19 липня 2022 року Справа № 160/6465/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів: №UA110140/2022/000044/1 від 21.02.2022, №UA110140/2021/000045/1 від 21.02.2022, №UA110140/2022/000052/1 від 23.02.2022;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110140/2022/000072 від 21.02.2021, №UA110140/2022/000073 від 28.03.2022, №UA110140/2022/000080 від 23.02.2022.
В обгрунтування позову зазначено, що відповідач при визначенні митної вартості товару протиправно застосував резервний метод, який не потрібно було застосовувати, оскільки у позивача були наявні всі документи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, в т.ч. щодо врахування даних про витрати на транспортування, навантаження, перевантаження, тощо.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сказано, що всі необхідні документи для здійснення митного оформлення товару були надані при митному оформленні, та які містять усі наявні у підприємства документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а тому вони повною мірою підтверджують інвойсну вартість товару, єдину складову митної вартості товару. За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої товариством, на цій підставі - необґрунтованим.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.11.2021 між ТОВ «ТЕКМАН» та Frankfurt Industrial Capital Group Limited (Китай) було укладено контракт №FR04/11- 2021, згідно з умовами якого, продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим Контрактом, передати у власність Покупцеві Товар, в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, вказаних в Специфікаціях на поставку Товару, які є невід'ємною частиною даного Контракту, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Контракті (п.1.1 Контракту).
Згідно з п.2.1 Контракту, загальна сума цього Контракту визначається як наростаюча сума за всіма поставками здійсненими за цим Контрактом. Ціни встановлюються в доларах США, Євро, або в іншій валюті.
Ціна на Товар включає в себе вартість товару, маркування, упаковку, транспортування (п.2.3 Контракту).
Згідно з п.2.4. Контракту, кількість Товару має відповідати Специфікації на поставку партії Товару до даного Контракту по кожному замовленню.
Відповідно до п.3.1 Контракту, поставка Товару за цим Договором здійснюється на умовах визначених в Додатках на поставку Товару, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010».
Датою поставки є дата, визначена в Специфікації на кожну партію Товару (пункт 3.2 Контракту).
Якість товару, що поставляється за цим Контрактом, повинно відповідати стандартам країни виробника (п.4.1 Договору).
Товар оплачується на умовах (пункт 6.1 Контракту):
Якщо інші умови оплати не зазначені в Специфікації на поставку Товару Покупець оплачує Товар на умовах відстрочки платежу не пізніше 200 календарних днів з моменту поставки партії Товару.
Відповідно до умов контракту, Сторонами було укладено:
- Специфікація №1 від 15.11.2021, на поставку товару «ручний електроінструмент: углова шліф машинка» умови поставки CFR (інкотермс 2010) Південний, умови оплати відстрочка платежу не пізніше 180 календарних днів з моменту поставки партії Товару; Датою поставки є дата видачі коносаменту;
- Специфікація №2 від 22.11.2021, на поставку товару «ручний електроінструмент: углова шліф машинка» умови поставки CFR (інкотермс 2010) Південний; умови оплати: відстрочка платежу не пізніше 180 календарних днів з моменту поставки партії Товару; Датою поставки є дата видачі коносаменту;
- Специфікація №3 від 20.12.2021, на поставку товару «універсальний станок для обробки дерева; рейсмусовий станок для обробки дерева; шліфовальний ленточний станок для обробки дерева; станок для заточки інструменту, без ЧПУ; станок ленточно-пильний для обробки дерева без ЧПУ» умови поставки CFR (інкотермс 2010) Південний; умови оплати: відстрочка платежу не пізніше 180 календарних днів з моменту поставки партії Товару; Датою поставки є дата видачі коносаменту.
В рамках Контракту Frankfurt Industrial Capital Group Limited здійснило ряд поставок на однакових умовах постачання.
Транспортування товару на умовах CFR (інкотермс 2010) Південний.
Транспортування товару від пункту прибуття (CFR (інкотермс 2010) Південний) до пункту розмитнення здійснювалось згідно:
договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів від 10.12.2019 №KL-395/19 укладеного з ТОВ «КЕРРРІЛЕНД ЛОГІСТИК ЛТД»;
договору від 11.01.2020 №746/20/А щодо розміщення автотранспорту на території пункту прибуття укладеного з ТОВ «ДНІПРО ЛОГІСТИК СЕРВІС»;
договору транспортного експедирування №03/01/20 від 03.01.2020 укладеного з ТОВ «ЕС ТРАНС ГРУП 928».
За результатом здійснення поставки Сторонами були складені наступні документи: специфікація, інвойс, прайс-лист, комерційна пропозиція, технічна документація, митна декларація, документація дозвільного характеру, морський коносамент, міжнародна товаро-транспортні накладна.
Проте, під час митного оформлення партії поставленого товару, відповідач дійшов висновку про заниження ціни на товар, у зв'язку з чим прийняв рішення про відмову у прийнятті митних декларацій, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів.
Для здійснення митного оформлення товару Товариство подало до Дніпровської митниці митні декларації, в яких визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, а саме: UA110140/2022/001506 від 18.02.2022, UA110140/2022/001464 від 17.02.2022, UA110140/2022/001571 від 21.02.2022.
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Митниці наступні документи: контракт № FR 04/11-2021 від 04.11.2021, додаткову угоду, специфікація, інвойс, прайс-лист, комерційна пропозиція, технічна документація, митна декларація, документація дозвільного характеру, морський коносамент, міжнародна товаро-транспортні накладна.
Відповідач зобов'язав Позивача надати додаткові документи.
Так, за результатами розгляду митних декларацій та доданих до них документів, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110140/2022/000072 від 21.02.2021, №UA110140/2022/000073 від 28.03.2022, №UA110140/2022/000080 від 23.02.2022 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів: №UA110400/2022/000044/1 від 21.02.2022, №UA110400/2021/000045/1 від 21.02.2022, №UA110140/2022/000052/1 від 23.02.2022, відповідно до яких митна вартість товару визначена за другорядним методом.
Не погодившись з такими рішеннями позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина 2 статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.1, 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Митного кодексу України).
Як визначено в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 Митного кодексу України).
При цьому, відповідачем зобов'язано позивача надати додаткові документи, перелік яких передбачено ст.53 Митного кодексу України.
За результатом аналізу наданих документів, відповідач прийшов до висновку про невідповідність обраного методу визначення митної вартості товару.
В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані Товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) Зауваження щодо відсутність інформації про включення до ціни Товару вартості доставки (фрахту) Товару;
2) Зауваження щодо відстрочки платежу;
3) Зауваження щодо розбіжностей в основних документах, що підтверджують заявлену митну вартість
4) Зауваження щодо розбіжностей в основних документах, що підтверджують заявлену митну вартість;
5) Зауваження щодо «неузгодженості дати оплати» та «наявності посередника»
6) Зауваження щодо реквізитів Специфікації №3 від 20.12.2021 у комерційному рахунку JY2012 від 20.12.2021 та підтвердження митної вартості товару.
7) Зауваження щодо «експортної декларації, сертифікату якості, сертифікату походження».
Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.
Щодо «відсутності інформації про включення до ціни товару вартості доставки (фрахт), навантаження, розвантаження.».
Пунктом 6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Пунктом 3.1 Контракту передбачено «Поставка Товару по цьому Контракту здійснюється на умовах, визначених в Специфікаціях на кожну партію Товару що поставляється, у відповідності до Міжнародних правил трактування торгових термінів «Інкотермс».
У Специфікаціях №1-3 поставка Товару визначена на умовах CFR (інкотермс 2010) Південний. Відповідно до «Інкотермс 2010», CFR - стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов'язок митного оформлення товару для експорту.
Встановлене міжнародними правилами перевезення Інкотермс - 2010, на умовах поставки CFR, повністю відповідає умовам Контракту № FR 04/11-2021 від 04.11.2021, а саме п. 2.3.: до ціни товару включаються витрати на вартість товару, маркування, пакування та інше, Специфікаціях №1-3 на поставку товару зазначено: CFR порт прибуття Південний, Ціна на товар включає в себе вартість, товару, маркування і пакування товару, вартість доставки, товару (фрахт), навантаження, розвантаження, укладку та сепарацію товару в трюмах корабля.
Отже, постачальник зобов'язаний виконати перевезення товару до порту прибуття Південний, у зв'язку з чим транспортування увійшло до вартості товару.
Відтак, витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару, тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини 10 ст.58 МК України, Товариство не понесло.
За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є необгрунтованими.
Щодо відстрочки платежу, суд зазначає наступне.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, при укладенні договору, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством.
Статтями 6, 8 Закону України «Про Зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Враховуючи викладене, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є необгрунтованими.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3476,72 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.241-250, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2022/000044/1 від 21.02.2022, №UA110140/2021/000045/1 від 21.02.2022, №UA110140/2022/000052/1 від 23.02.2022.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2022/000072 від 21.02.2021, №UA110140/2022/000073 від 28.03.2022, №UA110140/2022/000080 від 23.02.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3476,72 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська