Справа №:755/6121/22
Провадження №: 2-о/755/230/22
про передачу заяви за підсудністю
"19" липня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, в порядку статті 315 ЦПК України, -
До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся заявник ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті, в порядку статті 315 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Звертаючись з цією заявою до суду, заявник зазначив своє фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що відноситься до адміністративної території Дніпровського районну міста Києва.
Проте, заявником не надано достовірних доказів на підтвердження його проживання/перебування в Дніпровському районі міста Києва станом на час подання заяви (договір оренди тощо).
Разом з тим, як убачається з копії паспорта ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання останнього: АДРЕСА_2 .
Отже, зареєстроване місце проживання заявника відноситься до адміністративної території Голосіївського районну міста Києва.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги відомості про зареєстроване місце проживання заявника, враховуючи правила підсудності для відповідної заяви, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи до Голосіївського районного суду міста Києва.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 31, 316, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Цивільну справу № 755/6121/22 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, в порядку статті 315 ЦПК України - передати за підсудністю на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва (03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14-А).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцять днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.