Номер провадження 2/754/1326/22
Справа №754/15223/21
Іменем України
18 липня 2022 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
за участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Свої вимоги про стягнення аліментів позивач мотивує тим, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 25.06.2019 року. Від шлюбу вони мають дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як зазначає позивач, діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач ніякої участі у вихованні синів після розлучення не приймає, матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає, домовленостей щодо способу виконання відповідачем свого матеріального обов'язку перед дітьми не досягнуто.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми вісімнадцятирічного віку або до завершення навчання.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 06.10.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
24.11.2021 року до суду надійшла позовна заява в оновленій редакції, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на її користь на утримання дітей аліменти у твердій грошові сумі в розмірі 6994,46 грн. на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 6656,96 грн. на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07.02.2022 року до суду надійшли пояснення відповідача на заявлений позов. У даних поясненнях відповідач не погоджується з позовними вимогами, вказуючи на те, що він наряду з позивачем купує дітям продукти харчування, дає кошти на одяг, взуття та інші потреби, а тому заявлені позивачем витрати на дітей не відповідають дійсності. Він завжди надавав позивачу половину коштів на придбання речей, послуг для дітей, якщо на ці речі чи послуги витрачала кошти позивач і з його боку жодного разу не було відмови у даних питаннях.
Відповідач також зауважив, що саме він проводить більше часу з дітьми аніж позивач. Крім того, на його думку, надані квитанції не можуть бути доказом витрат на утримання дітей, оскільки вони містять зазначення товарів, які не могли бути спрямовані на утримання дітей. Також, зазначені квитанції не є належним доказом, оскільки не містять зазначення платника. Щодо витрат на навчання дітей та послуг стоматолога, то відповідач зауважив, що вказані витрати відносяться до додаткових витрат. Крім того, він надавав половину коштів від вказаних сум позивачу.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що його середньомісячний заробіток становить близько 5588,14 грн., відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, в судових дебатах просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі по 2500,00 грн. на кожну дитину.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони по справі - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.04.1998 року, який розірвано 25.06.2019 року рішенням Деснянського районного суду м.Києва.
Від шлюбу сторони мають дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні також встановлено, і даний факт визнано сторонами, що сторони з дітьми проживають в одній квартирі і між сторонами не досягнуто згоди щодо матеріального утримання дітей.
Позивач просить задовольнити її вимоги, вказуючи на те, що відповідач проживає окремо, в добровільному порядку регулярної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, вказуючи на те, що надає кошти на утримання дітей, компенсує половину понесених витрат, від наданням матеріальної допомоги на утримання дітей не відмовлявся.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1959 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як встановлено в судовому засіданні, діти сторін проживають разом з позивачем та відповідачем в одній квартирі, перебувають на утриманні позивача. Відповідач є працездатним, а тому суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачу аліменти на утримання дітей.
Вивчивши заперечення відповідача проти позову, суд не може прийняти їх до уваги, оскільки вказані заперечення не доведені відповідачем належними та допустимими доказами, а також не є підставами для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання своїх дітей. Добровільна сплата коштів на утримання дітей також не є підставою для відмови в позові в цій частині, оскільки утримання дітей є прямим обов'язком відповідача.
При цьому суд враховує покази свідка - неповнолітнього сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив, що має гарні відносини з батьками, відносини з матір'ю кращі. Мати допомагає фінансово, а батько ні, а також батько ображається, коли він звертається за грошима. Зараз він до батька за грошима не звертається. Мати працює неофіційно. Батько пив, останні 4 місяці не п'є. Свідок також зауважив, що гроші повинні давати як мати так і батько порівну і нічого поганого немає в тому, щоб з батька стягнули аліменти на його утримання, тоді він не буде ні в кого просити.
Доказів того, що за станом здоров'я та матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання своїх дітей, суду не надано. Також, суду не надано доказів щодо наявності у відповідача інших утриманців.
Відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.
За таких обставин, а також виходячи з наданих відповідачем довідок про його заробіток за період з липня 2021 року по лютий 2022 року, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1500,00 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття (з урахуванням досягнення повноліття сином сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти слід стягнути до 08.06.2022 року). Суд вважає, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для нормального розвитку і утримання дітей, а тому задовольняє позовні вимоги частково.
Суд також зауважує, що позивач не позбавлена можливості у майбутньому в разі зміни матеріального чи сімейного стану сторін звернутись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, а відповідач - з позовом про зменшення розміру аліментів.
При визначенні розміру аліментів надані позивачем квитанції суд до уваги не приймає, оскільки з них неможливо встановити, ким саме та на які потреби здійснено ці витрати. Також, суд звертає увагу на те, що надані позивачем квитанції не дають підстав для стягнення аліментів у більшому розмірі, оскільки витрати на навчання, стоматологічні послуги тощо відносяться до додаткових витрат на утримання дітей, для стягнення яких СК України передбачено окремий порядок.
Інші доводи та твердження сторін на висновки суду не впливають та підстав для стягнення аліментів у більшому чи меншому розмірі не дають.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 04.10.2021 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-185, 191 СК України, ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягувати зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Київ, ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягувати зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Київ, ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Київ, ІПН НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2022 року.
Суддя :