Справа № 161/14643/21 Провадження №11-кп/802/502/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
19 липня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілих - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030070000367 від 25.11.2020 року, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новини Яворівського району Львівської області, громадянина України, українця, непрацюючого, із середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнанно винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Обрано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши обов'язки, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України:
- не відлучатись за межі території України без дозволу суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України (в разі наявності).
До вступу вироку в законну силу обмежено обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні спеціальним правом - правом керувати транспортними засобами.
Цивільний позов КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради - залишено без розгляду.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень та 1250 (одну тисячу двісті п'ятдесят) гривень витрат на франшизу.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень та 1250 (одну тисячу двісті п'ятдесят) гривень витрат на франшизу.
Вироком суду вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 15355 (п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 43 копійки судових витрат по справі за проведення судових експертиз.
Арешт накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 30.11.2020 року - скасовано (а.с.128-133).
В поданій апеляційній скарзі представник потерпілих не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій засудженого, вказує, що апеляційна скарга подається у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Вказує на те, що суд призначаючи міру покарання не в повній мірі врахував характер, обсяг та наслідки допущених обвинуваченим грубих порушень Правил дорожнього руху, що обвинувачений фактично вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, як на досудовому слідстві так і в суді давав показання спрямовані на уникнення від покарання, жодним чином не розкаявся у скоєному та вказував на винуватість іншого водія потерпілої ОСОБА_9 . Окрім того, суд першої інстанції не врахував належним чином те, що один з потерпілих помер, а іншому потерпілому внаслідок вчиненого обвинуваченим злочину завдані тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості у зв'язку із чим вона змушена була тривалий час проходити лікування. В свою чергу зважаючи на тривалий період досудового розслідування та судового розгляду, обвинувачений жодного разу не цікавився здоров'ям та самопочуттям потерпілого, не намагався вибачитись та примиритись, повністю або частково відшкодував потерпілим завдані збитки, що свідчить про те, що останній належних висновків не зробив, а тому судом допущено невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки (а.с.137-139).
В апеляційній скарзі обвинувачений вважає вирок суду необгрунтованим, не вмотивованим, винесеним без урахування пом'якшуючих обставин, характеризуючих його особу даних, а від так явно несправедливим через його суворість. Вказує на те, що суд першої при вирішенні питання про призначення покарання керувався тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення та думкою потерпілих, які наполягали на суворій мірі покарання. При цьому, суд своє рішення нічим не обґрунтував. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 показала, що 25.11.2020 року вона керувала транспортним засобом ВАЗ 211540 р.н.з. НОМЕР_1 , який належить її чоловікові ОСОБА_14 , який перебував у салоні авто на передньому пасажирському місці, при цьому посвідчення водія у неї не було, так як вона ще в той час проходила лише навчання в автошколі. А тому вона не мала, згідно Правил дорожнього руху, права керувати транспортним засобом, і її чоловік ОСОБА_14 також не мав права передати останній керувати автомобілем. Наголошує, що він ніяким чином не намагався перекласти відповідальність за ДТП на потерпілу ОСОБА_9 , так як саме те, що він нехтуючи вимогами ПДР, не надав перевагу в русі автомобілю під керуванням останньої і стало причиною пригоди і наслідків, що настали у вигляді смерті ОСОБА_14 однак судом першої інстанції при призначенні йому покарання цей факт не взято до уваги. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України у відповідності до ст.12 КК України хоча і відноситься до категорії тяжких, однак скоєне з необережності. Тобто у нього не було ніякого умислу на вчинення будь-якого кримінально-караного діяння, чи завдання якихось збитків. Суд першої інстанції у своєму вироку навіть не розглядав питання щодо можливості застосування ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Вказує на те, що на момент вчинення ДТП від був тверезий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину, що підтверджується його позицією під час судового розгляду, так як погодився на розгляд справи у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, щиросердечно розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину та добровільно частково відшкодував завдані потерпілим збитки. Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання з застосуванням ст.75 КК України. В іншій частині вирок суду залишити без змін (а.с.143-147).
До закінчення апеляційного розгляду від представника ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 18.07.2022 року до Волинського апеляційного суду надійшла заява про відмову від поданої ним апеляційної скарги, яка викладена письмово (а.с.164).
Також до Волинського апеляційного суду 19.07.2022 року від потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надійшла письмова заява про відмову від поданої їхнім представником апеляційної скарги, та визнання апеляційної скарги обвинуваченого та вважають, що на даний час доцільно призначити ОСОБА_7 покрання без ізоляції від суспільства, щоб він міг працювати і якнайшвидше відшкодувати повністю завдану шкоду (а.с.165).
До Волинського апеляційного суду 19.07.2022 року від потерпілої ОСОБА_13 надійшла письмова заява про відмову від поданої її представником апеляційної скарги, та визнання апеляційної скарги обвинуваченого та вважає, що на даний час доцільно призначити ОСОБА_7 покрання без ізоляції від суспільства, тобто з іспитовим строком. Просила розглянути справу у її відсутності, у присутності її нового представника ОСОБА_11 (а.с.166).
В судове засідання потерпіла ОСОБА_13 , будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, в зазначений час та дату не з'явилися. Учасники кримінального провадження не заперечували, щодо слухання справи у відсутності потерпілої ОСОБА_13 .А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілої ОСОБА_13 , відповідно до вимог ч. 4 ст.405 КПК України.
Заслухавши потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх представника, які просили закрити апеляційне провадження на підставі поданої заяви; думку прокурора, який не заперечував щодо задоволення заяви про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника потерпілих; обвинуваченого та його захисника, які не заперечували щодо закриття апеляційного провадження в цій частині; апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Оскільки представник ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 відмовився від поданої ним апеляційної скарги, а потерпілі, кожен зокрема, підтримали подану відмову представника від апеляційної скарги письмово, інші учасники судового розгляду не заперечували проти закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , то апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2022 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підлягає закриттю на підставі ст.403 КПК України.
Керуючись ст.ст.376, 403 КПК України, апеляційний суд,
Прийняти відмову представника ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 від поданої апеляційної скарги на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України -закрити у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.
Головуючий
Судді