13 липня 2022 року Справа № 160/4933/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.
при секретарі судового засідання Букрєєвій К.Е.
за участі:
представника відповідача Сагаловича Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - АРЗ СП ГУ ДСУНС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій, просить:
- визнати протиправною бездіяльність АРЗ СП ГУ ДСНСУ у Дніпропетровській області щодо не виплати ОСОБА_1 його середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2020 року по 22.02.2022 року включно;
- зобов'язати нарахувати та виплатити АРЗ СП ГУ ДСНСУ у Дніпропетровській області ОСОБА_1 його середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2020 року по 22.02.2022 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. 15.04.2020 року позивача звільнено зі служби у запас Збройних Сил у зв'язку із закінченням строку контракту з виключенням зі списків особового складу кадрів. Рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі 160/983/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. На виконання рішення суду 22.02.2022 року на картковий рахунок позивача здійснено зарахування 70413,86 грн. Враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем проведено несвоєчасно, позивач має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Ухвалою суду від 05.04.2022 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
27.04.2022 року до суду представником відповідача подано відзив на позов, у якому викладено прохання про відмову у задоволенні позову та зазначено, що позивач звернувся до суду з порушенням тримісячного строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України. Позивач не заявляв до відповідача вимог про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
На підставі ухвали від 06.06.2022 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.06.2022 року.
В підготовчому засіданні 29.06.2022 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.07.2022 року.
В судове засідання 13.07.2022 року з'явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог.
Позивач в засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.04.2020 року звільнений зі служби у запас Збройних Сил у зв'язку із закінченням строку контракту на підставі наказу ГУ ДСУНС у Дніпропетровській області №125. Цим же наказом позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі 160/983/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з визначенням базового місяця для обрахунку січень 2008 року.
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення набрало законної сили 21.12.2021 року.
22.02.2022 року відповідачем на виконання рішення суду здійснено перерахування позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 70413,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням №82 від 21.02.2022 року.
Вважаючи, що з боку відповідача мало місце порушення строків розрахунку при виплаті індексації грошового забезпечення в сумі 70413,86 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд виходить з такого.
Про порушення права, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом позивач дізнався 22.02.2022 року, коли отримав на картковий рахунок індексацію грошового забезпечення в сумі 70413,86 грн.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Позивач звернувся до суду шляхом подання позовної заяви до поштової установи 22.03.2022 року.
Таким чином, позивачем подано до суду позов у встановлений КАС України місячний строк, що виключає можливість залишення позову без розгляду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
На підставі ч.1 ст.125 Кодексу цивільного захисту України, держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Згідно з ч.2 ст.125 Кодексу цивільного захисту України порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту Наказом Міністерство внутрішніх справ України N 623 від 20.07.2018 року затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція №623).
Пунктом 1 розділу XХVІІ «Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту» Інструкції №623 визначено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органу управління (підрозділу), виплата грошового забезпечення проводиться:
тим, хто обіймав на день звільнення посади,- до дня здавання справ включно, при цьому на здавання справ надається не більше 10 днів із дня отримання органом управління (підрозділом) наказу про звільнення;
слухачам і курсантам навчальних закладів цивільного захисту - до дня виключення зі списків перемінного складу навчальних закладів цивільного захисту включно;
тим, хто на день звільнення перебував у розпорядженні,- до дня здавання справ включно. На здавання справ надається не більше 5 днів із дня отримання органом управління (підрозділом) наказу про звільнення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі 160/983/21 зобов'язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з визначенням базового місяця для обрахунку січень 2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що нарахована індексація грошового забезпечення у сумі 70413,86 грн. була перерахована на рахунок позивача 22.02.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - КЗпП України.
З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року по справі №320/1263/19.
Таким чином, не проведення АРЗ СП ГУ ДСНСУ у Дніпропетровській області ОСОБА_1 виплати індексації грошового забезпечення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.
Враховуючи, що письмовими доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується виключення позивача з усіх видів забезпечення та зі списків особового складу кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій 15.04.2020 року та проведення остаточного розрахунку з ним лише 22.02.2022 року, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 15.04.2020 року по 22.02.2022 року.
При цьому, суд зазначає, що згідно з пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Так, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, згідно з наданою відповідачем довідки про щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення за два місяці підряд перед звільненням ОСОБА_1 грошове забезпечення позивача за лютий 2020 року склало 11969,01 грн. та березень 2020 року - 11969,01 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: (11969,01 грн. + 11969,01 грн. ) / 60 (кількість днів у лютому та березні 2020 року) = 398,97 грн.
Таким чином, сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 270501,66 грн., виходячи із наступного розрахунку (398,97 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 678 (кількість днів затримки з 15.04.2020 року по 22.02.2022 року).
Водночас, суд звертає увагу, що в порівнянні із виплаченою позивачу сумою індексації грошового забезпечення в розмірі 70413,86 грн., суму середнього заробітку за не проведення вчасного розрахунку при звільненні в розмірі 270501,66 грн., не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.
Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Відтак, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.10.2019 року у справі №806/2473/18, де сформульована правова позиція щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, суд зазначає таке.
Істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 70413,86 грн. (індексація грошового забезпечення) / 270501,66 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 15.04.2020 року по 22.02.2022 року (678)) х 100 = 26,03 %.
Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 26,03 % становить: 398,97 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) х 26,03 % = 103,85 грн.; 103,85 грн. х 678 (днів затримки розрахунку) = 70410,30 грн.
Таким чином, виходячи з принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 70410,30 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19.
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не підлягають задоволенню.
Разом з тим, з метою ефективного захисту прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог та стягує з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (адреса: комплекс будівель та споруд №42-М, будинок №42-М, Новоолександрівська сільська рада, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52070; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35165938) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.04.2020 року по 22.02.2022 року.
Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.04.2020 року по 22.02.2022 року у розмірі 70410,30 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено 20.07.2022 року.
Суддя М.В. Бондар