Провадження № 2/470/14/22
Справа № 470/650/21
(ЗАОЧНЕ)
20 липня 2022 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Лященко В.Л., при секретарі Грінченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
22 листопада 2021 року до Березнегуватського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява та в подальшому з уточненнями до неї, від позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 7000 доларів США. Сума позову визначена в розмірі 185920 грн., яка розрахована з урахуванням курсу долара 26,56 грн. на день звернення до суду.
Свою позицію мотивувала тим, що 28 жовтня 2020 року надала позику ОСОБА_2 в сумі 7000 доларів США, з терміном повернення до 28 жовтня 2021 року. Грошові кошти були передані відповідачеві, однак на момент подання позовної заяви, ОСОБА_2 добровільно не повернула її грошові кошти. Укладення договору позики та отримання коштів підтверджується розпискою від 28.10.2020 року. Вказану розписку складено особисто та підписано ОСОБА_2 .
Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Позивач в судові засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду.
Відповідач в судові засідання не з'явилась, причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. Повідомлення відповідачу про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення повісток, ухвал про відкриття провадження у справі, призначення до судового розгляду по суті, позовної заяви з доданими до неї документів, за адресою реєстрації (проживання), та розміщення оголошення на сайті суду.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 надала позику відповідачу ОСОБА_2 в сумі 7000 доларів США, з терміном повернення до 28 жовтня 2021 року. Укладення договору позики та отримання коштів підтверджується розпискою від 28.10.2020 року. Вказана розписка складена особисто та підписана ОСОБА_2 .
У зазначений строк ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконала, грошові кошти не повернула.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України, встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Відповідно до зазначених вимог закону, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно умов якого позивач надала у користування відповідачу грошові кошти в обмін на зобов'язання відповідача повернути вказані кошти у визначений строк. Проте дане зобов'язання відповідачем виконано не було.
Звертаючись до суду із вказаним позовом про стягнення боргу за договором позики, позивач ОСОБА_1 посилалася, як на доказ підтвердження отримання відповідачем відповідної суми позики, на розписку, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, тому оцінюючи дану боргову розписку, суд визнає її як належний та допустимий доказ на підтвердження існування між сторонами правовідносин, які виникають з договору позики.
При цьому слід зазначити, що незважаючи на неодноразове відкладення судового засідання та забезпечення відповідачу можливість реалізувати своє право на подання відзиву та заперечень, ОСОБА_2 цим правом не скористалась, відтак, у суду відсутні підстави для сумніву у достовірності наданого позивачем оригіналу розписки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявність оригіналу розписки у позивача та пред'явлення її до суду, є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов'язань й, відповідно, свідчить про існування між сторонами укладеного договору позики та є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику та неповернення боргу відповідачем.
Позику отримано відповідачем в іноземній валюті.
Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст.533 ЦК України). Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта. Тому укладення договору в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить вимогам закону.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року у справі 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Тут і далі суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
У даному випадку позивач, як позикодавець за договором позики відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, обґрунтовано звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, визначивши заборгованість у валюті гривні України ( постанова Великої Палати Верховного суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц).
Згідно наданого розрахунку позивача, заборгованість ОСОБА_2 станом на день звернення з позовом 22.11.2021 року, з урахуванням строків повернення позики, визначеного розпискою становить 185920 грн.
Офіційний курс Національного банку України станом на 22 листопада 2021 року (дату подання позову), становить 1 долар США в грошовому еквіваленті 26,56 грн.
Оскільки, сума боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить 7000 доларів США, то в перерахунку на грошовий еквівалент гривню, заборгованість становить: 7000 доларів США * 26,56 курс гривні = 185920 грн.
Суд погоджується із зазначеними розрахунками позивача.
Оскільки відповідачем непогашена заборгованість за договором позики, а саме за розпискою від 28.10.2020 року, тому суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, які повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача, згідно ст. 141 ЦПК України, та з урахуванням уточнених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 185920 (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1859,20 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.) гривень судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, згідно ст. 284 ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 20.07.2022 року.
Суддя В. Л. Лященко