19 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4315/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання дій щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії з 70% до 86% відповідних сум грошового забезпечення протиправними; зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії з 26.12.2020 в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення, на підставі документів Волинського ОТЦК та СП поданих за вих.№ВОДВПП/61 від 14.01.2021, з врахуванням періоду додаткової вислуги років, що складає на день звільнення (25.12.2020) - 32 роки 06 місяців.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії із розрахунку основного розміру пенсії 86% відповідних сум грошового забезпечення.
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 29.10.2021 №12584-12410/К-02/8-0300/21 позивачу повідомлено, що правових підстав для проведення перерахунку пенсії у розмірі 86% відповідного грошового забезпечення немає.
Позивач не погоджується із такими діями відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до чинної редакції статті 13 Закону № 2262-XII (зі змінами, передбаченими Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростанні в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII) законодавцем встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а положення цієї статті застосовуються як при призначенні пенсії, так і при її перерахунку.
Також зазначає, що перерахунок пенсії в розмірі 86% не підлягає задоволенню, оскільки дія норми Закону №1166, про максимальний розмір пенсії 70%, незворотня в часі, застосовується з 01.05.2014 та не суперечить конституційному принципу (ст.58 Конституції України) про незворотність дії в часі законодавчої норми, оскільки норма про встановлення для позивача розміру 90% втратила чинність з 01.05.2014.
З врахуванням наведеного, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 02.06.2004, яка йому була призначена в розмірі 68 відсотків грошового забезпечення. Вислуга років складала 26 років.
Позивачем було подану заяву до ГУ ПФУ у Волинській області про здійснення перерахунку пенсії та нового грошового забезпечення.
Відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2021, з урахуванням 32 років вислуги, за період військової служби набутий після призначення пенсії з 13.05.2015 по 25.12.2020, із застосуванням максимального розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач у жовтні 2021 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії із розрахунку основного розміру пенсії 86% відповідних сум грошового забезпечення.
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 29.10.2021 №12584-12410/К-02/8-0300/21 позивачу повідомлено, що правових підстав для проведення перерахунку пенсії у розмірі 86% відповідного грошового забезпечення немає.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно із частиною другою статті 13 Закону №2262-XII (в редакції Закону №1166-VII) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 відсотків, до категорії 2, - 95 відсотків.
Разом з тим, при вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України, враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18, які полягають у наступному.
Відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону №2262-XII а момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. На момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є правомірним, оскільки застосовується як при призначені, так і при перерахунку раніше призначених пенсій.
На час перерахунку пенсії дана норма не була скасована та не визнана неконституційною, а тому є обов'язковим для застосування органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що зміст вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку про відсутність у позивача права на здійснення перерахунку пенсії в розмірі 86%, оскільки позивачу призначено пенсію з розрахунку 68% грошового забезпечення, тому при перерахунку пенсії ГУ ПФУ у Волинській області відповідно до норм чинного законодавства застосовано максимальний розмір пенсії 70%.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що ГУ ПФУ у Волинській області під час перерахунку пенсії позивача правомірно було застосовано норми статті 13 Закону № 2262-XII (зі змінами, передбаченими Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростанні в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII), а відтак, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826)
Суддя В.В. Дмитрук