19.07.2022 Єдиний унікальний номер 205/3782/22
Провадження № 3/205/2055/22
19 липня 2022 року місто Дніпро
Суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Шиян В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №3Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 091168 від 21.06.2022 року ОСОБА_1 19 червня 2022 року приблизно о 16-30 год. не виконав батьківських обов'язків стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: знаходився у стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, в матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, міститься заява, в якій зазначив, що просить справу розглянути у його відсутність.
Суд розглядаючи зазначене питання прийшов до наступного.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Тобто, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КпАП України настає у разі ухилення батьків від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.
Так, складом наведеного порушення є саме: незабезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями 150,180 Сімейного кодексу України.
Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах. Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Суть порушення, викладена у протоколі відносно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, та не містить всіх ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону даного правопорушення. Зокрема, не зазначено місце вчинення правопорушення, в чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язків щодо виховання дитини, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов'язки передбачені та вимоги якого порушено.
Разом з тим, у матеріалах справи будь-які дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання малолітнього ОСОБА_2 відсутні. Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння 19.06.2022 року.
Указані обставини не дають підстав для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши матеріали справи, необхідно дійти висновку, що справа підлягає закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Оскільки судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не наведено достатніх доказів вини ОСОБА_1 щодо вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суддя вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 184, 252, 284 КУпАП,-
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення.
Суддя В.В. Шиян