ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2022Справа № 910/11641/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Степов'юк С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" вул. Блакитна, 4, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69013
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Констракшн" вул. Качалова, 5-в, м.Київ, 03680
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" 03028, м. Київ, вул. Саперно - Слобідська, буд. 22, літера А, нежитлове приміщення з №1 по №14 групи приміщень №309
про стягнення 1 643 263,36 грн.
Представники сторін:
від позивача: Каганович О.І. - ордер № 30649 від 17.11.2021 року;
від позивача: Давиденко М.М. - довіреність б/н від 31.12.2020 року;
від третьої особи: не з'явився.
Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Констракшн" про стягнення 1 643 263,36 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду № 0405 від 04.05.2018 року в частині якісного виконання робіт з капітального ремонту покриття злітно - посадкової смуги міжнародного аеропорту в м. Запоріжжя, позивач поніс збитки в сумі, що дорівнюють вартості проведення повторних будівельних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", та які мають бути відшкодовані відповідачем на підставі ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11641/211, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", підготовче засідання у справі призначено на 01.09.2021 року.
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. у відпустці судове засідання призначене на 01.09.2021 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року розгляд справи призначено на 30.09.2021 року.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 26.08.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з доказами направлення на адресу позивача, який долучено судом до матеріалів справи, та в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на фактичне виконання підрядником робіт за Договором, претензій щодо якості яких та вимог щодо усунення недоліків відповідач від позивача не отримував. Окрім того відповідач наголошує, що третьою особою виконані масштабні роботи із капітального будівництва, які фактично можна визначити, як реконструкція ШЗПС, та які не відповідають роботам відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 року відкладено підготовче засідання на 17.11.2021 року.
Через канцелярію суду до початку судового засідання 17.11.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив разом з доказами направлення на адресу сторін, яка долучена судом до матеріалів справи. У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що виконані відповідачем роботи не призвели до позитивного результату щодо повноцінного використання покриття ШПЗС, що стало підставою для звернення для проведення робіт до ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/11641/21 на 30 днів з ініціативи суду та відкладено підготовче засідання на 16.12.2021 року.
До початку судового засідання через канцелярію суду 29.11.2021 від відповідача надійшли заперечення б/н від 27.11.2021 року на відповідь на відзив, а також копія витягу з проектно-кошторисної документації та оригіналом для огляду в судовому засіданні разом з доказами направлення на адресу сторін, які долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/11641/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 26.01.2022 року.
Так, початку судового засідання через канцелярію суду 26.01.2022 року від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті справи б/н від 25.01.2022 року, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача та наголошує, що складений Держаудитслужбою акт не може розглядатись як підстава для стягнення збитків, позаяк є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, а результати ревізії не можуть спростувати чи підтвердити обставини виконання будівельних робіт та їх обсяг. Додаткові письмові пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.01.2022 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 03.02.2022 року.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 03.02.2022 року до суду не надходило.
У судові засідання з розгляду справи по суті 26.01.2022 року та 03.02.2022 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, уповноважений представник третьої особи - не з'явився.
Відповідно до частин 6, 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 26.01.2022 року третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054491766464.
Доказів отримання третьою особою ухвали суду від 26.01.2022 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 03.02.2022 року до суду не повернуто.
Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 010549208644, згідно якого встановлено, що станом на 03.02.2022 року поштове відправлення прямує до точки видачі/доставки.
В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача за первісним позовом ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" адресі, на яку здійснене відправлення ухвали суду.
Про причини неявки представника третьої особи в судові засідання 26.01.2022 року та 03.02.2022 року суд не повідомлено.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, а також факт отримання третьою особою ухвали суду від 16.12.2021 року про призначення розгляду справи по суті, господарський суд зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/11641/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Верховний суд у справах 911/2052/18, 398/4299/17 та 820/1400/17 вважає особу належно повідомленою про рух справи у ситуації, коли вона отримала хоча б один лист від суду, а решта - повернулися за закінченням терміну зберігання чи з інших причин. Презюмується, що в такій ситуації особа точно знає про наявність судової справи і може дізнатися про рух справи, зміст судових рішень, дату судового засідання, зокрема через сайт судової влади України.
Суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про прийняття до провадження справи для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання пояснень на позовну заяву, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження третьої особи та повідомлення її про розгляд справи судом.
Будь - яких заяв та клопотань процесуального характеру, а також письмових пояснень щодо суті спору від третьої особи до суду не надходило.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від третьої особи станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання письмових пояснень та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, оскільки третя особа не скористалася наданими їй процесуальними правами, не надала письмових пояснень щодо суті спору та не забезпечила явку уповноваженого представника в судові засідання 26.01.2022 року та 03.02.2022 року, враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового засідання та заперечень представників позивача та відповідача проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи, суд, на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи по суті виключно за наявними матеріалами за відсутності представника третьої особи - ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл».
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 26.01.2022 року та 03.02.2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в зазначених судових засіданнях з розгляду справи по суті проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.02.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 04 травня 2018 року між Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Констракшн» (підрядник за договором, відповідач у справі) укладено Договір підряду №0405 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник, в межах договірної ціни приймає на себе зобов'язання власними або залученими силами, виконати роботи: «Капітальний ремонт покриття злітно-посадкової смуги (ШЗПС) міжнародного аеропорту в м.Запоріжжя, за адресою: 69013 м. Запоріжжя вул. Блакитна, буд. 4» ДК 021:2015-4523500-3 Будівництво аеродромів, злітно-посадкових і маневрувальних смуг за результатами торгів (далі - роботи) в обумовлений цим договором строк, згідно з Графіком виконання робіт, відповідно до проектно-кошторисної документації та узгодженої ціни робіт, вимог техніки безпеки і охорони праці, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника і оплатити виконані роботи.
Розділами 1 - 15 Договору сторони узгодили якість робіт, ціну договору, порядок здійснення оплати та фінансування робіт, строки та місце виконання робіт, права та обов'язки сторін, виконання робіт, здачу та приймання робіт, відповідальність сторін, гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкту будівництва) та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів), строк дії договору, призупинення та розірвання договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 13.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь - якому разі до виконання сторонами своїх обов'язків відповідно до цього Договору.
Вказаний Договір підписаний представниками підрядника і замовника та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п. 7.1 Договору підрядник виконує роботи відповідно до вимог затвердженої проектно-кошторисної документації, національних стандартів України, державних будівельних норм і правил, строків виконання робіт, вимог техніки безпеки та охорони праці, письмових вказівок замовника.
Забезпечення будівництва обладнанням, матеріалами, інструментами, транспортом та іншими засобами, необхідними, для будівництва покладається на підрядника (п.1.2 Договору).
Місце виконання робіт: 69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна. 4, Аеропорт (п.5.2 Договору).
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За приписами частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна даного договору тверда і складає 19 822 00,00 грн. у тому числі ПДВ (20%): 3 303 666,67 грн.
Додатковою угодою № 1 від 27.12.2018 року до Договору внесено зміни до п.3.1, зокрема, в частині зазначеної ціни на « 19 427 853,19 грн.».
Ціна Договору визначена на підставі Договірної ціни, яка є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1). Ціна робіт визначається згідно з національними стандартами, будівельними нормами та правилами.
Так, сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 до Договору - Договірна ціна на будівництво Капітальний ремонт покриття злітно-посадкової смуги (ШЗПС) міжнародного аеропорту в м.Запоріжжя, за адресою: 69013 м. Запоріжжя вул. Блакитна, буд. 4, що здійснюється в 2018 році, згідно якого вартість робіт станом на 20.04.2018 року складає 19 822 00,00 грн. з урахуванням ПДВ.
У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно п.5.1 Договору строк виконання робіт: з 26.05.2018 року по 14.06.2018 року. Роботи виконуються відповідно до Графіку виконання робіт (Додаток № 2 до цього Договору), який є невід'ємною частиною нього Договору. Копія Додатку № 2 до Договору наявна в матеріалах справи.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.
Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).
Отже, відповідно до норм чинного законодавства субпідрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника (генпідрядника) до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідно до 8.1 Договору розрахунок вартості фактично виконаних робіт у формі КБ-2в та КБ-3 виконується підрядником згідно з вимогами національних стандартів України, будівельних норм, узгодженої договірної ціни, проектно-кошторисної документації.
Замовник перевіряє акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) у п'ятиденний строк з дня надання їх підрядником та, у випадку відсутності недоробок або недоліків, приймає виконані роботи. При виявленні в процесі здачі приймання робіт недоробок або недоліків, на недоробки або недоліки складається двосторонній акт із визначенням строків їх усунення. Вартість робіт над недоробками або недоліками не відшкодовується. Якщо протягом вказаного строку підрядник не отримав зауважень від замовника на передані акти приймання викопаних будівельних робіт (форма №КБ-2В) та довідки КБ-3 вважається, що такі роботи прийняті замовником без зауважень і підлягають -оплаті (п. 8.2 Договору).
Згідно п. 8.3 Договору якщо при здачі-прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоробки або недоліки, що виникли з вини підрядника, замовник має право не підписувати акт приймання виконаних робіт до усунення виявлених недоробок або недоліків.
Передача-приймання прихованих робіт проводиться тільки за участю уповноваженого представника замовника із відповідним складанням Акту приймання прихованих робіт відповідно до вимог ДБН, ДСТУ України та інших нормативно - правових актів чинного законодавства України. Замовник на підставі попереднього письмового виклику підрядника зобов'язаний забезпечити участь свого представника в прийманні усіх прихованих робіт по цьому Договору. Підрядник офіційно попереджає замовника про закриття прихованих робіт не менш ніж за 1 день до такого закриття. Якщо замовник не направить або направить із запізненням свого уповноваженого представника для приймання прихованих робіт, строки виконання робіт за Договором подовжуються на строк затримки прибуття представника замовника для приймання прихованих робіт. В усіх випадках підряднику забороняється виконання наступних робіт при відсутності актів прийняття попередніх прихованих робіт.
За наданими сторонами матеріалами судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що на виконання умов Договору підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс - Констракшн» протягом червня 2018 року виконані будівельні роботи на загальну суму 19 427 853,19 грн., на підтвердження чого сторонами було складено та підписано без зауважень, а також засвідчено печатками сторін Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за червень 2018 року від 12.06.2018 року та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за червень 2018 року від 12.06.2018 року на вказану суму, копії яких наявні в матеріалах справи.
Зокрема, згідно Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за червень 2018 року від 12.06.2018 року відповідачем на об'єкті «Капітальний ремонт (ШЗПС) міжнародного аеропорту в м. Запоріжжя, за адресою: 69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4» виконано заміну аеродромного покриття злітно - посадкової смуги в обсязі 7070,0 кв.м на загальну суму 19 427 853,19 грн. , на підставі Робочого проекту «Капітальний ремонт покриття злітно - посадкової смуги міжнародного аеропорту в м. Запоріжжя, за адресою: 69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4» аркуш 2 План ділянок капітального ремонту ШПЗС (шифр 37-14.1/5-30-2 ВП).
Як вбачається із наданих позивачем Акту приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2018 року, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаними актом та довідкою, а також заперечень щодо визначених обсягів робіт, строків виконання та їх ціни у замовника на час їх підписання відсутні.
Факт виконання робіт за вказаним актом та довідкою згідно умов Договору та підписання зазначених документів відповідачем не заперечувався.
Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання будівельних робіт на дату підписання акту та довідки за червень 2018 року від 12.06.2018 року матеріали справи не містять, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови замовника від приймання виконаних робіт та підписання акту та довідки сторонами суду не надані.
За таких обставин суд приходить до висновку, що ТОВ «Альтіс-Констракшн» виконано прийняті на себе як підрядником зобов'язання по виконанню будівельних робіт, обумовлених Договором в обсягах, зазначених в Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 12.06.2018 року та Довідці про вартість будівельних робіт від 12.06.2018 року, а позивачем як замовником, у свою чергу, прийнято виконання цих будівельних робіт без будь - яких зауважень.
Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт за завданням відповідача так і факт виникнення у останнього зобов'язання з їх оплати, є Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які мають бути сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.
Тобто, саме ці документ є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.
Таким чином, підписання та узгодження замовником акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов Договору є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення остаточних розрахунків за виконані позивачем будівельні роботи.
Вищенаведене в сукупності дає змогу стверджувати, що укладення між сторонами Договору підряду № 6405 від 04.05.2018 року було спрямоване на виконання підрядником будівельних робіт «Капітальний ремонт покриття злітно - посадкової смуги (ШЗПС) міжнародного аеропорту в м. Запоріжжя, за адресою: 69013, м. Запоріжжя, вул.Блакитна, буд. 4», що, в свою чергу, породжує обов'язок позивача як замовника оплатити виконані роботи, результат яких було прийнято.
Так, відповідно до п. 4.1 Договору умовами оплати є відстрочка платежів до 10 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт та витрат та формою КВ-3, акту приймання виконаних робіт та формою КБ-2в, складених підрядником відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:201.5, в межах ціни цього Договору.
При цьому за умовами п. 4.2 Договору замовник може сплатити підряднику аванс у розмірі 30 % від ціни Договору, що складає 5 946 600,00 грн., та в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України віл 23 квітня 2014 року № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва».
Розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника, який зазначений у Договорі, на підставі оформленого належним чином Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), підписаного уповноваженими представниками обох сторін, після отримання замовником, бюджетних коштів, на підставі ст. ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України, протягом 7 банківських, днів з дня отримання бюджетних коштів на предмет даного Договору на свій реєстраційний рахунок. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на фінансування предмету даного Договору на свій реєстраційний рахунок. За наявності відповідних бюджетних коштів у замовника виникають зобов'язання за Договором (п.4.3 Договору).
Отже, відповідно до вимог закону та умов п. 4.2 Договору підрядник зобов'язаний виконати належним чином обумовлені Договором будівельні роботи та здати їх позивачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати всіх виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.
Згідно п. 6.4 Договору підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи, в порядку, передбаченому розділом 4 Договору.
В свою чергу замовник відповідно до п. 6.1 Договору зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за виконані роботи за умовами даного Договору, приймати виконані роботи згідно акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в , довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою №КБ-3.
Доказів узгодження сторонами інших строків оплати будівельних робіт за Договором матеріали справи не містять.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено сторонами, на виконання умов Договору замовник здійснив повну оплату за виконані позивачем будівельні роботи за червень 2018 року в загальній сумі 19 427 853,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних виписок банку за 17.05.2018 року про сплату попередньої оплати на суму 5 946 600,00 грн. та 19.06.2018 року на суму 13 481 253,19 грн.
Заперечень щодо розміру здійснених оплат та порядку їх зарахування від сторін до суду не надходило.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві, встановлено судом та відповідачем не заперечувалось, Комунальне підприємство «міжнародний аеропорт Запоріжжя» як замовник в повному обсязі виконало взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору, сплативши за виконані відповідачем як підрядником будівельні роботи суму в розмірі 19 427 853,19 грн.
Поряд із цим у червні 2019 року позивачем отримано Технічний звіт Дослідження штучної злітно-посадкової смуги КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» по вул. Блакитна, 4 у Шевченківському районі м. Запоріжжя, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоінжиніринг» за результатами експертного обстеження штучної злітно - посадкової смуги, на якій проводились будівельні роботи.
Також 04.06.2019 КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» було отримано від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» Звіт «Геологічні дослідження, випробування зразків покриття (бетону) на міцність, візуальне обстеження покриття штучної злітно-посадкової смуги КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» по вул. Блакитна, 4 у Шевченківському районі м. Запоріжжя», копія якого наявна в матеріалах справи.
Як вбачається із зазначених звітів та наголошується в позовній заяві позивачем, проведеними дослідженнями було встановлено, що «...ґрунтова основа ШЗПС виконана 65 років тому і не відповідає сучасним вимогам. Найбільші пошкодження отримав верхній армобетонний шар ШЗПС аеродрому, практично всі плити цього шару ШЗПС мають дефекти і пошкодження... З кожним днем кількісні та якісні показники руйнування ШЗПС збільшуються…З огляду на наявну підготовку основи та стан плит покриття ШЗПС найбільш оптимальним рішення організації роботи аеропорту є будівництво нової злітно-посадкової смуги - тобто, звести злітно-посадкову смугу, яка б відповідала всім сучасним вимогам її будівництва та подальшої експлуатації.
Другим варіантом рішення забезпечення експлуатації аеропорту є виконання капітального ремонту аеродромних покриттів існуючої ШЗПС. При цьому ремонту потребують як старі, виконані в 1981 році, так і нові плити ШЗПС, виконані при капітальному ремонту в 2017-2018 роках. Проведення капітального ремонту дозволить в короткий проміжок часу відновити покриття ШЗПС і далі подовжити термін експлуатації...»
На підставі зазначених висновків та для якнайшвидшого відновлення діяльності КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» позивачем було прийнято рішення про здійснення капітального ремонту зазначеної ШЗПС, на виконання чого за результатами проведення тендерної процедури укладено Договір підряду № 40 від 06 серпня 2019 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІТЕРНЕШНЛ» (підрядник за договором, третя особа у справі) (далі - Договір № 40), відповідно до умов п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник, в межах договірної ціни, приймає на себе зобов'язання власними або залученими силами, виконати роботи по робочому проекту: «Капітальний ремонт аеродромних покриттів КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» на вул. Блакитній, 4 у Шевченківському районі, м. Запоріжжя» ДК 021:2015 45235000-3 Будівництво аеродромів, злітно-посадкових і маневрувальних смуг, за результатами відкритих торгів, надалі роботи, на об'єкті за адресою: 69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна,4, в обумовлений цим Договором строк, згідно з графіком виконаних робіт (Додаток №2 до даного Договору), відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, та узгодженої ціни робіт (Додаток №1 доданого Договору), вимог техніки безпеки і охорони праці. Замовник зобов'язується прийняти від Підрядника і оплатити якісно виконані роботи.
Розділами 2 - 15 Договору № 40 сторони узгодили якість робіт, ціну договору, порядок здійснення оплати та фінансування робіт, строки та місце виконання робіт, права та обов'язки сторін, виконання робіт, здачу та приймання робіт, відповідальність сторін, гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкту будівництва) та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів), строк дії договору, призупинення та розірвання договору тощо.
Ціна Договору № 40 складає 308 950 000,00 грн. з ПДВ та є динамічною (п.п. 3.1, 3.3 Договору № 40).
Строк виконання робіт: 3 квартал 2019 року - 4 квартал 2019 року (згідно графіку) (п.5.1 Договору № 40).
Як визначено пунктом 13.1 Договору № 40 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 08.08.2019 року) цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь - якому разі до виконання сторонами своїх обов'язків відповідно до цього Договору.
Окрім цього замовником та підрядником було укладено Додаткові угоди №№ 1-7 до Договору № 40.
Вказаний Договір підписаний представниками підрядника і замовника та скріплений печатками сторін.
На виконання умов вказаного Договору ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІТЕРНЕШНЛ» як підрядником виконано, а позивачем як замовником за жовтень 2019 року прийнято роботи на суму 289 380 444,12 грн. з ПДВ, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1-3, 7, 8.
На підтвердження здійснення оплати вартості виконаних робіт позивачем надані копії відповідних платіжних доручень та банківських виписок.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на 1 півріччя 2020 року, Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" за період з 01.01.2017 року по 31.05.2020 року, за результатами якої складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» за період з 01.01.2017 року по 31.05.2020 року № 08.05-20/2 від 04.09.2020 року (далі - Акт), копія якого надана позивачем.
Як зазначено в Акті, загальний обсяг накладення відремонтованих ділянок штучних покриттів ШЗПС, які повторно у жовтні 2019 року виконано підрядником ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦЮН ІНТЕРНЕШНЛ» складає 5 530,44 кв.м, в тому числі, повторно виконано після ремонтних робіт, проведених у 2018 році підрядною організацією ТОВ «АЛЬТІС-КОНСТРАКІІІН» згідно Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року у кількості 448,1 кв.м.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (зі змінами і доповненнями), відповідно до ст. 1 якого здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Згідно ст. 2 вказаного Закону Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 499/2011 від 23 квітня 2011 року, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (надалі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, в містах Києві та Севастополі.
У зв'язку з утворенням юридичних осіб публічного права міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби", територіальні органи Державної фінансової інспекції реорганізовано шляхом їх приєднання до відповідних міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби та встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби є правонаступниками територіальних органів Державної фінансової інспекції, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови. На виконання вказаної постанови утворено Східний офіс Держаудитслужби, до якого приєднано Державну фінансову інспекцію в Запорізькій області.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України (далі - Держаудитслужба), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 року (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, інспектування (ревізії).
Відповідно до підпункту 23 пункту 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
За висновками ревізії, викладеними в Акті № 08.05-20/2 від 04.09.2020 року, КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» в порушення вимог ст.ст. 509, 884 ЦК України, п. 11.3.-11.5.договору від 25.04.2017 № 19, п. 11.5-11.7. договору від 04.05.2018 № 0405 не вжито заходів щодо звернення до ТОВ «Авакс Юа» та ТОВ «Альтіс - Констракшн» та вимагання від останніх виконання їх обов'язків щодо усунення недоліків (дефектів) у закінчених роботах (об'єкту будівництва) і змонтованих конструкцій по договору підряду від 25.04.2017 № 19 та від 04.05.2018 № 0405 у кількості 5530,44 кв. метрів, що, в свою чергу, призвело до зайвого виділення та використання у 2019 році коштів бюджету м. Запоріжжя по КПКВК 1917430 КЕКВ 3210 на оплату повторного виконання робіт з капітального ремонту аеродромних покриттів КП «МАЗ» у кількості 5530,44 кв. метрів по договорам від 06.08.2019 № 40 та від 16.10.2019 № 51, укладеним з ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШЕНЛ», на загальну суму 20 281 118,00 грн. (з ПДВ) (5530,44 кв.м*3667,18 грн.), у тому числі, щодо робіт, виконаних повторно, після ремонтних робіт, проведених у 2018 році підрядною організацією ТОВ «АЛЬТІС-КОНСТР АКШН» згідно Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року у кількості 448,1 кв.м на суму 1 643 263,36 грн.
В подальшому на адресу позивача надійшла вимога Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області № 04-08-05-14/4051 від 05.10.2020 року «про усунення порушень», зокрема, щодо забезпечення відповідно до норм ст. 216 - 229 ГК України, ст. 22, 610-625, 883-884 ЦК України, пунктів 11.3-11.5,11.7 договору від 25.04.2017 № 19, пунктів 11,5-11. договору 0405 стягнення з ТОВ "АВАКС ЮА" та ТОВ "АЛЬТІС-КОНСТРАКШН" на користь КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя" грошових коштів на суму 20 281 118,00 грн. Копія вказаної вимоги наявна в матеріалах справи.
За результатами оскарження позивачем вказаної вимоги до Запорізького окружного адміністративного суду рішенням від 15.03.2021 року у справі №280/7525/20 відмовлено у задоволенні позову КП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" до Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування пунктів 1, 2 та 7 вимоги про усунення виявлених порушень від 05.10.2020 року № 04-08-05-14/4051, винесеної Управлінням Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя".
Таким чином, у зв'язку з викладеним та з урахуванням висновків Акту ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» за період з 01.01.12017 року по 31.05.2020 року № 08.05-20/2 від 04.09.2020 року позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на підставі ст.ст. 22, 61, 623 ЦК України збитків в сумі 1 643 263,36 грн., що дорівнює вартості виконаних повторно робіт, після проведених у 2018 року підрядних робіт у виконанні ТОВ «Альтіс-Констракшн» згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року у кількості 448,1 кв.м.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно з частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
У відповідності до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Проте, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідачів у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/23120/16, згідно з частинами 2 та 3 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, відшкодування збитків.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Згідно ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Зокрема, на підтвердження фактів, покладених в основу позову щодо відшкодування збитків позивач посилається на Звіт про геологічні дослідження, випробування зразків покриття (бетону) на міцність, візуальне обстеження покриття ШЗПС КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» та Акт ревізії № 08.05.-20/2 від 04.09.2020 року.
При цьому суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Суд зазначає, що право особи на відшкодування збитків у зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням іншою стороною свого обов'язку, має ставитися у пряму залежність від добросовісності поведінки особи, яка стверджує про наявність збитків, та виконання нею своїх обов'язків.
Згідно із статтею 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 884 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.
Відповідно до частин 3, 4 статті 884 ЦК України гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.
Пунктом 11.1 Договору сторони передбачили, що підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку.
Відповідно до п.11.2 Договору гарантійний строк складає 3 (три)роки з дня прийняття замовником об'єкту до експлуатації, на підставі Декларації про готовність до експлуатації об'єкту.
Як визначено в п.п. 11.3 - 11.5 Договору згідно зі ст. 860 ЦК України гарантії розповсюджуються на усе, що являється результатом роботи підрядника.
Початком гарантійного строку вважається день підписання Акта про приймання-передачу закінчених робіт (об'єкту будівництва). Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого закінчені роботи (об'єкт будівництва) і змонтовані конструкції не могли експлуатуватися внаслідок виявлених недоліків (дефектів), відповідальність за які несе Підрядник.
У разі виявлення замовником протягом гарантійних строків недоліків (дефектів) у закінчених роботах (об'єкту будівництва) і змонтованих конструкціях, він негайно письмово повідомляє про них підрядника.
Згідно п. 11.6 Договору підрядник відповідає за недоліки (дефекти), виявлені в закінчених роботах (об'єкту будівництва) і змонтованих конструкціях протягом гарантійного строку, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.
У разі виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійного строку він зобов'язаний запросити підрядника для складання відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо останній відмовився взяти участь у складенні такого акта, замовник має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику (п. 11.7 Договору).
Підрядник не відповідає за дефекти, виявлені під час гарантійного строку, якщо він доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкту будівництва (або його частини), неправильної експлуатації об'єкту будівництва (або його частини) або неправильної інструкції щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими іншими особами, неналежного ремонту об'єкта будівництва (або його частини), який здійснено замовником або залученими останнім третіми особами (п.11.8 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору підрядник повинен виконати передбачені ним Договором роботи, склад яких відповідає затвердженій проектній документації. Якість результату робіт повинна відповідати вимогам проектно-кошторисної документації, ДБН, Держстандарту, ТУ, БНіП 32.03.96 ''Аеродроми" та пред'являтися для-огляду технічному та авторському нагляду.
Суд наголошує, що гарантійний строк - строк, протягом якого підрядник відповідає перед замовником за відповідність якості виконаних робіт діючим нормам і правилам, умовам контракту.
Як встановлено зі змісту спірного Договору, гарантійний строк складає 3 роки. Підрядник відповідає за недоліки (дефекти), виявлені в закінчених роботах (об'єкту будівництва) і змонтованих конструкціях протягом гарантійного строку.
Поряд із цим, за умови передбачення Договором порядку фіксації та усунення виявлених замовником недоліків (дефектів), зокрема, щодо негайного письмового повідомлення про виявлені дефекти підрядника; запрошення останнього для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків, та у разі відмови замовника від участі у складанні такого акта наявності права замовника самостійно скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику, жодних доказів негайного повідомлення відповідача про виявлені недоліки (дефекти) матеріали справи не містять, двосторонній акт (дефектний акт), складений за участі підрядника та замовника, в матеріалах справи відсутній та позивачем суду не наданий.
Також обставини справи свідчать, що позивач як замовник не скористався передбаченим п. 11.9 Договору правом на проведення на вимогу сторони у разі виникнення спору щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин незалежної експертизи.
Відтак, виходячи з умов спірного Договору суд доходить висновку, що позивачем не дотримано порядку виявлення та фіксації недоліків робіт протягом гарантійного періоду.
Отже, виходячи з вищевикладеного в сукупності та враховуючи наявні у справі докази суд доходить висновку, що позивач як замовник робіт не вчинив жодних дій на уникнення збитків шляхом звернення до відповідача з вимогами про усунення недоліків (дефектів) щодо виконаних на підставі Договору робіт, відповідно, позбавивши відповідача як можливості оспорити наявність недоліків (дефектів), так і у випадку їх виявлення та фактичного підтвердження можливості вжити заходів щодо їх усунення в межах гарантійних зобов'язань та строків.
Окрім цього судом враховано, що за змістом наявного в матеріалах справи та врахованого позивачем в якості однієї з підстав позову Звіту про проведення геологічного дослідження, випробування зразків покриття (бетону) на міцність, візуальне обстеження покриття ШЗПС КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя», не встановлено взаємозв'язку виконаних відповідачем робіт за Договором із зазначеними позивачем дефектами стану ШЗПС, яка розташована за адресою: вул. Блакитна,4, м. Запоріжжя.
Також судом прийнято до уваги той факт, що зі звіту не вбачається надання замовником для проведення дослідження документів, пов'язаних з виконанням Договору відповідачем як підрядником, у тому числі Акту № 1 виконаних будівельних робіт та проектно-кошторисної документації, що, відповідно, свідчить про неможливість встановлення даним звітом обставин недотримання відповідачем будівельних норм та стандартів при виконанні умов Договору та виконанні будівельних робіт.
Надавши оцінку наданим позивачем на підтвердження своїх позовних вимог доказам суд звертає увагу, що в обґрунтування виникнення у відповідача зобов'язань з відшкодування збитків в сумі 1 643 263,36 грн. позивач посилається на складений Держаудитслужбою Акт № 08.05-20/2 від 04.09.2020 року за результатами проведення ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» за період з 01.01.2017 року по 31.05.2020 року.
При цьому суд зазначає, що акт перевірки (ревізії) - це документ про результати проведеної перевірки (ревізії), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
Аудиторський звіт є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторський звіт не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Аудиторський звіт вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним, в межах своєї компетенції, відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому законом порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-правових відносин.
Наразі, аудиторський звіт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, а є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, тому оцінка аудиторського звіту, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні відповідного спору щодо оскарження, зокрема, дій чи рішення контролюючого органу.
До того ж аудиторський звіт не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов'язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов'язку повернути відповідну суму завищення.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин, аудиторський звіт має оцінюватись у сукупності з іншими доказами.
Сам по собі аудиторський звіт та висновок, виконаний на замовлення контролюючого органу не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення коштів отриманих на виконання договірних відносин.
Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб'єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.
Тобто, в даному випадку, посилання на Акт ревізії від № 08.05-20/2 від 04.09.2020 року як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати.
Враховуючи вищевикладене, суд не розцінює вказаний Акт ревізії як належний та допустимий доказ на підтвердження неналежного виконання умов Договору в частині якості проведених підрядником робіт та завдання замовнику збитків, оскільки встановлені підрозділами Держаудитслужби при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним господарським процесуальним кодексом України.
Крім того суд зазначає, що за умови існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин, стороною якого Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області не є, посилання позивача як на підставу для задоволення позовних вимог на Акт ревізії № 08.05-20/2 від 04.09.2020 року, який був складений в односторонньому порядку в ході проведення аудиту, за відсутності доказів належного повідомлення та залучення підрядника до обстеження об'єкту, є безпідставними та такими, що не можуть бути розцінені як достатня та законодавчо обґрунтована підстава для стягнення збитків.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові претензії і зауваження позивача щодо обсягів, строків та якості здійснених відповідачем будівельних робіт протягом гарантійного строку, а також докази порушення відповідачем договірних зобов'язань при виконанні Договору, зокрема, в частині дотримання якості проведених робіт з капітального ремонту покриття злітно - посадкової смуги (ШЗПС) міжнародного аеропорту в м. Запоріжжя.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Як встановлено судом, позивачем не доведено порушення відповідачем умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору підряду, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 1 643 263,36 грн., як і не доведено, що позивачем в межах Договору вчинялись дії на їх уникнення. Тобто, жодного із вищевказаних елементів позивачем суду належними та допустимими доказами не доведено.
Оскільки, як зазначалось судом вище, позивачем належними та допустимими доказами не доведено склад правопорушення як обов'язкової умови для стягнення збитків, позаяк згідно з приписами ст. ст. 610, 611, 858, 883 ЦК України збитки є правовим наслідком порушення зобов'язання та їх склад підлягає окремому доказуванню, посилання позивача на виявлені під час ревізії та зазначені в Акті факти не можуть бути розцінені судом в якості безумовної підстави для задоволення позову про відшкодування збитків, за умови не доведення також порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору підряду в частині якості виконаних робіт, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 1 643 263,36 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищенаведене, оскільки позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2022 року.
Суддя А.М. Селівон