18 липня 2022 року Справа № 160/7631/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ГОЛДЕН" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ГОЛДЕН» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій позивач, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2022 №0030100718, що винесене Головним управлінням Державної податкової служби в Дніпропетровській області, яким ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за вересень 2019 року із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 598 690,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 149672,50 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2022 №0030080718, що винесене Головним управлінням Державної податкової служби в Дніпропетровській області, яким ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 101 448 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН»: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за вересень 2019 року в сумі 101 448 грн. та неправомірне заниження податку на додану вартість за вересень 2019 року в сумі 598 690грн. За результатами перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області 11.02.2022 винесено податкові повідомлення-рішення: №0030100718, яким ТОВ "АГРО-ГОЛДЕН" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 598 690 грн. та застосовано штрафних санкції у розмірі 149 672,50 грн.; №0030080718, яким ТОВ "АГРО-ГОЛДЕН" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 101 448 грн. Позивач зазначає, що ним було надано всі первинні документи, які свідчать про навність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» та ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ». За таких обставин, позивач вважає податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в задоволенні позову відмовити, оскільки перевіркою встановлено порушення ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН»: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за вересень 2019 року в сумі 101 448 грн. та неправомірне заниження податку на додану вартість за вересень 2019 року в сумі 598 690 грн. За результатами перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області 11.02.2022 року винесено податкові повідомлення-рішення №0030100718 та №0030080718. Зазначає, що перевіркою було встановлено непідтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» з ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ». За таких обставин, вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована доводами позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в період з 14.12.2021 по 20.12.2021, на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.12.2021 №6096-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН», проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.
За результатами перевірки складено акт від 28.12.2021 №4694/04-36-07-18/35027450 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цим контрагентом».
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН»: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за вересень 2019 року в сумі 101 448 грн. та неправомірне заниження податку на додану вартість за вересень 2019 року в сумі 598 690 грн.
На підставі акту перевірки від 28.12.2021 №4694/04-36-07-18/35027450 ГУ ДПС у Дніпропетровській області 11.02.2022 винесено оскаржувані повідомлення-рішення:
- №0030100718, яким ТОВ "АГРО-ГОЛДЕН" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 598 690 грн. та застосовано штрафних санкції у розмірі 149 672,50 грн.;
- №0030080718, яким ТОВ "АГРО-ГОЛДЕН" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 101 448 грн.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до абз.1, 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Також, згідно з абз.1 п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.
Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996, господарською операцією, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
В свою чергу, у відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машиннихносіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування відповідним податком мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, де первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
В данному випадку, підставою для висновку про завищення залишку від'ємного значення з ПДВ та заниження позивачем податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» та ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ».
Так, судом встановлено, що 12.09.2019 між ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» та ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» укладеного договір №12/09, відповідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцю добрива, надалі «товар», а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно пункта 3.1 договору, поставка товару здійснюється на адресу покупця:вул. Залізнична, 1а, м. Первомайський, Харківська область.
На виконання умов договору ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» отримало товар за видатковими накладними: №1055510 від 16.09.2019, №1055508 від 17.09.2019, №1055505 від 18.09.2019, №1055500 від 19.09.2019 та №1055455 від 20.09.2019.
На отримані партії товару ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» виписано на адресу позивача податкові накладні: №2772 від 16.09.2019, №2775 від 17.09.2019, №2778 від 18.09.2019, №2782 від 19.09.2019, №2783 від 20.09.2019.
Транспортування товару здійснювалось за товарно - транспортними накладними №198, 199, 200 від 16.09.2019, №№201, 202, 203 від 17.09.2019, №№204, 205, 206 від 18.09.2019, №№207, 208, 209 від 19.09.2019, №№210, 211, 212 від 20.09.2019.
Придбаний у ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» товар частково було використано у власній господарській діяльності позивача при вирощуванні сільгосппродукції, а частково реалізовано третій особі.
Наявні в матеріалах справи первинні документи містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Також, судом встановлено, що всі податкові накладні постачальника за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Отже, такі первинні документи можуть бути враховані, як в податковому, так і в бухгалтерському обліку позивача, зокрема, при формуванні податкового кредиту.
За встановлених обставин, суд не погоджується з висновками відповідача, що надані первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» та ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ».
Щодо встановленої невідповідності товаро-транспортних накладних вимогам чинного законодавства внаслідок неможливості встановлення місця навантаження та незаповнення часу прибуття та вибуття авто, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 затверджено «Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників (далі- Правила №363).
Відповідно до розділу 1 Правил №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно з пунктом 11.1 розділу 11 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Так, позивачем до перевірки податковому органу та до позовної заяви надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару на адресу ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН», в яких наявні дані щодо пункту навантаження товару, а саме: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 64, що спростовуєт твердження відповідача про відсутність в таких накладних місця навантаження.
Також, всі надані товарно-транспортні накладні містять інформацію про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора, що дає право на оформлення товарно-транспортної накладної без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже така є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, її відсутність. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарської операції, за умови її підтвердження іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які в повному обсязі були надані платником податків як під час проведеної перевірки так і суду.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.09.2018 у справах №820/477/18 та №815/6105/17.
Отже, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а недоліки в її оформленні не свідчать про нереальність здійснення господарської операції.
Стосовно висновку відповідача щодо вітсутності достатньої кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, офісних приміщень, основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення наведеним суб'єктом господарювання задекларованого виду діяльності, суд зазначає наступне.
Так, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Зазначена правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 10.11.2020 у справі №440/3779/18.
Також, суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.
Таким чином, у ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» відсутній обов'язок щодо перевірки контрагентів на наявність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, та, окрім іншого, крізь призму індивідуальної відповідальності платника податків ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів.
З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» та його контрагентом, та як наслідок завищення податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ.
Враховуючи зазначене, господарські операції між ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» та його контрагентом є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «АГРО-ГОЛДЕН» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.
Щодо вироку суду стосовно посадової особи контрагента позивача від 09.10.2020 у справі №752/19485/20 суд зазначає наступне.
Так, 09.10.2020 Голосіївським районним судом м. Києва у справі №752/19485/20 ухвалено вирок, яким визнано винною посадову особу ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 205-1 КК України, призначивши їй покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Згідно з ч.1, 2 ст.205 Кримінального кодексу України (в редакції від 11.01.2019) фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, -караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1, 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (в редакції від 11.01.2019) внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Предметом злочину, передбаченого ст. 205-1 Кримінального кодексу України, виступають документи, які, відповідно до закону, подаються для державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 у справі №520/399/19 та від 27.02.2018 у справі №813/1766/17 зазначив, що факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарський операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Поряд з наведеним, у постановах від 10.09.2020 у справі №805/3461/16-а, від 04.06.2020 у справі №1640/3323/18 та від 16.09.2020 у справі №2140/1893/18 Верховний Суд дійшов висновків, які зводяться до того, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, що свідчить про безтоварність правовідносин платника податків з відповідними контрагентами, посилаючись при цьому на наявність вироків/ухвал про закриття кримінального провадження/протоколів допитів свідків у відповідних кримінальних провадженнях.
В свою чергу, суд звертає увагу, що посадову особу ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» вказаним вироком не було визнано винуватою в обвинуваченні за ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Також суд зазначає, що в даному вироку не надано жодної оцінки взаємовідносинам між ТОВ "АГРО-ГОЛДЕН" та ТОВ "ПРОКСІТЕХНОТОРГ", оскільки такі обставини не досліджувались у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, суд доходить висновку, що вирок Голосіївського районого суду м.Києва у справі №752/19485/20 не доводить нереальності господарських операцій між ТОВ "АГРО-ГОЛДЕН" та ТОВ "ПРОКСІТЕХНОТОРГ".
З огляду на викладене, здійснивши повний та системний аналіз, а також надавши належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи враховуючи наявність у позивача документів, складених по факту придбання товару відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо господарських операцій між ТОВ "АГРО-ГОЛДЕН" та ТОВ "ПРОКСІТЕХНОТОРГ".
Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі "Булвес проти Болгарії" зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи в зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.
Суб'єктом владних повноважень не доведено наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ "АГРО-ГОЛДЕН" при придбанні продукції. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.
Верховний Суд в постанові від 02.06.2020 у справі №620/1024/19 наголосив, що норми Податкового Кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник дійсно придбав товари, послуги, призначені для використання в господарській діяльності, та мав реальні витрати в зв'язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару, послуг в ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем вимог закону. Покупець не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.
Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, мають усі необхідні реквізити відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств”. Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.
Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторона за правочином.
У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.
Таким чином, оскільки під час розгляду даної справи, судом встановлено факт реальності здійснення господарських операцій позивача та його контрагента-постачальника, то висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та від'ємного значення є необґрунтованим, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.02.2022 №0030100718 та №0030080718.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 12 748,65 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ГОЛДЕН" (52441, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Новопокровка, вул. Дружби, буд. 4, ЄДРПОУ 35027250) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2022 №0030100718 та №0030080718.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ГОЛДЕН" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 748,65 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська