20 липня 2022 року Справа №160/8421/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Олійника Дмитрія Вячеславовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат в адміністративній справі № 160/8421/21 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.05.2021 року представник ОСОБА_1 - Олійник Вячеслав Вікторович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Каранченцева Артема Юрійовича, в якому з урахуванням уточненого позову поданого 29.07.2021 року просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків щодо не включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства "Златобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести дані про ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу "Класичний” (депозиту) №080803, за яким банк отримав від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 000,00 доларів США.
Також позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 12547,50 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року (суддя Єфанова О.В.) позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду позивач звернувся із апеляційною скаргою.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року по справі №160/8421/21 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду Чуфарової Н.А. від 19.07.2021 року №435д, у зв'язку перебуванням судді Єфанової О.В. у тривалій відпустці, призначено повторний розподіл справи №160/8421/21.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 року адміністративна справа №160/8421/21 передана судді Серьогіній О.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року продовжено строк для усунення недоліків адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року прийнято уточнену позовну заяву та відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 27.08.2021 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків щодо не включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства "Златобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" внести дані про ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу "Класичний” (депозиту) №080803, за яким банк отримав від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 000,00 доларів США.
28.12.2021 року судом винесено додаткове рішення по справі, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Олійника Дмитрія Вячеславовича про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/8421/21- задоволено частково:
- стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 6000,00 грн.;
- стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь держави судовий збір в сумі 3178,00 грн.
На виконання рішення суду від 16.12.2021 року судом 18.01.2022 року позивачу направлено виконавчий лист, який позивачем отримано 24.01.2022 року.
На виконання додаткового рішення суду від 28.12.2021 року судом 01.02.2022 року позивачу та ТУ ДСА в Дніпропетровській області направлено виконавчі листи, які останніми отримано 14.02.2022 року та 15.02.2022 року відповідно.
Не погодившись із рішенням суду від 16.12.2021 року та додатковим рішенням суду від 28.12.2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Третього апеляційного суду від 30.06.2022 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року без змін.
Постановою Третього апеляційного суду від 30.06.2022 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року без змін.
Таким чином, рішення суду від 16.12.2021 року та додаткове рішення суду від 28.12.2021 року набрали законної сили 30.06.2022 року.
04.07.2022 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Олійника Дмитрія Вячеславовича, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення по даній справі, яким стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5 000 грн.
В обгрунтування вимог викладених у заяві зазначено, що 30 червня 2022 року Третім апеляційним адміністративним судом було ухвалено дві постанови в справі №160/8421/21 про залишення в силі на рішення суду та на додаткове рішення суду в справі № 160/8421/21. Позивач за розгляд в суді апеляційної інстанції понесла судові витрати за представництво, а саме: ознайомлення адвокатом зі справою, підготовка судової практики, написання та відправка відзиву. Згідно з попередньою домовленістю представництво та правова допомога в Третьому апеляційному адміністративному суді оцінюється у 2500 гривень х 2 = 5000 гривень (рішення суду та додаткове рішення суду в справі №160/8421/21). Враховуючи викладене, просить суд задовольнити заявлені вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 року призначено до розгляду заяву в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами 20.07.2022 року.
Відповідно до ч. 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що рішення в даній справі було прийнято у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами, суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження.
Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Наведеними нормами процесуального закону суд апеляційної інстанції наділено повноваженнями здійснювати новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, оскільки в даному випадку судом апеляційної інстанції залишено в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до приписів ст. 139 КАС України розподіл судових витрат здійснює суд першої інстанції.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року по справі № 400/866/19.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 5 статті 143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 27.05.2021 року по справі №580/3241/20, адміністративне провадження №К/9901/32044/20, Верховний Суд звернув увагу, що у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Так, в матеріалах справи наявне клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 12547,50 грн. (з урахуванням надання правової допомоги в Третьому апеляційному адміністративному суді витрати збільшено до 19120 грн.), подана в порядку статті 139 КАС України (в уточненій позовній заяві), до початку розгляду справи по суті.
Також, в поданому представником позивача відзиві на апеляційну скаргу міститься клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат.
Отже, клопотання про стягнення витрат на правову допомогу позивачем подано з дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Так, між ОСОБА_1 та адвокатом Олійником Дмитрієм Вячеславовичем 23 лютого 2021 року було укладено договір про надання правової допомоги.
У додатковій угоді №2 до договору про надання правової допомоги від 23.02.2021 року, укладеної 17.02.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Олійником Дмитрієм Вячеславовичем зафіксовано, що дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги у спорі що до бездіяльності уповноваженої особи та внесення даних до реєстру вкладників на відшкодування банківського вкладу «Класичний» (депозиту) №080803. Адвокат зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції (Дніпропетровський окружний адміністративний суд та Третій апеляційний адміністративний суд справа № 160/8421/21) та у судах касаційної та апеляційної інстанції.
Згідно з остаточним розрахунком судових витрат за надання правової допомоги загальна сума витрат становить 19120,00 грн.
За результатами надання правових послуг на стадії апеляційного розгляду сторонами підписано акт виконаних робіт за яким загальна сума, що підлягає оплаті за надані послуги складає 5000 грн. х 19,5% = 5975 грн.
Згідно з переліком наданих юридичних послуг, виконаних адвокатом, позивачу надані наступні послуги:
- представництво інтересів у Третьому апеляційному адміністративному суді за апеляційною скаргою відповідача на рішення -2500,00 грн.;
- представництво інтересів у Третьому апеляційному адміністративному суді за апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення -2500,00 грн.;
- податок - 18% + 1,5%;
- разом 5000 грн. х 19,5% = 5975 грн.
17.12.2021 року позивачем здійснено оплату послуг адвоката ОСОБА_2 в сумі 19120,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 17.12.2021 року.
Щодо наданої позивачем квитанції про сплату коштів адвокату, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховним Судом в постанові від 16.04.2020 року викладена правова позиція щодо належного підтвердження отримання адвокатом гонорару готівкою. Так, Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Таким чином, враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду, суд приймає в якості належного доказу копію квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 17.12.2021 року.
Крім вищевказаних доказів до матеріалів справи позивачем додано також копію ордеру на надання правової допомоги серія АЕ №1083196 від 26.07.2021 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4940 від 25.09.2020 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 .
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що відповідачем не було подано до суду заперечення проти стягнення на користь позивачів витрат на правничу допомогу.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу пов'язаних з апеляційним переглядом рішення суду від 16.12.2021 року та додаткового рішення від 28.12.2021 року, суд дійшов висновку, що вказані витрати по дані й справі підлягають відшкодуванню в сумі 5000,00 грн. на користь позивача з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
Керуючись статтями 132, 139, 143, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Олійника Дмитрія Вячеславовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат в адміністративній справі № 160/8421/21 - задовольнити.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу адвоката, пов'язані з апеляційним розглядом в сумі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна