20 липня 2022 року Справа № 280/3547/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
07 червня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП), в якому позивач просить суд:
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час за період 16.04.2016 по 01.01.2022;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 01.11.2017.
13.06.2022 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 16.04.2016 він проходить службу на посаді інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області, проте у період з 16.04.2016 по 01.01.2022 позивачу грошове забезпечення виплачувалося не у повному обсязі, а саме позивачу в супереч вимог чинного законодавства України не виплачувалась доплата за службу в нічний час, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Також, позивач в позовній заяві вказував і на те, що відповідачем в супереч вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у період з 16.04.2016 до 01.01.2017, йому протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що відповідно до пункту 11 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Відповідач зазначає, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, проте така доплата виплачується за вест період, протягом якого поліцейський мав на нього права, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що позивач має право вимагати здійснення виплату доплати за службу в нічний час починаючи з 07.06.2019. В свою чергу, за період з 01.01.2018 доплату за службу в нічний час позивачу було виплачено, а з 01.11.2017 виплачено індексацію грошового забезпечення. З урахуванням викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.04.2016 проходить службу в органах Національної поліції України на посаді інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області.
Вважаючи, що протягом проходження служби у період з 16.04.2016 по 01.01.2022, позивачу протиправно не виплачувалась доплата за службу у нічний час, та з 16.04.2016 по 01.11.2017 індексація грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч.1-2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пп.3 п.5 Постанови №988 поліцейським виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. (далі - Порядок №260).
Згідно з п.5 Розділу І вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
За приписами п.11 Розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Отже, виплата поліцейським доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час передбачена як постановою №988, так і Порядком №260, проте позивачу за період з квітня 2016 року по квітень 2018 року включно така доплата відповідачем протиправно не нарахована і не виплачена.
Також, суд вважає, що строк отримання відповідної доплати не може бути обмежений положеннями Порядку №260, з огляду на те, що така доплата входила до структури грошового забезпечення позивача.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так, Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі №1-13/2013 (№8-рп/2013) надав тлумачення приписам статті 233 КЗпП України, зазначивши наступне: «У частині першій статті 233 Кодексу передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Однак відповідно до частини другої статті 233 Кодексу «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.».
Тобто, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці на спори щодо звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, строки звернення до суду не застосовуються.
Як вказав Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі №1-18/2013 (№9-рп/2013) при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення частини другої статті 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.
Отже, відповідно до рішення Конституційного Суду України строки ч.2 ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню у випадках пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати.
За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання частини заробітної плати незалежно від того за який період відповідна заборгованість утворилась, інакше розв'язання спірних правовідносин фактично невілює Конституційний принцип верховенства права.
Разом з тим, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплати доплату за службу в нічний час у період з травня 2018 по 01.01.2022, оскільки з матеріалів справи встановлено, що з травня 2018 року позивачу почала нараховуватись та виплачуватись доплата за службу в нічний час, зокрема у червні 2018 за травень 2018 позивачу було нараховано та виплачено кошти в розмірі 323,86 грн. Надалі зазначена надбавка виплачувалась щомісячно.
При цьому, суд звертає увагу на те, що доплата за службу в нічний час виплачується не місяць у місяць, а доплата здійснюється за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 30.04.2018 включно.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 01.11.2017, суд зазначає таке.
По-перше, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, індексація грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 01.11.2017 позивачу проводилась, як і не надано доказів на підтвердження того, що підстави для проведення індексації грошового забезпечення були відсутні.
По-друге, Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 до вказаної постанови №1078 внесено зміни та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Ураховуючи наведені норми законодавства, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 31.10.2017 включно.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що індексація грошового забезпечення поліцейських не ставиться в залежність від набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 по справі №2140/1763/18, яка враховується судом під час прийняття рішення по даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, наявність сталої судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 1000,00 грн.
За таких обставин, витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час за період 16.04.2016 по 30.04.2018 включно.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 до 31.10.2017 включно.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова