№ 207/950/22
№ 2/207/708/22
15 липня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бистрової Л.О.,
при секретарі Пономаренко В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське за участі позивача ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,
Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_1 просить припинити з нього стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 березня 2017 року до досягнення дитиною повноліття відповідно до рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 березня 2017 року по справі № 207/572/17.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог вказав, що 08 лютого 2013 року рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська по справі 404/6880/12 шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано.
Після розірвання шлюбу між сторонами, дитина проживає разом із Відповідачем.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 березня 2017 року по справі № 207/572/17 стягнено з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 березня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Розпорядженням Кам'янської міської ради Адміністрації Південного району від 24 січня 2018 року №3-р був встановлений спосіб його участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявою від 15 жовтня 2019 року він надав згоду на тимчасовий виїзд малолітньої доньки у період з 10 листопада 2019 року по 07 липня 2020 року у супроводі Відповідача.
Листом від 03 серпня 2021 року №91-28649/0/15-21-Вих йому повідомили, що відомості про перетин кордону Відповідачем та малолітньою ОСОБА_3 за період з 07 липня 2020 року по 28 липня 2021 року відсутні.
Також, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №004346 від 02 липня 2012 року він має другу групу інвалідності.
Відповідно до довідки №33790 від 20 травня 2021 року у нього відсутня заборгованість зі спати аліментів.
Стан його здоров'я суттєво погіршився, на сьогоднішній день пенсія є його єдиним доходом. Тобто, на теперішній час утримувані з нього аліменти загалом становлять більш 50% його заробітку, що не дає йому змогу нормально існувати та перевищує встановлену законом частку.
Також, на сьогоднішній день неможливо встановити, як витрачаються аліменти на малолітню ОСОБА_3 та чи сприяє це її гармонійному розвитку та її інтересам, тому він звертається із відповідним позовом до суду.
Позивач в судове засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась. Судом вживалися заходи щодо її повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст.280 та відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 07.04.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 08.02.2013 року було розірвано.
Відповідно до копії Свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Серії НОМЕР_1 в графі батько зазначено - ОСОБА_1 , в графі мати - ОСОБА_2 .
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська віл 28.03.2017 року №207/572/17 з ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, маючого 2-гу робочу групу інвалідності, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 березня 2017 року, на користь матері ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії Довідки наданої ТОВ «Рекламно-поліграфічної компанії «Візитка» ОСОБА_1 дійсно працював в ТОВ «РПК ВІЗИТКА» на посаді керівник відділу продаж з 02.09.2019 року по 31.01.2020 рік. Був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, Наказ №6 від 31.01.2020 року.
Згідно копії Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданого Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) станом на 01.01.2022 рік ОСОБА_1 має переплату по сплаті аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в сумі 702,06 грн..
Відповідно копії Довідки до Акту огляду МСЕК наданої Павлоградським МСЕК від 02.07.2012 року Серії 10 ААБ №004246, ОСОБА_1 має другу групу інвалідності з 01.08.2010 року на загальному захворюванні.
Згідно копії Довідки про доходи №6801858253081811 наданої Головним управлінням ПФУ у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській обл.. та отримує пенсію по інвалідності.
Згідно з ч.1, ч.2 та ч.5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У ч.1 ст.3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Ч.1 та ч.2 ст.27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтями 141, 180 СК України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, що кожен із батьків повинен приймати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Абзацами 3, 4, 5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Згідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Під час вирішення спорів щодо сплати аліментів на дитину, Верховний суд, зокрема, звертає увагу на наступне. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
У постанові Верховного Суду від 17.06.2020 (справа №158/1638/18) зазначено, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Також судом акцентровано, що законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти.
Відповідно до ст. 12, ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що його матеріальний стан на момент звернення до суду із даним позовом є відмінним від його матеріального стану, який існував на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання дитини.
Визначаючись з наявністю підстав для припинення стягнення аліментів визначених рішенням суду, що стягуються з позивача, суд також враховує, що позивач є працездатною особою, не довів належними та допустимими доказами об'єктивних обставин, які перешкоджають йому офіційно працевлаштуватись.
Згідно матеріалів справи, при вирішенні питання щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судом було встановлено щодо наявності у ОСОБА_4 другої робочої групи інвалідності та встановлено розмір аліментів, який відповідає як нормам чинного законодавства, так і встановленим обставинам справи, та не порушує прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження погіршення свого майнового стану, що передбачено ст. 273 СК України та стану здоров'я, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про припинення стягнення аліментів задоволенню не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.141,180-183,192 СК України, ст.ст.141,211,259,263,265, 280-282 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.О.Бистрова