11 липня 2022 року (10 год. 30 хв.)Справа № 280/12408/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Конишевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Власов В.В.,
представників сторін:
позивача - Комарніцька Л.А.,
відповідача - Лисенко С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Правди, 29, код ЄДРПОУ 38229742)
до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 44005647)
про визнання протиправним та скасування рішення,
13.12.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ» (далі - позивач) до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Державна митна служба України про коригування митної вартості товарів № UA 12080/2021/000043/1 від 28.10.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UA 12080/2021/00308 від 28.10.2021.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Запорізької митниці ДМС України митну декларацію в якій заявлено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару позивачем надано повний пакет документів, необхідних для митного оформлення вказаного в декларації товару. Однак, відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товару визначено за резервним методом. Позивач вважає що у відповідача не було правових підстав застосовувати резервиний метод визначення митної вартості товарів, а картка відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості, тому - вказані рішення є не обґрунтованими та підлягають скасуванню. Посилаючись на вказані обставини просив позовні вимоги задовольнити.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні. Доводи відповідача ґрунтуються на тому, що надані позивачем документи для розмитнення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так, відповідачем зазначається про те що в наданому до митного оформлення інвойсі присутні відмітки проходження кордону та відсутнє посилання на специфікацію від 18.10.2021 № 21-58-02 до контракту, в якій обумовлені зокрема найменування, кількість та ціни товарів.
Також, відповідач вказує, що відповідно до п.2.1 контракту зазначено, що «Количество поставляемого товара в согласованном ассортименте указывается в спецификациях, которые являются неотъемлемой частью настоящего Контракта». До митного оформлення зазначений документ не надавався.
Ухвалою суду від 20.12.2021 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.02.2022.
Ухвалою суду від 08.02.2022 продовжено строк проведення підготового провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 28.02.2022.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” з 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської федерації в Україні введений воєнний стан.
Наказами тимчасово виконуючого обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 №12, від 11.03.2022 №13, від 18.03.2022 №14, від 25.03.2022 №15, від 01.04.2022 №16, від 08.04.2022 №17, від 15.04.2022 №18, від 22.04.2022 №21, від 29.04.2022 №22 строк дії наказу від 28.02.2022 №11 “про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану” продовжений до 06.05.2022 включно. Роботу суду відновлено з 10.05.2022.
Враховуючи зазначені обставини, призначене на 28.02.2022 підготовче засідання не відбулось, та відкладено на 07.06.2022.
Протокольною ухвалою суду від 07.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.06.2022.
27.06.2022 оголошено перерву у судовому засіданні на 11.07.2022.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06.10.2021 року між ТОВ «Торговий дім «КРАФТ»» («Покупець») та компанією «Гениус Лоци» («Постачальник») укладений контракт № 21-58, за умовами якого постачальник зобов'язаний продати покупцю товар (металопродукцію), а покупець прийняти та оплати його вартість відповідно до специфікацій до цього контракту. Згідно п.4.1 контракту вартість одиниці товару, що постачається встановлюється у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Відповідно до специфікації № 21-58-01 від 06.10.2021 до контракту № 21-58 від 06.10.2021 вартість товару складає:
- сталева пакувальна стрічка UMС 750 0,6х19 МР -1341,0 евро за 1 тону;
- сталева пакувальна стрічка UMС 800 0,8х32 ОР - 1 336,0 евро за 1 тону;
- сталева пакувальна стрічка UMС 800 0,8х19 ОР - 1336,0 евро за 1 тону.
Всього за специфікацією № 21-58-01 від 06.10.2021 сторони узгодили постачання металопродукції на суму 28 101,00 евро.
Згідно п.5.2 контракта № 21-58 від 06.10.2021р. позивач зобов'язався оплатити товар на умовах 100% передплати. Підставою для оплати серед іншого є рахунок наданий продавцем.
На виконання вимог контракту ТОВ «Гениус Лоци» надало позивачу проформу инвойс (попередній інвойс) № 21-58-01 від 06.10.2021р. на суму 28101,0 євро, який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 13.10.2021 №31 в сумі 28101,0 євро.
23.10.2021 ТОВ «Гениус Лоци» згідно тов. накл. № 1747362 від 19.11.2021 здійснив постачання товару -сталева пакувальна стрічка UMS 750 0,6х19мм МР-8,995т; сталева пакувальна стрічка UMS 800 0,8х19мм МР-2,975т; сталева пакувальна стрічка UMS 800 0,8х32мм ОР-8,690т. Всього на суму 27 546,74 євро.
По фактичній поставці був виставлений комерційний інвойс № 21-58-02 від 23.10.202. на суму 27 546,74 євро.
З метою митного оформлення ввезеного товару по накладній № 1747362 від 23.10.2021 позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію № UA112080/2021/010068 від 26.10.2021
Розглянувши подані позивачем документи Запорізькою митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000043/1 від 28.10.2021 згідно з якого відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації декларацію № UA112080/2021/010068 від 26.10.2021 скоригував до рівня 31 338,15 євро.
Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 оскаржуваного рішення зазначив наступне: «Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних
(аналогічних) товарів відповідно до вимог ст.59, 60 МК України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не можливо
застосувати у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст.62, 63 МК Украни. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей товару. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу (з розрахунку товару 1,76 USD/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією
NoUA110110/2021/010556 від 24.09.2021).»
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Запорізька митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2021/ 00308 від 28.10.2021.
Відповідачем було роз'яснено, що митне оформлення можливе за умови застосування рішення про коригування митної вартості товару. Позивачем, відповідно, була складена та подана електронна митна декларація №UA112080/2021/010393 від 28.10.2021, в якій була зазначена відкоригована відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/000043/1 від 28.10.2021 митна вартість - 31 338,15 євро.
Позивач, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000043/1 від 28.10.2021 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2021/ 00308 від 28.10.2021, звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
У відповідності зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини пятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України виходить, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та пятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобовязаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000043/1 від 28.10.2021 всупереч вимогам частини 2 статті 55 МК України не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Посилання відповідача на те що інвойс №21-58-01 укладений між Ural-Metal-processing company LTD та ТОВ «Гениус Лоци» укладений 14.10.2021 в той же час ТОВ «ТД «КРАФТ» здійснював оплату за товар 13.10.2021 відповідно платіжного доручення № 31 від 13.10.2021 не можуть слугувати підставою для висновку про неповні відомості про митну вартість товару. Позивачем додатково, на вимогу митного органу, були надані інвойс №2 від 14.10.2021, специфікація №2 від 05.10.2021 та договір № 234/1-2021/ від 27.08.2021 що був укладеним між Ural-Metal-processing company LTD (виробником товар, що розмитнюється) та ТОВ «Гениус Лоци» (контрагентом позивача). Зазначені документи не мають безпосереднього відношення до зобов'язань позивача по оплаті за контрактом з ТОВ «Гениус Лоци» та відповідно до формуванння митної вартості товару що розмитнюється.
Твердження відповідача, що серед документів на розмитнення позивач не надавав рахунок на оплату № 21-58-01 від 06.10.2021 спростовується матеріалами справи. Так у електронній митній декларації № UA112080/2021/010393 від 28.10.2021 на другій сторінці зазначений перелік наданих документів серед яких є і рахунок на оплату № 21-58-01 від 06.10.2021. Крім того, у листі брокера від 28.10.2021 до митного органу надається перелік документів поданих відповідачу, серед яких також зазначається про рахунок на оплату № 21-58-01 від 06.10.2021.
Суд критично оцінює претензії відповідача про те, що в інвойсі від 23.10.2021 №21-58-01 відсутнє посилання специфікацію від 06.10.2021 №21-58-01 до контракту від 06.10.2021, адже в інвойсах немає посилань на специфікацію, тому що специфікація не є самостійним документом, а є невід'ємною частиною контракту № 21-58 від 06.10.2021 який, відповідно, зазначений в інвойсах.
Надані додатково позивачем до митного органу прибуткові та видаткові накладні, інвойс №2 від 14.10.2021 з третіми особами, специфікація №2 від 05.10.2021 до договору №234/1-2021/Є від 27.08.2021, не стосуються заявленої партії товару, а тому не можуть визначати митну вартість товару, що розмитнювався.
Суд зазначає, що поданий позивачем проформа- інвойс № 21-58-01 від 06.10.2021 на суму 28 101,0 євро та комерційний інвойс № 21-58-02 від 23.10.2021 на суму 27 646,74 євро для митного оформлення товару містили відомості щодо ціни за одиницю товару, та загальну суму яка підлягала сплаті, а також могли бути ідентифіковані з поставкою товару з огляду на наявність в них посилання на контракт № 21-58 від 06.10.2021.
Суд наголошує, що подані позивачем до митного оформлення комерційний інвойс № 21-58-01 від 23.10.2021 відповідає іншим поданим документам, зокрема, пакувальному листу, товарній накладній № 1747362 від 23.10.2021.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що використані позивачем відомості під час обчислення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), були об'єктивними, піддавалися обчисленню та підтверджувалися документально, натомість у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
В ході розгляду справи відповідачем у заявах по суті справи не обґрунтовано та не надано належних та достатніх доказів обґрунтованості коригування митної вартості товарів позивача за резервним методом .
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів UA112080/2021/000043/1 від 28.10.2021 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийнято без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, за відсутності підстав для його прийняття, відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Враховуючи те, що картку відмови у прийнятті митної декларації за №UA112080/2021/ 00308 від 28.10.2021, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA112080/2021/010068 від 26.10.2021, прийнято з причин порушення вимог статті 52 МКУ в частині правильності визначення митної вартості товару, тобто з тих же підстав, що і рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/000043/1 від 28.10.2021, зважаючи на аналіз судом обставин, пов'язаних із визначенням митної вартості позивачем, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації № UA112080/2021/ 00308 від 28.10.2021 є необґрунтованою, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню. Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 4 962 грн.
Позивач подав заяву про стягнення витрат з оплати правової допомоги.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд враховує наступне. За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано копії договору № 28 від 01.11.2021 про надання правової допомоги, що укладений між адвокатом Комарніцькою Л.А. (адвокат) та ТОВ « Торговий дім «Крафт»» (клієнт), додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 06.12.2021, згідно з якою визначена вартість послуг. На підтвердження факту надання правничої допомоги, на підставі договору №28 від 01.11.2021 адвокатом Комарніцькою Л.А. та ТОВ « Торговий дім «Крафт» (клієнт) складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.02.2022 так акт приймання-передачі наданих послуг №1/2 від 20.06.2022 згідно з якими адвокат надав клієнту послуги: 1)аналіз документів, збір доказів (рішення про коригування митної вартості, картка відмови, вантажно-митна декларація, контракт, інвойси, товарна накладна та ін. ), формування правової позиції по справі - 1000грн; 2)складання позовної заяви про скасування Рішення Запорізької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA112080/2021/000043/1 від 28.10.2021 - 2000 грн, представництво в суді - 1000 грн, всього - 4000 грн.
Отже, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Правди, 29, код ЄДРПОУ 38229742) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 44005647) -задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № UA 12080/2021/000043/1 від 28.10.2021.
Визнати протиправними та скасувати Картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UA 12080/2021/00308 від 28.10.2021.
Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Правди, 29, код ЄДРПОУ 38229742) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 44005647).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 20.07.2022.
Суддя О.В. Конишева