Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/16729/21
Провадження № 1-кп/758/771/22
20.07.2022 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 758/16729/21, внесеному 11 серпня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100160000036, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянин України, українця, із вищою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні 2 неповнолітніх дітей ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
Де сторонами виступають, з боку:
обвинувачення - прокурор ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисту - обвинувачений ОСОБА_7 ,
учасник провадження - потерпіла особа ОСОБА_8 (який подав заяву про розгляд справи без його участі та не заперечив проти розгляду справи на підстави ч. 3 ст. 349 КПК України),
за участю прокурора та обвинуваченого,
З літа 2008 року ОСОБА_7 на платній основі обслуговував судно Crownline 270CR «Essex» (причал "Азімут" за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8), яке на підставі свідоцтва про право власності належить ОСОБА_8 , від якого мав ключ запалювання та ключ від каюти для належного обслуговування судна, без права на управління судном, тобто, на вихід поза межі причалу чи акваторії порту і на використання судна для будь-яких поїздок чи переміщень.
Так, ОСОБА_7 з дозволу ОСОБА_8 щомісяця сплачував оренду стоянки судна території причалу "Азімут" в сумі 5600 грн. в місяць.
Необхідні кошти для проведення зазначеної розрахункової операції, ОСОБА_8 щомісяця переводив на карткові рахунки ОСОБА_7 та дружини останнього ОСОБА_9 .
Так, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за корисливий злочин, на шлях виправлення не став, та знову вчинив новий майновий злочин, за наступних обставин.
На початку жовтня 2019 року, зловживаючи довірою ОСОБА_8 , перебуваючи у довірчих стосунках з останнім, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , шляхом переміщення судна на стоянку маломірних суден ТОВ «Адамант Бот Сервіс», яка знаходиться по вул. Шевченка, 210 в с. Халеп'я Обухівського району Київської області, за нижчою місячною оплатою з метою отримання коштів потерпілого на різниці вартості стоянки.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в середині жовтня 2019 у невстановлену досудовим розслідуванням дату, ОСОБА_7 домовився з директором ТОВ «Адамант Бот Сервіс» ОСОБА_10 , про залишення судна на зимово-осінній період, оскільки вартість стоянки складала 3250 грн. в місяць, тобто різниця вартості оренди складала 2350 грн. в місяць.
Так, 25.10.2019 близько 12 год. 40 хв. ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на шахрайське заволодіння коштами ОСОБА_8 , шляхом зловживання довірою останнього, діючи умисно та з корисливих спонукань, без повідомлення потерпілому та отримання згоди останнього на переміщення судна, переправив плавзасіб Crownline 270CR «Essex» на територію стоянки ТОВ «Адамант Бот Сервіс» та за допомогою кранів підняв судно на сушу та поставив на кіль-блоки на території.
У подальшому, ОСОБА_7 провів консервацію судна та впродовж 9 місяців здійснював оплату оренди згідно з договором зберігання № 27 від 25.10.2019, укладений між замовником - ОСОБА_7 та виконавцем - ТОВ «Адамант Бот Сервіс» в особі генерального директора ОСОБА_10 , у сумі 3250 грн.
Встановлено, що за період з 25.10.2019 по 22.06.2020 років ОСОБА_8 , будучи впевненим, що його судно знаходиться на території причалу «Азімут» за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, переводив на карткові рахунки ОСОБА_7 та дружини останнього - ОСОБА_9 грошові кошти, у тому числі за оренду стоянки судна:
18.10.2019 перевів на картку № НОМЕР_1 - 24 435 грн.
05.11.2019 перевів на картку № НОМЕР_1 - 8 709 грн.
08.12.2019 перевів на картку № НОМЕР_1 - 10 751 грн.
15.01.2020 перевів на картку № НОМЕР_1 - 10 490 грн.
28.01.2020 перевів на картку № НОМЕР_1 - 10 470 грн.
22.02.2020 перевів на картку № НОМЕР_1 - 10 500 грн.
18.03.2020 перевів на картку № НОМЕР_1 - 2 650 грн.
22.03.2020 перевів на картку № НОМЕР_1 - 4 363 грн.
05.04.2020 перевів на картку № НОМЕР_1 - 10 562 грн.
28.04.2020 перевів на картку № НОМЕР_2 - 9 746 грн.
27.05.2020 перевів на картку № НОМЕР_2 - 11 334 грн.
04.06.2020 перевів на картку № НОМЕР_2 - 6 142 грн.
05.06.2020 перевів на картку № НОМЕР_2 - 4 500 грн.
22.06.2020 перевів на картку № НОМЕР_3 - 9 520 грн.
в сумі 134 172 грн, з яких ОСОБА_11 заволодів шахрайським шляхом на різниці вартості оренди за 9 місяців - 21 150 грн.
У подальшому, в липні 2020 року у зв'язку із зміною керівництва ТОВ «Адамант Бот Сервіс», ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шахрайським шляхом, які останній переводив на карткові рахунки ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_9 , не заключив договір оренди стоянки вказаного судна за новими реквізитами, що, у свою чергу, призвело до несплати грошових коштів за вказані послуги, чим продовжував реалізовувати свій злочинний умисел заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шахрайським шляхом.
Встановлено, що за період з 05.08.2020 по 18.05.2021 ОСОБА_8 , будучи впевненим, що його судно знаходиться на території причалу «Азімут» за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, здійснював перекази грошових коштів на карткові рахунки ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_9 , у тому числі за оренду стояки судна, зокрема:
05.08.2020 перевів на картку № НОМЕР_3 - 6 911 грн.
14.09.2020 перевів на картку № НОМЕР_3 - 17 418 грн.
06.10.2020 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 15 816 грн.
05.11.2020 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 7 010 грн.
04.01.2021 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 27 346 грн.
16.02.2021 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 10 676 грн.
06.03.2021 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 10 748 грн.
24.03.2021 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 3 980 грн.
12.04.2021 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 10 783 грн.
26.04.2021 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 9 835 грн.
06.05.2021 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 10 875 грн.
18.05.2021 перевів на картку дружини ОСОБА_9 № НОМЕР_4 - 10 866 грн.
На загальну суму 142 264 грн.
Вказаними коштами ОСОБА_7 заволодів шляхом зловживання довірою ОСОБА_8 .
Встановлено, що ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом зловживання довірою останнього на загальну суму 163 414 грн., а саме за період з 25.10.2019 по 22.06.2020 - 21150 грн. та за період з 05.08.2020 по 18.05.2021 на суму 142 264 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 , обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, тобто у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_7 свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро покаявся та підтвердив обставини, вказані вище, щодо часу, місця, мети, способу вчинення, додатково пояснив, що обслуговуючи судно потерпілого у нього виник намір зекономити кошти, які він отримував від потерпілого, для себе, проте в подальшому у нього виникли фінансові труднощі і грошові кошти, які йому перераховував потерпілий, він використав на свої власні потреби. Зауважив, що хоч і місце зберігання судна ним було змінене, воно залишилось цілим та неушкодженим. Зазначив, що грошові кошти надходили від потерпілого на карткові рахунки його та його дружини. Вказав, що в період вчинення злочину він ніде не працював, а потерпілий надав йому право використовувати судно в усній формі. Вказав, що шкоду потерпілому не відшкодував, оскільки на даний момент працює неофіційно, зарплата у нього не велика, а на утриманні знаходиться двоє дітей, просив не позбавляти його волі, зазначив, що він виправився та зробив для себе належні висновки з ситуації, що сталась.
За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 .
В судових дебатах прокурор просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України приєднати невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року та призначити до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці.
Під час виступу в судових дебатах обвинувачений наголосив суду на тому, що він щиро кається у вчиненому та просив не садити його в тюрму, зазначив, що в майбутньому обовязково відшкодує потерпілому заподіяну шкоду, оскільки на даний момент він працює неофіційно з маленькою зарплатою і відшкодувати заподіяну шкоду не має можливості.
При визначенні заходу примусу - покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , яке буде необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд з урахуванням принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, та сприянню досягнення справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, а також особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, але притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання, суд не вбачає, визнання обвинуваченим вини суд оцінює виключно, як шлях уникнення реального покарання, суд не бачить в поведінці обвинуваченого щирого каяття у вчиненому, заподіяна потерпілому матеріальна шкода не відшкодована ні в цілому, ні частково, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання, яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 , а також запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, а саме - позбавлення волі на термін - 1 рік 6 місяців.
Верховний Суд України у Постанові Пленуму «Про практику призначення судами покарання» № 7 від 24.10.2003 вказав що, якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання, суд, який розглядає справу за новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому законом порядку.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду викладеного в постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20, провадження № 51-113кмо21), для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов'язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:
- перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим - «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;
- друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.
Таким чином, вирішуючи питання про приєднання до призначеного судом покарання іншого покарання згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року, яким ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, то суд приходить до висновку, що дане покарання не підлягає приєднанню, оскільки станом на момент ухвалення даного вироку є чинною та не оскаржувалась ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року по справі №756/4091/18, якою ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Запобіжний захід по справі не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання після звернення вироку до виконання.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 днів з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано або змінено, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Олександр КІТОВ