19 липня 2022 року справа № 320/14239/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчини певні дії.
Суть спору: 04.11.2021 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області щодо порушення строків розгляду по суті клопотання №552/07/21-Р від 28.07.2021 гр. ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у його власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Музичі Білогородської територіальної громади;
- зобов'язати Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути по суті клопотання гр. ОСОБА_1 №552/07/21-Р від 28.07.2021 стосовно надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у його власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Музичі Білогородської територіальної громади у порядку визначеному ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
30.12.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та зазначає про те, що Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області було розглянуто по суті клопотання позивача та прийнято рішення від 10.09.2021 №494.5/13 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 №552/07/21-Р від 28.07.2021 стосовно отримання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у його власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Музичі Білогородської територіальної громади, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались. Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Чегельницьким РС УДМС України у Вінницькій області 29.10.2013, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання з 06.02.2019: АДРЕСА_1 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_3 від 18.05.1015.
28.07.2021 позивач через свого представника адвоката Романюка І.М. звернувся до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області із клопотанням від 28.07.2021 №552/07/21-Р про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с.Музичі Білогородської територіальної громади (а.с.31-32).
До вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорту та РНОКПП, копія посвідчення учасника бойових дій та документи на підтвердження повноважень представника.
У позовній заяві позивач зазначає, що станом на дату складання позовної заяви клопотання не розглянуто та жодної відповіді не надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення строків розгляду по суті клопотання №552/07/21-Р від 28.07.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі - Земельний кодекс).
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі статтею 40 Земельного кодексу України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 ЗК України.
Статтею 118 Земельного кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий частини сьомої). У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята). У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята).
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області із клопотанням від 28.07.2021 №552/07/21-Р про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Музичі Білогородської територіальної громади.
Клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р було зареєстровано у Білогородській сільській раді Бучанського району Київської області 29.07.2021 за вхідним №2316/02-25, про що свідчить відтиск штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції на клопотанні (а.с.31).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем на адресу представника позивача - адвоката Романюка Івана Миколайовича засобами поштового зв'язку направлено лист від 27.08.2021 №1439/1/02-26, в якому відповідач повідомив, що клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки буде розглянуто на найближчому засіданні сесії Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та про рішення сесії адресата буде повідомлено додатково. Також до відома повідомлено, що чергова 13 сесія Білогородської сільської ради VІІІ скликання відбулась 27.07.2021 (а.с.44).
В силу положень статті 118 Земельного кодексу, відповідач був зобов'язаний розглянути зазначене клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому чинним законодавством не передбачено права суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17.
Втім, як стверджує позивач у позовній заяві, станом на день звернення до суду відповіді позивачу на його клопотання від 28.07.2021 не надано, у зв'язку з чим 04.11.2021 представник позивача - адвокат Романюк Іван Миколайович звернувся до суду з даним позовом в інтересах позивача із позовною заявою від 01.11.2021 №1070/11/21-Р.
У той же час, судом встановлено, що Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області на черговій 14 сесії VІІІ скликання було розглянуто по суті клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р та прийнято рішення від 10.09.2021 №494.5/13, яким відмовлено у задоволенні клопотання адвокату Романюку Івану Миколайовичу в інтересах ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с. Музичі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, з тих підстав, що бажана земельна ділянка відноситься до розпайованих земель і на вказану на доданих графічних матеріалах земельну ділянку прийнято відповідне рішення (а.с.43).
Копію вказаного рішення відповідачем було направлено на адресу представника позивача - адвоката Романюка Івана Миколайовича засобами поштового зв'язку супровідним листом від 20.09.2021 №1604/02-26, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.42).
Так, у постанові від 25.04.2018 у справі №461/2132/17 Верховний Суд висловив загальні підходи до захисту законного інтересу. Законний інтерес, якщо його порушує суб'єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з'ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об'єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.
В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Крім того, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Враховуючи, що клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р про стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розглянуто по суті і уповноваженим органом - Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області на черговій 14 сесії VІІІ скликання прийнято рішення від 10.09.2021 №494.5/13, яким відмовлено у задоволенні такого клопотання, відсутні підстави стверджувати про бездіяльність відповідача щодо нерозгляду клопотання позивача. при цьому суд звертає увагу, що розгляд клопотання і прийняття рішення уповноваженим органом відбувся 10.09.2021, тобто до звернення позивача до суду із даним позовом (04.11.2021).
Щодо дотримання відповідачем місячного строку розгляду клопотання позивача, судом встановлено, що 27 липня 2021 року відбулася чергова 13 сесія Білогородської сільської ради VIII скликання, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Білогородської сільської ради (https://bilohorodka.org.ua/golosuvannya-13-sesiyi/).
Клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р було зареєстровано у Білогородській сільській раді Бучанського району Київської області 29.07.2021 за вхідним №2316/02-25, про що свідчить відтиск штампу на клопотанні (а.с.31).
Впродовж місячного строку з дня надходження вказаного клопотання позивачу надано відповідь листом Білогородської сільської ради від 27.08.2021 №1439/1/02-26, який направлено на адресу представника позивача - адвоката Романюка Івана Миколайовича засобами поштового зв'язку, в якому відповідач повідомив, що клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки буде розглянуто на найближчому засіданні сесії Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та про рішення сесії адресата буде повідомлено додатково. Також до відома повідомлено, що чергова 13 сесія Білогородської сільської ради VІІІ скликання відбулась 27.07.2021 (а.с.44).
Судом встановлено, що наступна 14 чергова сесія Білогородської сільської ради VIII скликання відбулась 10 вересня 2021 року, про що свідчить інформація, розміщена на офіційному сайті Білогородської сільської ради (https://bilohorodka.org.ua/golosuvannya-14-sesiyi/).
Отже, в проміжок часу з 29.07.2021 (дата надходження до Білогородської сільської ради клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р) до 10.09.2021 (засідання 14 сесії Білогородської сільської ради VІІІ скликання, на якому розглянуто клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р) засідання сесії Білогородської сільської ради VІІІ скликання не відбувались.
Наведене свідчить про те, що клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р було розглянуто на найближчому засіданні сесії Білогородської сільської ради VІІІ скликання з моменту його надходження до ради.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області на черговій 14 сесії VІІІ скликання було розглянуто по суті клопотання позивача від 28.07.2021 №552/07/21-Р та прийнято рішення від 10.09.2021 №494.5/13, доводи позивача щодо бездіяльності відповідача щодо порушення строків розгляду по суті клопотання №552/07/21-Р від 28.07.2021 гр. ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки спростовані матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.