Номер провадження 2/754/54/22
Справа №754/11958/20
Іменем України
11 липня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшина Олена Валеріївна, про розірвання спадкового договору, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.02.2018 року між нею та відповідачем був укладений спадковий договір, відповідно до якого вона як відчужувач передає після своє смерті відповідачу як набувачу належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Згідно п.7 цього договору відповідач зобов'язується виконувати її особисті немайнові розпорядження, в тому числі на неї покладаються наступні обов'язки:
-забезпечувати її медикаментами, лікарськими засобами згідно з рекомендаціями лікаря незалежно від вартості таких медикаментів, лікарських засобів;
-при необхідності забезпечувати продуктами харчування;
-сплачувати комунальні послуги та будь-які інші необхідні платежі за квартиру;
-після її смерті поховати її.
Як стверджує позивач, після підписання цього договору вона неодноразово зверталась до відповідача за допомогою у придбанні найнеобхідніших для неї ліків, досить рідко з проханнями принести продукти харчування, однак відповідач відмовляла, посилаючись на те, що вона дуже зайнята і не має на неї коштів та вільного часу. Відповідач також не виконує свого обов'язку сплачувати комунальні послуги та будь-які інші платежі за квартиру.
Позивач вказала і на те, що у неї діагностували онкологічне захворювання, крім того, наявні інші хвороби, що потребує коштів на лікування та допомоги в догляді, які відповідач не надає. За нею (позивачем) доглядають сторонні особи, які надають їй всіляку допомогу з придбання ліків, продуктів харчування, прибирання в квартирі тощо. Відтак, оскільки відповідач жодним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за спадковим договором і не виконує жодних її немайнових розпоряджень, з метою захисту своїх прав вона вирішила звернутись до суду з даним позовом.
Посилаючись на викладене, позивач просить розірвати спадковий договір, укладений 09.02.2018 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 18.09.2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 19.10.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
06.08.2021 року та 10.08.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог вважає, що адвокат Куріло В.Г., яка представляє інтереси позивача, та ОСОБА_4 , основний свідок позивача, зареєстровані за однією адресою та фактично є родичами, а тому покази останньої можуть бути такими, що підлаштовані під інтереси позивача. Крім того, представник позивача вважає, що вказаний позов є лише підставою для отримання квартири і інтереси позивача фактично введені в оману, оскільки за ці роки відповідач належно виконувала свої обов'язки, є добросовісною стороною договору.
На думку представника відповідача, фактично позивач доводить не відсутність її догляду, а те, що вона приймає допомогу від інших осіб за їх введенням в оману. Крім того, позивач за власною ініціативою передала спірну квартиру для проживання іншим особам, а сама там не проживає, коштами від оренди користується родина ОСОБА_4 . Також відсутні підстави визнавати надані докази через надані чеки, сума яких складає не більше 1000,00 грн., проте, відсутні підтвердження, що саме ці ліки купувала позивач. Крім того, вона забезпечувала позивача коштами, виконувала всі вимоги позивача, прибираючи у квартирі, допомагаючи ліками.
Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
05.10.2021 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач також просить зняти заборону на відчуження належної їй квартири.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 05.10.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримала та просила про їх задоволення.
Відповідач, в судове засідання не з'явилась, про час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причину неявки суд до відома не поставила, явку свого представника не забезпечила.
Виходячи з цього, а також враховуючи обізнаність відповідача про знаходження справи в провадженні суду та її предмет, тривалість розгляду справи та достатність часу для реалізації відповідачем своїх прав на захист, а також враховуючи наявність відзиву на позовну заяву, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних доказів.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надавши листи про розгляд справи в його відсутність.
Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідка, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов задоволенню підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 09.02.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено спадковий договір, відповідно до п.1 якого позивач, як набувач, зобов'язується виконувати розпорядження позивача, як відчужувача, встановлені цим договором і у разі його смерті набуває право власності на нерухоме майно, що є предметом цього договору, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно п.7 цього договору, на набувача покладаються наступні обов'язки:
-забезпечувати відчужувача медикаментами, лікарськими засобами згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів, лікарських засобів;
-при необхідності забезпечувати відчужувача продуктами харчування;
-сплачувати комунальні послуги та будь-які інші необхідні платежі за квартиру;
-після смерті відчужувача поховати його.
Пунктом 23 договору сторони погодили, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
Спір між сторонами виник щодо неналежного виконання умов спадкового договору.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 1, 2 ст. 614 ЦК України).
Згідно статті 1302 ЦК України, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Згідно з частиною першою статті 1308 ЦК України, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов'язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Положеннями ст. 80 ЦПК України, встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
З наявних доказів по справі вбачається, що позивач є одинокою особою похилого віку, 1936 року народження, має хронічні захворювання, а відтак потребує стороннього догляду та допомоги, в зв'язку з чим 09.02.2018 року вона уклала спадковий договір з відповідачем, яким на відповідача покладено обов'язок здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не виконує покладені на неї зобов'язання за спадковим договором, зокрема, жодного догляду за нею не здійснює, жодної допомоги в придбанні ліків, продуктів харчування, прибирання, сплаті за житлово-комунальні послуги за квартиру не надає.
Представником відповідача у відзиві проти даних тверджень позивача заперечено та зазначено про те, що відповідач належним чином виконувала умови договору, в той час, як позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.
Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, в той час, як твердження відповідача не підтверджуються наявними матеріалами.
Так, суд звертає увагу на те, що з моменту отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками 12.01.2020 року (а.с.52) нею не надано жодного належного та допустимого доказу на виконання нею умов спадкового договору, не заявлено жодного клопотання про витребування будь-яких доказів тощо, що є її процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України). Суд також звертає увагу на тривалість судового розгляду, а також на те, що з січня 2022 року відповідач в судові засідання не з'являлась, явку свого представника не забезпечила, станом розгляду справи ані вона, ані її представник не цікавились, з жодними клопотаннями не звертались, явку свідків не забезпечили. Подібна поведінка сторони відповідача може призвести до порушення прав інших сторін у справі щодо розумних строків її розгляду. Крім того, суд вважає, що з моменту отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками ще у січні 2020 року по момент постановлення рішення відповідач мала більш ніж достатньо часу для реалізації своїх прав на захист, якими вона розпорядилась на власний розсуд.
Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву також не підкріплений жодним доказом ані на підтвердження позиції відповідача, ані на спростування вимог позивача.
Натомість, стороною позивача надано копії квитанцій про сплату за житлово-комунальні послуги, що здійснена іншою особою, а не відповідачем. Крім того, з наданих квитанцій вбачається наявність боргу за ці послуги станом на липень - серпень 2021 року, що також свідчить про невиконання відповідачем умов спадкового договору в цій частині.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що знає позивача з 1995 року, є її сусідкою, вони перебувають у гарних відносинах. На даний час позивач проживає разом з нею, оскільки у квартирі позивача відключено газопостачання, сантехніка в аварійному стані. Вона допомагала позивачу у влаштуванні у пансіонат ветеранів праці, супроводжувала позивача на медичні огляди, однак влаштувати позивача не вдалось. На даний час вона опікується позивачем. Свідок відмітила, що позивач має мобільний телефон, користується ним, за цей період позивачу лише в січні 2022 року зателефонували її племінники для привітання з днем народження. Відповідача свідок ніколи не бачила, за весь цей час відповідач позивачу не телефонувала. Окрім неї позивачу допомогу та догляд ніхто не надає.
Таким чином судом встановлено, що належне виконання відповідачем своїх зобов'язань у судовому засіданні не знайшло будь-якого підтвердження. Матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів про виконання відповідачем умов спадкового договору, зокрема, щодо придбання ліків, продуктів харчування та сплати за житлово-комунальні послуги.
Суд звертає увагу і на те, що у позивача відсутній обов'язок доведення саме вини у невиконанні договору, так як відповідно до його умов відповідач взяла на себе зобов'язання з догляду за позивачем та надання їй допомоги, які нею не здійснювались. В той же час, позивачем доведено факт невиконання відповідачем спірного договору.
Посилання представника відповідача у відзиві на те, що звернення позивача до суду з цим позовом пов'язано з втручанням сторонніх осіб, які бажають отримати у власність належну їй квартиру, вводячи позивача в оману, на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують обставин на які посилалась позивач щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спадковим договором. Це ж стосується і тверджень про те, що позивач отримує допомогу від інших осіб, вводячи їх в оману. Окрім того, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК Україну).
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконувала розпорядження відчужувача у вигляді покладених на неї зобов'язань, зазначених в спадковому договорі, а тому відповідно до положень ст.1308 ЦК України спадковий договір підлягає розірванню, а наявна заборона на відчуження має бути знята. Відповідачем в ході судового розгляду доводів позивача, що викладені у позовній заяві та підтверджені в ході судового розгляду, належними і допустимими доказами не спростовано. Доводи представника відповідача, викладені у відзиві, висновки суду не спростовують і підстав для відмови в задоволенні позову не дають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 878,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшиною Оленою Валеріївною, зареєстрований в реєстрі за №4-106 09 лютого 2018 року - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 878 грн. 80 коп.
Зняти заборону на відчуження належної ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , посвідчену державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшиною Оленою Валеріївною, зареєстровану в реєстрі за №4-109 09 лютого 2018 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2022 року.
Суддя: