про залишення позовної заяви без руху
20 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4122/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з власної ініціативи питання про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (42)» про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (42)» про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати індексації заробітної плати за період з 01.01.1995 по 16.04.2004; зобов'язання провести індексацію заробітної плати за період з 01.01.1995 по 15.04.2004; визнання дій протиправними щодо проведення нарахування та виплати у період з 06.06.1996 по 16.04.2004 доплати, визначеної статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836; зобов'язання здійснити за період з 06.06.1996 по 16.04.2004 нарахування доплати позивачу як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
27.06.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити, наголошуючи при цьому на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, дійшов висновку, що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у статті 161 КАС України, а тому її належить залишити без руху, з огляду на таке.
Згідно з частинами тринадцятою - п'ятнадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Як установлено частиною шостою статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як слідує з прохальної частини позовної заяви, позивач просить, зокрема, визнати дії відповідача протиправними щодо проведення нарахування та виплати у період з 06.06.1996 по 16.04.2004 доплати, визначеної статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 та зобов'язати відповідача здійснити за період з 06.06.1996 по 16.04.2004 нарахування доплати позивачу як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум.
Вказані позовні вимоги заявлені з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки даний позов був скерований до суду лише 31.05.2022.
В порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України позивач не подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначає, що доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, передбачена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, є додатковою заробітною платою, яку роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу. Водночас статтею 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодаства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак суд зазначає, що Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» відносить до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про оплату праці» визначено джерела коштів на оплату праці, зокрема, для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» фінансування видатків на заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, провадиться за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Фонд) та інших джерел, визначених законами України. Фонд утворюється у складі Державного бюджету України. Кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 20 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 № 987 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадиться, зокрема, працюючим громадянам (у тому числі працюючим пенсіонерам за умови подання ними довідки про неодержання допомоги і компенсацій в органах, які виплачують пенсію) - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами, в яких громадяни працюють, навчаються або несуть службу.
Пунктом 27 вказаного Порядку було передбачено, що підприємства, установи та організації, зазначені у пунктах 20, 23, 24 цього Порядку, виплату компенсацій і допомоги здійснюють за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх за рахунок коштів Фонду за поданням органам Державного казначейства розрахунків витрат протягом двох тижнів від дня проведення виплати. На загальну суму витрат організації виписують платіжне доручення для перерахування коштів на їх рахунок.
Відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій і допомоги та наданням пільг, провадиться територіальними органами Державного казначейства у межах коштів, що надійшли на рахунок фінансування цих витрат.
З аналізу вище наведених норм в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин слідує, що передбачена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплата є соціальною гарантією, виплата якої відшкодовується підприємствам, установам, організаціям за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, і не входить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною винагородою, що входить до такої структури.
Отже, до вказаних вище позовних вимог застосовується місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З врахуванням наведеного, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом в частині позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними щодо проведення нарахування та виплати у період з 06.06.1996 по 16.04.2004 доплати, визначеної статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836, та зобов'язання відповідача здійснити за період з 06.06.1996 по 16.04.2004 нарахування доплати позивачу як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 вказаного Закону (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум, після закінчення строку, установленого законом, та без подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримав приписи частини шостої статті 161 КАС України, тому на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п'ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у вказаній частині позовних вимог, у якій зазначити підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (42)» про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позов в частині позовних вимог буде залишено без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя О. О. Андрусенко