20 липня 2022 року Справа № 280/2095/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Гавриш А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення з 01.01.2016 ОСОБА_1 пенсії з 90% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2016 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з 30.12.2005 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) з урахуванням основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення, вислуга складає 41 років. У 2016 році відповідач провів перерахунок призначеної позивачу пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення військовослужбовця за аналогічною посадою, однак при цьому зменшив основний розмір пенсії з 90% до 70% відповідного грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016. З посиланням на норми Конституції України, Закону №2262-XII позивач вважає протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії та просить зобов'язати відповідача провести перерахунок з 01.01.2016 та виплатити пенсію, виходячи з 90% грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 11.02.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
11.05.2022 відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, за змістом якого проти задоволення позову заперечує, зазначає, що перерахунок призначеної позивачу пенсії здійснено, виходячи з максимального відсоткового розміру 70% грошового забезпечення, встановленого ст.13 Закону №2262-XII. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
З 30.12.2005 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно Закону №2262-ХІІ з урахуванням 41 року вислуги в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
На момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в Управлінні.
Згідно наданих до матеріалів справи письмових доказів - розрахунків пенсії позивача за вислугу років - судом встановлено, що станом на 30.12.2005 основний розмір пенсії позивача обчислений з 90% відповідних сум грошового забезпечення, з 01.01.2016 основний розмір пенсії позивача обчислений з 70% грошового забезпечення.
На відповідне звернення позивача, листом від 24.09.2020 №8603-8274/Х-02/8-0800/20 Управління повідомило, що перерахунок пенсії позивача проведено з 01.01.2016 за нормами Постанови №103 з урахуванням вимог статті 13 Закону №2262-XII, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними дії Управління щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється призначена позивачу пенсія за вислугу років, з 90% до 70%, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначаються Законом №2262-XII.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-XII (у редакції, яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу), загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Однак, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
27 березня 2014 року прийнято Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри " 80" замінено цифрами " 70". Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Отже, стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Суд звертає увагу, що Законом №1166-VII не вносилися зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення після набуття такими змінами чинності, та не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії, яка була призначена раніше за умов іншого правового регулювання. Адже процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №1166-VII не зазнала.
Враховуючи наведене, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів грошового забезпечення не можуть стосуватись перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 по справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на правові позиції, висловлені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №674/900/16-а та від 17.05.2018 у справі №569/7134/16-а, оскільки зазначені постанови стосуються інших правовідносин, не подібних до тих, що є предметом розгляду в даній справі. Вказані справи стосуються перерахунку пенсій, призначених колишнім працівникам органів прокуратури на підставі інших нормативно-правових актів, ніж ті, на підставі яких призначалась та перераховувалась пенсія позивачу.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність зменшення розміру пенсії позивача до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Також слід зазначити, що статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння, соціальні гарантії такої категорії громадян України не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Отже, відповідно до встановлених судом обставин справи на підставі доданих до матеріалів справи письмових доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення відповідного грошового забезпечення при перерахунку розміру призначеної позивачу пенсії, а тому дії Управління щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 90% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення є протиправними.
Наведене зумовлює необхідність зобов'язання відповідача відновити порушене право позивача на отримання пенсії у належному розмірі.
Вирішуючи питання щодо часу, з якого необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії відповідно до Закону №2262-XII, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що предметом цього позову є правомірність розміру пенсії позивача відповідно до Закону №2262-XII, яка виплачувалась позивачу в період з 01.01.2016.
Разом із тим, з матеріалів справи судом встановлено, що у вересні 2020 року позивач звернувся до Управління із заявою, зміст якої дозволяє дійти висновку, що позивач був обізнаний про те, що з 01.01.2016 пенсія йому виплачується з 70% відповідних сум грошового забезпечення. При цьому, Управління листом від 24.09.2020 №8603-8274/Х-02/8-0800/20 повідомило позивача про підстави зменшення розміру пенсії до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Суд зазначає, що вважаючи розмір пенсійних виплат неправильним, з огляду на приписи частини другої статті 122 КАС України, позивач мав звернутися до адміністративного суду за захистом свого права протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав.
Проте, з даним позовом позивач звернувся до суду лише 07.02.2022, при цьому до матеріалів справи не надано жодних доказів того, що від моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, ним вчинялись будь-які дії, спрямовані на захист такого права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 р. в справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, суд вважає, що застосування такого процесуального наслідку пропуску строку звернення до адміністративного суду, як залишення позовної заяви без розгляду, становитиме втручання у право особи в доступі до правосуддя, тому що це фактично призведе до легалізації триваючого порушення прав особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі.
Водночас, з урахуванням принципу правової визначеності, суд не може надавати оцінку рішенням, діям чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, про протиправність яких особа заявила поза межами строку звернення до адміністративного суду, встановленого процесуальним законом.
Наведене дозволяє дійти висновку, що наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії відповідно до Закону №2262-XII, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з 07.08.2021 в межах строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Враховуючи положення частини 3 статті 139 КАС України суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління в розмірі 200,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 262 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 07 серпня 2021 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % відповідних сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 200,00 грн. (двісті гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 20.07.2022.
Суддя М.О. Семененко