61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
20.07.2022 Справа №905/461/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
позовної заяви: Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровська область
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 63317,97грн.
без виклику представників сторін
Суть справи:
Позивач, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", про стягнення 63317,97грн., тому числі: пені в сумі 51648,16грн. та 3% річних в сумі 11669,81грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №191521/1808129 від 28.12.2018 з додатковими угодами до нього, в частині оплати вартості товару.
Ухвалою Господарського суду області від Донецької області 16.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Копії ухвали від 16.05.2022 направлено сторонам на відомі суду адреси електронної пошти сторін.
14.07.2022 на електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного цифрового підпису від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), в якому останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву та поновити строк на подання відзиву; відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Разом з тим у наданому відзиві, відповідач зазначаючи, що у разі якщо суд прийде до висновку, що заявлені пеня та 3% річних підлягають стягненню, просить суд максимально зменшити суму пені та 3% річних до 5% від суми, що підлягає стягненню з відповідача та судові витрати покласти на позивача. Разом з цим відповідач просить суд у випадку задоволення позову відстрочити виконання рішення суду до 01.07.2023.
Ухвалою господарського суду від 19.07.2022 судом прийнято відзив на позовну заяву та подальший розгляд справи здійснюється з його урахуванням.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
28.12.2018 між Акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” (постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки №191521/1808129 (далі за текстом - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно п.3.4. даного договору феросплави (далі - товар), протягом строку з 01 січня 2021 по 31 березня 2021 року, на умовах, у кількості та строки, вказані у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 2.1 договору, поставка товару по даному договору здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Сартана Донецької залізниці. Партією поставки товару по даному договору є кількість товару, відвантаженого для перевезення по одній залізничній накладній.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що датою поставки товару, при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній ж.д. станції вантажовідправника.
За умовами п.3.1., договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, вказані у специфікаціях та включають в себе всі збори і інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника пов'язані з поставкою товару. Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до даного договору.
Відповідно до пункту 3.4. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів від дати поставки товару. Оплата за поставлений товар здійснюється за курсом НБУ на дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передачі засобами електронного зв'язку наступних документів: рахунку постачальника, копії залізничної накладної, сертифіката якості, у відповідності до п.3.9. даного договору.
Оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі (пункт 3.6. договору).
Загальна вартість по договору визначається загальною сумою вартості всіх специфікацій (додатків) до даного договору (пугкт 3.10. договору).
Пунктом 7.1. договору, сторонами визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.
У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у відповідний період, за кожен день прострочки оплати (пункт 7.6. договору).
Даний договір вступає в силу з 01 січня 2021 року та діє до 01 червня 2021 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань по договору (пункт 8.6. договору).
Специфікації (додатки) до даного договору вступають в силу з моменту підписання їх сторонами (пункт 8.12. договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками Товариств.
Сторонами договору підписано специфікації, зокрема, №1 та №2 від 04.01.2021, №3, №4 та №5 від 01.02.2021, №6, №7 та №8 від 01.03.2021 на поставку товару, умовами яких визначені: найменування, якість, кількість товару, загальна сума поставки, строки поставки.
Згідно специфікації №1 від 04.01.2021 загальна вартість поставки - 130 940 798.40грн. з ПДВ; строк поставки: січень 2021 року.
Згідно специфікації №2 від 04.01.2021 (в редакції додаткової угоди №2 від 14.01.2021) загальна вартість поставки - 39 635 111,04грн. з ПДВ; строк поставки - січень 2021 року.
Згідно специфікації №3 від 01.02.2021 загальна вартість поставки - 139 883 284,80грн. з ПДВ; строк поставки -лютий 2021 року.
Згідно специфікації №4 від 01.02.2021 загальна вартість поставки - 45 736 531,20грн. з ПДВ; строк поставки - лютий 2021 року.
Згідно специфікації №5 від 01.02.2021 загальна вартість поставки - 7 868 856,84грн. з ПДВ; строк поставки - лютий 2021 року.
Згідно специфікації №6 від 01.03.2021 загальна вартість поставки - 85 915 944,00грн. з ПДВ; строк поставки - березень 2021 року.
Згідно специфікації №7 від 01.03.2021 загальна вартість поставки - 41 415 384,00грн. з ПДВ; строк поставки - березень 2021 року.
Згідно специфікації №8 від 01.03.2021 загальна вартість поставки - 20 583 612,00грн. з ПДВ; строк поставки - березень 2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи:
- за залізничними накладними №47021951, №47022025 позивачем було поставлено відповідачу 16.01.2021 товар на суму 14 365 296,76грн. та виставлений рахунок на оплату №237738 від 16.01.2021 з урахуванням корегуючого рахунку №237738АК від 01.03.2021;
- за залізничною накладною №47138797, позивачем було поставлено відповідачу 21.01.2021 товар на суму 14 538 065,87грн. та виставлений рахунок на оплату №237851 від 21.01.2021 та коригуючий рахунок №237851АК від 09.03.2021;
- за залізничною накладною №47926373, позивачем було поставлено відповідачу 15.02.2021 товар на суму 21 042 720,24грн. та виставлений рахунок на оплату №238238 від 15.02.2021 та корегуючий рахунок №238238АК від 01.04.2021;
- за залізничними накладними №45731833, №45731908 позивачем було поставлено відповідачу 12.03.2021 товар на суму 8 666 770,85грн. та на суму 8 361 766,03грн. та виставлені рахунки на оплату №238849 від 12.03.2021 та корегуючий рахунок №238849АК від 26.04.2021 та №238850 від 12.03.2021 та корегуючий рахунок №238850АК від 12.03.2021.
Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.
За твердженнями позивача, всупереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, відповідачем розрахунок за спірними зобов'язаннями здійснено з порушенням строків оплати, встановлених пунктом 3.4. договору.
Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання у строк визначений пугктом 3.4. договору позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення пеня в розмірі 51 648,16грн. та 3% річних в розмірі 11 669,81грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, в разі задоволення позову, відповідач просить суд зменшити суму пені та 3% річних до 5% від суми, що підлягає стягненню з відповідача.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України, статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Предметом розгляду у даній справі є стягнення пені та 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого позивачем товару.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №191521/1808129 від 28.12.2018 щодо здійснення оплати за товар в обумовлені сторонами строки, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в сумі 51 648,16грн. та 3% річних в сумі 11 669,81грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом згідно з пунктом 3.4. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів від дати поставки товару.
Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача:
по рахунку №237738 від 16.01.2021 з урахуванням корегуючого рахунку №237738АК від 01.03.2021 в строк до 26.02.2021 (включно). Покупець сплатив 01.03.2021 згідно з платіжним дорученням №4500015941;
- по рахунку №237851 від 21.01.2021 з урахуванням коригуючого рахунку №237851АК від 09.03.2021 в строк до 04.03.2021 (включно). Покупець сплатив 09.03.2021 згідно з платіжним дорученням №4500020690;
- по рахунку №238238 від 15.02.2021 з урахуванням корегуючого рахунку №238238АК від 01.04.2021 в строк до 30.03.2021 (включно). Покупець сплатив 01.04.2021 згідно з платіжним дорученням №4500002108;
по рахунку №238849 від 12.03.2021 з урахуванням корегуючого рахунку №238849АК від 26.04.2021 в строк до 23.04.2021 (включно). Покупець сплатив 26.04.2021 згідно з платіжним дорученням 4500032532;
по рахунку №238850 від 12.03.2021 з урахуванням корегуючого рахунку №238850АК від 26.04.2021 в строк до 23.04.2021 (включно). Покупець сплатив 26.04.2021 згідно з платіжним дорученням №4500032530.
Таким чином, за висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар всупереч статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України відповідач виконав з простроченням терміну платежу, обумовленого сторонами договору.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання з оплати товару, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та пені.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 11669,81грн. Перевіривши розрахунок 3% річних, проведений позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, та розрахунок 3% річних є арифметично вірним.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 11669,81грн.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частина 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із пунктом 4 статті 231 Цивільного кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.6. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у відповідний період, за кожен день прострочки оплати.
Згідно з пунктом 7.6. договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 51648,16грн.
Перевіривши розрахунок пені, проведений позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, та розрахунок пені є арифметично вірним.
Розрахунок 3% річних та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.
Щодо клопотання відповідача в частині зменшення 3% річних до 5% від суми, що підлягає стягненню, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.
Таким чином суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача в цій частині.
Щодо клопотання відповідача в частині про зменшення пені до 5% від суми, що підлягає стягненню, суд зазначає наступне:
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач послався на наявність негативних фактів, а саме: введення на території України карантинних заходів у зв'язку з коронавірусною хворобою «COVID-19» та у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, військовою агресією Російської Федерації проти України.
За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.астини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто в сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Таким чином, законодавство України передбачає неустойку як засіб забезпечення виконання зобов'язань й захід майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її неспівмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Суд приймає до уваги введення на підставі указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022; ведення активних бойових дій на території Донецької області та м.Маріуполя, що також значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємства відповідача та фінансовий стан підприємства. Разом з тим така ситуація в Україні впливає не лише на економічний стан відповідача, але й на інтереси іншої сторони, тобто позивача.
Водноча суд враховує обставини того, що місцезнаходженням підприємства є м.Маріуполь, яке було окуповано військами Російської Федерації, що негативно вплинуло на ведення господарської діяльності та призвело до погіршення фінансового становища відповідача.
Таким чином, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50 % від правомірного розміру пені та стягнути з відповідача на користь позивача 25824,08грн. пені, а відтак клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню.
Отже, розмір пені, який підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням зменшення їх розміру, становить 25824,08грн.
Щодо клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.07.2023, суд виходить з наступного:
Обгрунтовуючи вказане клопотання відповідач, посилається на введення в України воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації, окупації м.Маріуполь, що призвело до фактичної неможливості ведення господарської діяльності та погіршення фінансового становища.
Згідно з частиною 1, 5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 статті 331 ГПК України).
Передбачені статтею 331 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на часткового задоволення позову внслідок зменшення пені на 50% від суми пені, яка підлягає стягненню, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договорів, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Щодо судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини 1, пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі №917/1068/17.
Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00грн. покладаються на відповідача.
На підставі статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 4 сатті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Разом з тим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено, в тому числі з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася у місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 248 ГПК України.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 165, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", про стягнення 63317,97грн., тому числі: пені в сумі 51648,16грн. та 3% річних в сумі 11669,81грн., задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (Південне шосе, буд. 89, кабінет 12, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69008; код ЄДРПОУ 00191158) на користь Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” (вул. Електрометалургів, буд. 310, м.Нікополь, Дніпропетровська область, 53200; код ЄДРПОУ 00186520) пеню в сумі 25824,08грн., 3% річних в сумі 11669,81грн. та судовий збір в сумі 2481,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 20.07.2022.
Суддя М.О. Лейба