Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 липня 2022 року Справа№200/17318/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
02 грудня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 07.10.2021 №057350004909 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч.3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з дати звернення, 01.10.2021, з урахуванням до пільгового стажу який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” періоду навчання позивача в Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова з 01.09.1995 по 18.06.1998.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.10.2021 №057350004909, підставою для відмови в призначенні йому пенсії є відсутність необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто 25 років. При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач не заперечує про наявність у позивача 26 років 26 днів страхового стажу, з яких 23 роки 4 місяців 15 днів пільговий стаж. Однак, як вбачається з алгоритму розрахунку стажу відповідача, останнім не зараховано до пільгового стажу період навчання позивача в Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова з 01.09.1995 по 18.06.1998 року (2 роки 9 місяців 18 днів).
Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07 грудня 2021 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №200/17318/21/а.с.74-75/.
05 січня 2022 до суду надійшла копія пенсійної справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та довідка про застраховану особу за формою ок-5 /а.с.78-126/.
12 січня 2022 року надійшов відзив в якому відповідач ставить питання про заміну відповідача на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки даним управлінням було прийнято спірне рішення/а.с.127-130/.
Ухвалою суду від 26 січня 2022 року залучено в якості другого відповідача адміністративній справі №200/17318/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області/а.с.133-134/.
У строк, встановлений судом відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що рішення про відмову в призначенні пенсії №057350004909 від 07.10.2021 року було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу був наданий лише лист (повідомлення) про відмову в призначенні пенсії.
Позивачем, на підтвердження періоду навчання у вищому навчальному закладі, до пенсійного органу не були надані документи, які визначають форми навчання та періоду навчання позивача, а також технікуми відсутні в переліку професійно- технічних навчальних закладів, тому у управління не було законних підстав для врахування зазначеного періоду до пільгового стажу, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.Просить суд відмовити у задоволенні позову /а.с.127-130/.
14 червня 2022 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем 2 надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №057350004909 від 07.10.2021 року ОСОБА_1 відмовлено призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах документів про застраховану особу, загальний страховий стаж ОСОБА_1 склав 26 років 00 місяців 22 дні, пільговий стаж складає 23 роки 02 місяці 15 днів. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
На момент звернення за призначенням пенсії вік позивача становив 45 років, а для призначення пенсії, тобто право на пенсію відповідно до п.3 ч.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у позивача виникне з 12.09.2026 року, тому, враховуючи чинне законодавство було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з педосягненням пенсійного віку.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 30 січня 1998 року обропільським МВ УМВС України в Донецькій області), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.59-62/.
01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 за допомогою Веб-портал Пенсійного фонду звернувся із заявою про автоматичне призначення пенсії /а.с.90/.
Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №057350004909 від 07.10.2021 ОСОБА_3 було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки на момент звернення у позивача відсутній пільговий стаж необхідний для призначення пенсії згідно ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»/а.с.88/.
Відповідно до спірного рішення, стараховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 0 місяців 22 дні. Пільговий стаж складає 23 роки 4 місяці 15 днів.
Так, позивачу Гловним управлінням Пенсійнонго фонду України в Харківській області не зараховано до пільгового стажу період навчання в Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова з 01.09.1995 по 18.06.1998 (2 роки 9 місяців 18 днів).
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону №1058).
Частиною 1 ст. 114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно ч.3. ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років..
Відповідно до положень частини 1 статті 1 №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії. Підставою для не зарахування періодів навчання позивача в в Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова з 01.09.1995 по 18.06.1998 слугувало те, що Донецький гірничий технікум ім. Є.Т. Абакумова не відноситься до професійно - технічного навчального закладу, на що суд зазначає наступне.
З копії диплому серії НОМЕР_3 , виданому ОСОБА_1 вбачається, що він закінчив Донецький гірничий технікум ім. Є.Т. Абакумова за спеціальністю технологія підземної розробки корисних копалин та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 11 червня 1998 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію гірничого техніка/а.с.111/.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 14.04.1995:
- 10 квітня 1995 року позивача прийнято учнем гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті на ВП «Шахта «Білозерська» ДП «Добропіллявугілля»;
- 17 квітня 1995 року позивач закінчив курси за професією гірничого робітника при учбовому пункті Шахти Білозерської з відривом від виробництва;
- 28 травня 1995 року позивача переведено гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті на ВП «Шахта «Білозерська» ДП «Добропіллявугілля»;
- 31 серпня 1995 року позивача звільнено у звязку із вибуттям на навчання;
- з 21 травня 1997 року по 31 серпня 1997 року позивач проходив виробничу практику гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті на ДВАТ «Шахта Новодонецька»;
- з 13 січня 1998 року по 25 квітня 1998 року позивач проходив виробничу практику гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті на ДВАТ «Шахта Новодонецька»;
- 01 вересня 1995 року позивача зараховано в число студентів дневного відділення Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т. Абакумова;
- 18 червня 1998 року позивача відраховано із технікума у звязку із закінченням навчання з присвоєнням кваліфікації гірничого техніка.
Також, у трудовій книжці позивача міститься запис №11, згідно якого: 13 липня 1998 року позивач прийнятий гірничим робітником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті на ДВАТ «Шахта Новодонецька».
Отже, в період навчання позивач проходив виробничу практику на шахті на різних роботах та посадах, які віднесені до відповідного списку, що відповідачем не заперечується, а 13.07.1998, тобто в межах тримісячного строку після закінчення навчання, прийнятий на роботу гірничим робітником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті на ДВАТ «Шахта Новодонецька».
Згідно п.“д” ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховують стаж навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі клінічній ординатурі. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про професійно-технічну освіту” час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, оскільки позивач проходив навчання у закладі професійної освіти, такий час навчання зараховується до трудового стажу позивача, як здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З урахуванням викладеного, у позивача наявний пільговий стаж за увесь період навчання у Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова з 01.09.1995 по 18.06.1998 як період роботи за спеціальністю.
Застосування правових норм при розгляді питання щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання у технікумі відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.05.2019 у справі №644/2182/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17, а також ухвалі Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №560/321/19, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Статтею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Отже, на професійне навчання в технікумах поширюються положення ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту».
Зауваження відповідача 1 про ненадання до пенсійного органу документів, які визначають форму та період навчання позивача, суд не приймає до уваги, оскільки крім диплома про освіту, позивачем було надано відповідачу трудову книжку в якій зазначено про денну форму навчання позивача та зроблені записи про початок та закінчення такого навчання.
За вищевикладених обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.10.2021 №057350004909 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах належить визнати протиправними та скасувати.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд виходить з таких міркувань.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 (справа №826/7380/15) вказала, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
За обставин цієї справи суд, зважаючи на наявність у позивача загального стажу спеціального стажу (робота за списком №1) тривалістю більше 26 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3. ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3. ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачем виконані усі умови для призначення такої пенсії.
При цьому суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно по 454 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії від 07.10.2021 №057350004909.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” період навчання в Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова з 01.09.1995 по 18.06.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч.3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з дати звернення, 01.10.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження 20 липня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов