вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" липня 2022 р. Справа№ 910/10692/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Кропивної Л.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10692/21 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення 111 666, 07 грн,
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", в якому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму страхового відшкодування за завдану майнову шкоду у вигляді фактичного пошкодження транспортного засобу в розмірі 111 666, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідачі, як страховики осіб, винних у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язані відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 111 666, 00 грн.
Рішенням Господарського міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10692/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" суму страхового відшкодування в розмірі 11 273 грн 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн 17 коп., у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, з посиланням на положення ч. 3 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вказав, що відповідальність відповідачів не є солідарною, а розмір страхового відшкодування повинен визначатися шляхом поділу розміру заподіяної шкоди порівну.
При цьому, у зв'язку з пропуском позивачем річного строку на звернення до першого відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вимог до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія".
В свою чергу, вимоги до другого відповідача задоволено на суму 11 273 грн. 35 коп., при цьому визначаючи суму належну до сплати позивачу, суд виходив з того, що слід застосувати коефіцієнт фізичного зносу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на солідарність обов'язку відповідачів, оскільки шкода була завдана спільними діями та визначити ступінь участі винних осіб у завданні шкоди неможливо.
При цьому, також скаржник не погоджується із пропуском ним строку на звернення до першого відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та зазначає про її своєчасне подання.
Окрім наведеного, апелянт вважає необґрунтованим застосування судом першої інстанції коефіцієнту фізичного зносу, оскільки на момент ДТП строк експлуатації автомобіля іноземного виробництва становив менше 7 років.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10692/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10692/21, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали, роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10692/21.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022, враховуючи перебування судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, справу №910/10692/21 передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022, справу №910/10692/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді Барсук М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10692/21 до провадження вказаною колегією суддів.
Від відповідачів до суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких викладено заперечення проти задоволення її вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми страхового відшкодування, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2019 на а/д Київ-Чоп 98 км+950м ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Mercedes Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_3 , що рухався попереду, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" і за кермом якого перебував ОСОБА_3 довірена особа позивача.
Майже через хвилину ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом "Seat Leon", д.н.з. НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_5 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції і також скоїв зіткнення з вищезазначеним транспортним засобом позивача, що стояв попереду.
Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 16.12.2019 по справі № 722/1684/19 було визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні 13.09.2019 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 01.10.2020 по справі № 935/1883/19 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 13.09.2019 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - ОСОБА_2 автомобіля "Mercedes Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб на момент вчинення ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" згідно полісу № АО/3131842 від 06.03.2019 року (ліміт відповідальності за шкоду - 100 000 грн. 00 коп; франшиза - 1 000, 00 грн).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - ОСОБА_5 автомобіля "Seat Leon", д.н.з. НОМЕР_4 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб на момент вчинення ДТП була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "АХА Україна", (правонаступником є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС") згідно страхового полісу № ЕР/125786656 (ліміт відповідальності за шкоду - 100 000 грн. 00 коп; франшиза - 2 000, 00 грн).
Внаслідок вказаної вище ДТП транспортний засіб позивача зазнав пошкоджень.
Згідно висновку експерта № 2-12/01, складеного за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 12.01.2021 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок вказаної ДТП складає 183 250 грн. 00 коп.
Другим відповідачем було частково сплачено страхове відшкодування у розмірі 71 583, 93 грн.
Враховуючи те, що решта суми страхового відшкодування у розмірі 111 666,07 грн. (183 250 грн. 00 коп. - 71 583, 93 грн.) оплачена відповідачами не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Як вже вказувалося, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - ОСОБА_2 автомобіля "Mercedes Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб на момент вчинення ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" згідно полісу № АО/3131842 від 06.03.2019 року (ліміт відповідальності за шкоду - 100 000 грн. 00 коп; франшиза - 1 000, 00 грн).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - ОСОБА_5 автомобіля "Seat Leon", д.н.з. НОМЕР_4 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб на момент вчинення ДТП була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "АХА Україна", (правонаступником є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС") згідно страхового полісу № ЕР/125786656 (ліміт відповідальності за шкоду - 100 000 грн. 00 коп; франшиза - 2 000, 00 грн).
Враховуючи наведене, відповідачі є відповідальними особами за завдані позивачу збитки.
Щодо наявності у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" солідарного обов'язку з відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, слід зазначити наступне.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Mercedes Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з транспортним засобом "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_3 , що рухався попереду, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп".
Майже через хвилину ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом "Seat Leon", д.н.з. НОМЕР_4 , також скоїв зіткнення з вищезазначеним транспортним засобом позивача.
Вина водіїв, як автомобіля "Mercedes Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1 , так і автомобіля "Seat Leon", д.н.з. НОМЕР_4 , встановлена в судовому порядку.
Отже, обидві особи є винними у вчиненні вказаного ДТП.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
При цьому, до правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачами у даній справі підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як спеціальної норми, що регулює питання порядку визначення розміру шкоди, заподіяної сукупними діями декількох осіб.
Так, вказаною нормою передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення в судовому порядку вини обох осіб, а також в силу приписів вказаної норми, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на цих двох осіб.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо наявності у відповідачів солідарного обов'язку з відшкодування шкоди.
Таким чином, сума страхового відшкодування розподіляється порівну між відповідачами.
Стосовно суми, завданого позивачу збитку, то ним на її підтвердження було надано суду першої інстанції висновок експерта № 2-12/01, складеного за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 12.01.2021 року, згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок вказаної ДТП складає 183 250 грн. 00 коп.
Другий відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти вказаної суми збитку, зазначив, що ним була визначена та сплачена сума страхового відшкодування в розмірі 71 583, 93 грн., розрахована на підставі звіту експерта ФОП Ковтун В.І. № 264/20 від 08.05.2020.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що звіт експерта ФОП Ковтун В.І. № 264/20 від 08.05.2020 відповідачем-2 до відзиву на позовну заяву не надано.
Водночас, відповідачем-2 до відзиву долучено висновок експерта № 401/21 від 05.08.2021 судової автотоварознавчої експертизи, в якій зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Fabia, д/н НОМЕР_3 пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 13.09.2019, станом на дату ДТП становить 401 194, 43 грн.
Ринкова вартість автомобіля Skoda Fabia, д/н НОМЕР_3 до його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 13.09.2019 станом на дату ДТП становить 175 003, 75 грн.
Ринкова вартість автомобіля Skoda Fabia, д/н НОМЕР_3 в пошкодженому вигляді після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.09.2019, станом на дату ДТП становить 41 410, 39 грн.
Таким чином, відповідач-2 зазначає, що оскільки у відповідності до висновку експерта № 401/21 від 05.08.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Fabia, д/н НОМЕР_3 (401 194, 43 грн.) перевищує вартість транспортного засобу до ДТП (175 003, 75 грн.), транспортний засіб Skoda Fabia, д/н НОМЕР_3 є фізично знищеним, а відтак, ремонт вважається економічно необґрунтованим.
Колегія суддів вважає доречними зауваження суду першої інстанції про те, що зазначений висновок експерта № 401/21 від 05.08.2021 виготовлено пізніше ніж були проведені розрахунки вказаної суми.
Відтак, з огляду на те, що відповідачем-2 до матеріалів справи не додано звіту, на який містяться посилання у розрахунку відповідача-2 та фактично на підставі якого були проведені розрахунки суми 71 583, 93 грн, такий розрахунок не є обґрунтованим.
Що стосується наданого відповідачем-2 висновку № 401/21 від 05.08.2021, то у додатку № 8 до вказаного висновку при обрахування вартості ціни нового КТЗ в Україні станом на дату ДТП 13.09.2019 зазначено ціну - 367 600, 00 грн (як і в висновку експерта, наданого позивачем), проте, експертом використано для розрахунків ціну нового КТЗ в Україні - 472 280, 00 грн, яка міститься у додатку № 11 до висновку та розрахована у відповідності до курсу НБУ станом на 28.04.2021, а відтак, є завищеною у зв'язку з чим вартість відновлювального ремонту в розмірі 401 194, 43 грн стає економічно необґрунтованою.
Враховуючи наведене, саме висновок, наданий позивачем, приймається судом як належний доказ розміру заподіяної Товариству з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" шкоди.
Отже, сума збитку, визначена таким звітом у розмірі 183 250 грн. 00 коп. підлягає поділу між відповідачами у рівних частинах (по 91 625 грн.).
Стосовно відшкодування шкоди першим відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.
У Законі № 1961-IV детально регламентовано дії водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо - транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому, саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Разом з тим, у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому, у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду при цьому послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.
Окрім наведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 зазначила, що жодним законодавчим актом не передбачено обов'язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, та відсутність такого звернення не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування.
Так, страховий випадок (ДТП) стався 13.09.2019, отже потерпіла особа протягом річного строку, тобто до 13.09.2020, за власним розсудом могла звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Заяву про виплату страхового відшкодування позивач направив першому відповідачу 14.04.2021, тобто з пропуском річного строку.
Так само даний позов було подано до суду з пропуском наведеного строку (02.07.2021).
В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що 07.02.2020 його довірена особа звернулася до першого відповідача в телефонному режимі із заявою про страхове відшкодування.
В свою чергу, перший відповідач зазначає, що 07.02.2020 ним зафіксоване звернення представника ТОВ "Істерн-Груп" в телефонному режимі, щодо повідомлення про ДТП.
В матеріалах даної справи, наявне письмове повідомлення позивача до першого відповідача від 08.02.2020 про ДТП.
Колегія суддів зазначає, що Законом № 1961-IV чітко розмежовані поняття "повідомлення про страховий випадок" (пункт 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV) та "заява про виплату страхового відшкодування" (стаття 35 цього ж Закону), а також регламентовано різні строки, форма, порядок подачі та їх зміст.
При цьому, п. 35.1. ст. 35 Закону № 1961-IV визначає, що у заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Додатково п. 35.2 ст. 35 вказаного закону закріплено перелік документів, які додаються до заяви.
В матеріалах даної справи відсутні докази звернення позивача до першого відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, яка б відповідала наведеним вимогам п. 35.1. ст. 35 Закону № 1961-IV та була подана в межах річного строку.
Враховуючи наведене, колегією суддів визнається обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог до першого відповідача через пропуск річного строку на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.
Стосовно вимог до другого відповідача, то місцевим господарським судом вірно встановлено також пропущення позивачем річного строку на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування і до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (відповідну заяву направлено 14.04.2021), проте, оскільки останнє, здійснюючи виплату коштів в розмірі 71 583, 93 грн, фактично тим самим визнало (частково) заявлені позивачем вимоги, суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для відмови у задоволенні вимог до другого відповідача через пропуск річного строку.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із визначеною судом першої інстанції сумою страхового відшкодування у розмірі 11 273, 35 грн., яка була присуджена до стягнення з другого відповідача.
Так, суд першої інстанції виходив з того, що правомірним при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідчаем-2 необхідно застосувати коефіцієнт фізичного зносу - 0, 5014.
Колегія суддів не погоджується із застосуванням у даному випадку коефіцієнту фізичного зносу, оскільки згідно з п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
У даному випадку, строк експлуатації пошкодженого автомобіля Skoda Fabia, д/н НОМЕР_3 , який вироблено не в країнах СНД, станом на момент ДТП, становив 6,92 роки.
Таким чином, експертом у висновку № 2-12/01 від 12.01.2021 було вірно застосовано коефіцієнт фізичного зносу, що дорівнює нулю, а тому відповідно висновки місцевого господарського суду в наведеній частині визнаються колегією суддів необґрунтованими.
Отже, сума збитку, що підлягає відшкодуванню другим відповідачем позивачу визначається наступним чином: 183 250 грн. 00 коп. - розмір загальної шкоди, що поділяється між відповідачами у рівних частинах по 91 625 грн.; із наведеної суми в 91 625 грн. вираховується здійснена другим відповідачем часткова оплата у розмірі 71 583, 93 грн., а також 2 000, 00 грн. франшизи.
Так, частиною 12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вже вказувалося, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Seat Leon", д.н.з. НОМЕР_4 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб на момент вчинення ДТП була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "АХА Україна", (правонаступником є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС") згідно страхового полісу № ЕР/125786656 (ліміт відповідальності за шкоду - 100 000 грн. 00 коп; франшиза - 2 000, 00 грн).
Отже, розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму франшизи у розмірі 2 000, 00 грн.
Таким чином, з другого відповідача на користь позивача слід стягнути 18 041,07 грн.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом було невірно застосовано коефіцієнт фізичного зносу, що мало наслідком задоволення вимоги про стягнення з другого відповідача страхового відшкодування у меншому, аніж є обґрунтованим розмірі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми страхового відшкодування. В решті рішення - залишається без змін.
Крім цього, враховуючи зміну рішення у вказаній частині відповідно підлягає перерахунку сума судового збору, за розгляд справи в суді першої інстанції.
Також, з урахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за її подання покладається на другого відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10692/21 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10692/21 змінити в частині присудженої до стягнення суми страхового відшкодування. В решті рішення - залишити без змін.
3. Викласти п. 2 резолютивної частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10692/21 в наступній редакції:
"Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" суму страхового відшкодування в розмірі 18 041 грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 366 грн.83 коп.".
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн-Груп" 550 грн. 25 коп. судового збору за апеляційною скаргою.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 19.07.2022 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
Л.В. Кропивна