспецтрансслужби, станом на 1 січня поточного року. Зазначає, що позивач на момент виключення зі списків особового складу військової частини проведений при звільненні розрахунок не оспорювала. Посилається на те, що відповідач є бюджетною установою, фінансується за рахунок бюджетних коштів, а тому невиплата відповідних сум не може вважатися протиправною. Також звертає увагу суду, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Ухвалою від 19.07.2022 відмовлено у клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної Державної прикордонної служби України від 31.08.2021 №37Р-ос «По особовому складу» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 (П-0031114), офіцера інформаційно-аналітичного відділення Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, звільненої з військової служби в запас наказом начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.08.2021 №20 тР-ос за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовців не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки, як мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Під час проходження військової служби та звільнення в запас перебувала на речовому забезпеченні у Львівському прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2).
31.08.2021 позивачем подано рапорт на ім'я начальника Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просила виплатити компенсацію за неотримане речове майно.
Відповідно до довідки №144/21 від 31.08.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі за період проходження служби майору ОСОБА_1 нараховано суму до виплати у розмірі 12107,88 грн.
Відповідно до банківської виписки від 30.12.2021 АТ КБ «Приватбанк» позивачу та виплачено компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 11926,26 грн.
При цьому, як вбачається з відзиву на позовну заяву, нарахування позивачу компенсації за недоотримане речове майно було здійснене відповідачем зі застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Щодо доводів представника відповідача стосовно дотримання позивачем строку звернення із відповідним позовом, суд вказує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Отже, на спірні правовідносини поширюється місячний строк звернення, оскільки спір стосується проходження позивачем публічної служби.
Водночас суд зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд з'ясував, що відповідач провів з позивачем розрахунок 30.12.2021, тому з 31.12.2021 починається перебіг місячного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку, тобто останнім днем місячного строку у цій справі є 31.01.2022.
Разом з цим, з фактичних обставин справи вбачається, що позивач звернулась до суду засобами поштового зв'язку. Згідно з трекінгом поштового відправлення №7900516448080 позивач звернувся до суду засобами поштового зв'язку 28.01.2022, тобто в межах місячного строку звернення до суду.
Таким чином, за наведених обставин, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 (далі - Порядок № 178).
Пункт 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно п. 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Таким чином, ст. 9-1 Закону №2011-XII та п. 3 Порядку № 178 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі його звільнення з військової служби.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 30.04.2020 у справі №813/4138/17 сформував висновок щодо застосування норм права, який в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховним Судом визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Враховуючи вищевказане, за позивачем навіть після звільнення з військової служби у запас зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена йому при звільненні.
Судом у цій справі встановлено, відповідно до довідки №144/21 від 31.08.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі за період проходження служби, майору ОСОБА_1 нараховано суму до виплати у розмірі 12107,88 грн.
Проте, судом встановлено, що розрахунок суми, яка підлягає позивачу до виплати не проведений виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року, крім того, ціни зазначені у довідці №144/21 від 31.08.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі за період проходження служби позивачу, не відповідають цінам, визначеним у розпорядженні Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 року №Р-13/0/10-21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".
При цьому, Адміністрацією Державної прикордонної служби України згідно розпорядження від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" зобов'язано нарахування військовослужбовцям грошової компенсації замість належних до видач, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснювати відповідно до його розрахунку вартості згідно з додатковим до цього розпорядження.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України з метою доведення вартості предметів речового майна для проведення розрахунків грошової компенсації замість належних до видачі предметів речового майна та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився, під час звільнення, загибелі (смерті) військовослужбовця Державної прикордонної служби України, у відповідності до Норм визначених Наказом №1132 опрацьовано розпорядження від 29.01.2021 №13-Р "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" (далі - Розпорядження 13-Р) та визначено закупівельну вартість майна, що постачалось для забезпечення військовослужбовців та зобов'язано здійснювати нарахування військовослужбовцям грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснювати відповідно до його розрахунку вартості згідно з додатком до цього розпорядження. Відповідно до вказаного розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби позивачу здійснено нарахування грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування.
Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 (далі - Інструкція №1132) визначає, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби (п. 10 Інструкції №1132).
Однак, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом з матеріалів справи встановлено, що розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2021 році і порівнюючи ціни на предмети обмундирування зазначені у довідці №144/21 від 31.08.2021 на виплату позивачу при звільненні компенсації за неотримане речове майно, вбачається невідповідність цін, визначених розпорядженням.
Оскільки саме Порядком №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 № 13 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» є протиправними.
При цьому, суд вважає, що твердження представника відповідача про те, що після закінчення проходження військової служби 03.09.2021 спору між позивачем та військовою частиною НОМЕР_2 щодо зазначених позовних вимог не було. Такі доводи представника відповідача не свідчать про обґрунтованість вирішення спірного питання на підставі підзаконних актів, які суттєво звужують обсяг прав позивача як військовослужбовця. Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов'язання провести відповідний перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно станом на 1 січня 2021 року.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України ч. 2 ст. 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що при звільненні позивача з військової служби відповідачем здійснено нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у неналежному розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що фінансування відповідача за рахунок бюджетних коштів виключає протиправність дій останнього при проведенні розрахунків з позивачем, оскільки відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, відсутні кошти на проведення відповідних компенсацій військовослужбовцям при звільненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
ЄСПЛ тлумачить поняття «якість закону» так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. аnd Others v. Bulgaria») від 24.07.2008, заява № 1365/07, п. 39, «Олександр Волков проти України» від 29.01.2013, заява № 21722/11, п. 170).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France») від 11.11.1996, заява № 17862/91, п. 31-32, «Вєренцов проти України» від 11.04.2013, заява № 20372/11, п. 65).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Зобов'язати 7 прикордонний Карпатський загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2) (місцезнаходження: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії. Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки. Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2021 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2) (місцезнаходження: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 992 (дев'ятсот дев'яності дві) гривні 40 коп. судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 19.07.2022
Суддя Потабенко В.А.