18 липня 2022 р. Справа № 160/10085/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Врона О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо нездійснення у повному обсязі стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , уродженки Дніпропетровської області, м. Нікополя, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1/4 частини заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 липня 2020 року і до досягнення дитини повноліття, в період з березня 2022 року по травень 2022 року;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області перерахувати та утримати у повному обсязі з доходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , уродженки Дніпропетровської області, м. Нікополя, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1/4 частини заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 липня 2020 року і до досягнення дитини повноліття, в період з березня 2022 року по травень 2022 року.
Згідно ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Суд вважає, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, виходячи з наступного:
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема, на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності ( п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Натомість адміністративні суди мають повноваження вирішувати публічно-правові спори.
Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).
Тобто, для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно ч. 1 і 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви предметом спору є стягнення аліментів на утримання дитини на виконання виконавчого листа №2-н/0182/287/2020, виданого суддею Нікопольського міськрайонного суду, за яким було відкрито виконавче провадження Соборним відділом Державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
На підставі виконавчого листа з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 1/4 частини заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця і до досягнення дитини повноліття, проте з березня 2022 посадовими особами Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відрахування аліментів не проводиться.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із з положеннями ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
За наявності спору питання про розмір заборгованості з аліментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому законом.
За приписами з ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Зважаючи на викладене суд зазначає, що даний спір є спором про захист цивільних прав, отже, адміністративна юрисдикція на них не поширюється.
Враховуючи положення вищенаведених норм права, суд дійшов висновку про те, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 17,19, 170, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили згідно ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до ч. 4 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона