26 липня 2006 р.
№ 7/277/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства
Концерн “Інкомбуд»
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р.
у справі
№ 7/277/05
господарського суду
Миколаївської області
за позовом
Закритого акціонерного товариства
Концерн “Інкомбуд»
до
1) Відкритого акціонерного товариства
“САН Інтербрю Україна»,
2) Відкритого акціонерного товариства “Миколаївський пивзавод “Янтар»
про
виконання зобов'язань за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., стягнення збитків та спонукання виконати зобов'язання за контрактом
та за зустрічним
позовом
Відкритого акціонерного товариства “Миколаївський пивзавод “Янтар»
до
Закритого акціонерного товариства
Концерн “Інкомбуд»
про
стягнення заборгованості за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., розірвання контракту та визнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Сухомлин Ю.В., дов. № 1 від 06.02.2006 р.;
Смородінов О.В., дов. № б/н від 15.11.2005 р.;
відповідача 1:
Костинчук П.М., дов. № 60 від 06.07.2006 р.;
Губка А.А., дов. № Ѕ від 05.01.2006 р.;
відповідача 2:
Бойко Н.І., дов. № 25 від 15.09.2005 р.;
Кузьменко В.М., дов. № 24 від 15.09.2005 р.;
У серпні 2005 р. Закрите акціонерне товариство Концерн “Інкомбуд» (далі -Концерн) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило спонукати Відкрите акціонерне товариство “Миколаївський пивзавод “Янтар» (далі -Завод) виконати зобов'язання за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. по перерахуванню коштів на його розрахунковий рахунок, заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “САН Інтербрю Україна» (далі -Товариство) перешкоджати Заводу виконувати зобов'язання за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. по перерахуванню грошових коштів, а також втручатись в інші питання, що належать до компетенції сторін за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., стягнути з Заводу 90 420 017,09 грн., що еквівалентно 14 455 800,00 Євро по курсу НБУ станом на 08.08.2005 р.
Доповненням до позовної заяви № 02/191 від 25.08.2005 р. (т. ІІ, а. с. 1 -3) Концерн змінив позовні вимоги та просив господарський суд м. Києва стягнути з Товариства та Заводу солідарно збитки у формі неодержаного прибутку в сумі 481 505,02 грн., спонукати Завод виконати зобов'язання за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. по перерахуванню грошових коштів, заборонити Товариству перешкоджати Заводу виконувати зобов'язання за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. по перерахуванню грошових коштів, а також втручатись в інші питання, що належать до компетенції сторін за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., стягнути з Заводу 90 420 017,09 грн., що еквівалентно 14 455 800,00 Євро по курсу НБУ станом на 08.08.2005 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2005 р. позовну заяву Концерну та додані до неї документи передано за підсудністю до господарського суду Миколаївської області.
Заявою від 20.12.2005 р. (т. IV, а. с. 6 -7) Концерн уточнив позовні вимоги та просив господарський суд Миколаївської області заборонити Товариству перешкоджати Заводу виконувати зобов'язання за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. по перерахуванню грошових коштів на його розрахунковий рахунок, а також втручатись в інші питання, що належать до компетенції сторін за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., спонукати Завод виконати зобов'язання за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. по перерахуванню грошових коштів, стягнути з Заводу 2 870 539,21 грн. основного боргу за грошовими зобов'язанням по контракту № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., 3 % річних від простроченої суми основного боргу у розмірі 102 845,47 грн., інфляційні збитки у розмірі 285 150,47 грн., штрафні санкції у розмірі 296 376,32 грн., 15 987 673,80 грн. забезпечення виконання грошових зобов'язань за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., 109 710 373,32 грн. за порушення виконання не грошових зобов'язань за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., стягнути солідарно з Товариства та Заводу 481 505,02 грн. в рахунок відшкодування завданих збитків у зв'язку з упущеною вигодою.
Позовні вимоги Концерн обґрунтовував тим, що Завод весь час зривав оплату за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. згідно графіку фінансування (додаток № 4 до вказаного контракту), посилаючись на те, що платежі за контрактом йому не акцептує Товариство, та, крім того, не виконував і інші зобов'язання за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р.
У жовтні 2005 р. Завод звернувся до господарського суду Миколаївської області з зустрічною позовною заявою, у якій просив розірвати контракт № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., укладений між ним та Концерном, стягнути з Концерну безпідставно набуту суму коштів у розмірі 15 532 631,36 грн., визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Янтарна, 320, та на будівельні матеріали (панелі металеві тришарові з утеплювачем з поліуретану кровельні “Венталл -К» у кількості 308 одиниць та панелі металеві тришарові з утеплювачем з поліуретану стінові “Венталл -С»).
Зустрічні позовні вимоги Завод обґрунтовував тим, що Концерн неодноразово порушував умови контракту № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., внаслідок чого він не отримав того рівня виробництва, яке планував набути внаслідок належної реалізації вказаного контракту, та змушений був нести додаткові витрати матеріального характеру та у часі при неможливості швидко виправити допущені Концерном недоліки. Крім того, неналежне виконання Концерном умов контракту № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. призвело до того, що сума коштів, яка йому перерахована, значно більша за необхідну для оплати фактично виконаних об'ємів робіт суму, а тому відповідна різниця є безпідставно набутою. Також, виходячи з порушення Концерном зобов'язань за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., необхідним є вирішення питання щодо права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.01.2006 р. (колегія суддів: Семенчук Н.О., Василяка К.Л., Таранущенко О.Г.) Товариство з обмеженою відповідальністю “САН Інтербрю Україна» замінено на правонаступника -Відкрите акціонерне товариство “САН Інтербрю Україна», в задоволенні первісних позовних вимог Концерну відмовлено, а зустрічні позовні вимоги Заводу задоволено частково: з Концерну на користь Заводу стягнуто 12 808 773,75 грн., в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
В частині відмови у задоволенні первісного позову рішення мотивовано тим, що контракт № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. поєднує в собі як договір будівельного підряду, так і договір на проектні роботи, однак сторони по ньому не дійшли згоди з усіх істотних умов, а тому його неможливо вважати укладеним і, відповідно, він не породжує права та обов'язки для сторін.
В частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог рішення мотивовано тим, що кошти у розмірі 12 808 773,75 грн. є безпідставно набутими Концерном, оскільки правомірність їх одержання не підтверджується актами виконаних робіт. Щодо відмови у задоволенні решти зустрічних позовних вимог, рішення мотивовано тим, що Завод не зазначив індивідуальні ознаки об'єкта нерухомого майна, право власності на який він вимагає визнати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. (колегія суддів: Михайлов М.В., Тофан В.М., Журавльов О.О.) п. 5 резолютивної частини рішення господарського суду Миколаївської області скасовано та викладено його у такій редакції: “Розірвати контракт № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством “Миколаївський пивзавод “Янтар» та Закритим акціонерним товариством Концерном “Інкомбуд»», резолютивну частину вказаного рішення доповнено п. п. 6 та 7 такого змісту: “6. Визнати за Відкритим акціонерним товариством “Миколаївський пивзавод “Янтар» право власності на результати робіт, виконаних за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., та підтверджених актами виконаних робіт форми КБ-3 від 05.04.2004 р., від 25.12.2004 р., від 26.11.2004 р.
7. Визнати за Відкритим акціонерним товариством “Миколаївський пивзавод “Янтар» право власності на будівельні матеріали: панелі металеві тришарові з утеплювачем з поліуретану кровельні “Венталл -К» у кількості 308 одиниць, панелі металеві тришарові з утеплювачем поліуретану стінові “Венталл - С» у кількості 55 одиниць, які знаходяться на майданчику під'їзного ж.д. шляху заводу “Миколаївенергомаш» (м. Миколаїв, вул. Доктора Самойловича, 35)», у зв'язку з чим постановлено п. 6 резолютивної частини зазначеного рішення вважати п. 8., в решті рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що між Концерном та Заводом було досягнуто згоди по усіх істотних умовах контракту № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., а тому висновок місцевого господарського суду про те, що контракт є неукладеним, є необґрунтованим. Крім того, Завод виконав зобов'язання за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р. перед Концерном майже у повному обсязі, проте Концерн порушив графік виконання робіт за вказаним контрактом та їх обсяги, що позбивало Завод використовувати потужності, на які він розраховував, завдало збитків та створило труднощі у роботі.
У постанові також зазначено, що господарський суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором, та неправомірно відмовив Заводу у визнанні права власності на об'єкт незавершеного будівництва. Крім того, не врахував він і положення ст. 651 ЦК України, які передбачають, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Концерн звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2006 р., у якій просить вказані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні зустрічних вимог Заводу відмовити. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Концерн обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було неправильно застосовано ст. 651 ЦК України, безпідставно застосовано ст. 1212 ЦК України, ст. 876 ЦК України застосовано з порушенням ст. 58 Конституції України, не враховано положення ст. 321 ГК України, не застосовано ст. ст. 203 та 231 ГК України.
Завод скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Концерну, у якому просить в задоволенні його касаційної скарги відмовити та залишити в силі рішення та постанову, прийняті у даній справі. Вимоги, викладені у відзиві, мотивовані тим, що касаційна скарга Концерну не відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників Концерну, Товариства та Заводу, матеріали справи та доводи Концерну і Заводу, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Концерну підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком Одеського апеляційного господарського суду про те, що між Концерном та Заводом було досягнуто згоди по усіх істотних умовах контракту № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., а тому висновок місцевого господарського суду, що вказаний контракт є неукладеним, є необґрунтованим. В зв'язку з цим колегія вважає, що і всі інші висновки господарського суду Миколаївської області, які ґрунтуються на його висновку про неукладений сторонами договір, є також необґрунтованими, а тому рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2006 р. не може бути залишено в силі.
В поданій касаційній скарзі на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2006 р. Концерн зазначає однією з підстав порушень апеляційним господарським судом норм матеріального права неправильне застосування ст. 651 ЦК України, яка регулює підстави для зміни або розірвання договору.
Згідно частини другої ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосовуючи вказану норму ЦК України і розриваючи контракт № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., Одеський апеляційний господарський суд не звернув увагу, не з'ясував в повному обсязі і не надав належну оцінку мотивам вимог Концерну, які вказані в позові. Зокрема, його твердженню і листу № 04-01/3 від 26.08.2004 р. про неналежне виконання Заводом своїх зобов'язань за вказаним контрактом, а саме -про непередачу йому останнім вихідних даних, без яких не можливо вчасно виконати будівельні роботи. Як вбачається з позову, Завод не передав йому до сьогоднішнього дня в повному обсязі Завдання на проектування та всю документацію нової лінії розливу, включаючи загрузки, точки підключення, параметри технологічних ліній, габаритні розміри. В постанові від 28.03.2006 р. апеляційний господарський суд, розриваючи контракт № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р., вказав лише на невиконання його умов тільки з боку Концерну, без аналізу його виконання з боку Замовника -Заводу.
Не з'ясував в повному обсязі і не надав належну оцінку апеляційний господарський суд і твердженням Концерну в позові про штучні перешкоди, які чинив йому Завод у доступі до будівельних майданчиків і чи вплинуло це також на своєчасність виконання Концерном своїх зобов'язань за контрактом № 7/09-03-04 від 05.04.2004 р.
Попередніми судовими інстанціями не з'ясовано і не взято до уваги всі обсяги виконаних Концерном робіт по вищевказаному контракту, зокрема і по не підписаному Заводом акту прийому-передачі виконаних робіт № 0001-03-2005 за березень 2005 р. на суму 5 996 051,18 грн. Вказаний акт, як встановив апеляційний господарський суд було підписано Концерном в односторонньому порядку, але колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що він не був визнаний судом недійсним відповідно до частини четвертої ст. 882 ЦК України, і обсяги виконаних по ньому робіт можуть вплинути на загальну суму виконаних Концерном будівельних робіт.
Визнаючи за Заводом право власності на будівельні матеріали: панелі металеві тришарові з утеплювачем з поліуретану кровельні “Венталл -К» у кількості 308 одиниць, панелі металеві тришарові з утеплювачем поліуретану стінові “Венталл -С» у кількості 55 одиниць, які знаходяться на майданчику під'їзного ж.д. шляху заводу “Миколаївенергомаш» (м. Миколаїв, вул. Доктора Самойловича, 35), Одеський апеляційний господарський суд в постанові від 28.03.2006 р. не вказав, які саме правовстановлюючі документи свідчать про належність вказаних матеріалів на праві власності Заводу. Спірний контракт про належність вказаних будівельних матеріалів Заводу не свідчить.
Ст. 876 ЦК України, на яку посилається господарський суд як на підставу права власності, не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки вона визначає виключно право власності на об'єкт будівництва або результат будівельних робіт, але не на будівельні матеріали.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. підтверджено правомірність часткового задоволення зустрічного позову Заводу шляхом стягнення господарським судом Миколаївської області з Концерну 12 808 773,75 грн. як безпідставно набутої суми коштів (п.4 рішення від 20.01.2006 р.). Однак, в зв'язку із скасуванням апеляційним господарським судом п. 5 резолютивної частини рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2006 р. поза його увагою і висновку залишилась решта суми заявлених Заводом зустрічних позовних вимог.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.
Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2006 р., яке частково скасовано і доповнено вказаною постановою підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ст. 43 ГПК України, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Концерн “Інкомбуд» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. у справі № 7/277/05 господарського суду Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2006 р. у справі № 7/277/05 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало