621/2169/21
2/621/299/22
іменем України
14 липня 2022 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
судді - Бібіка О.В.
за участю секретаря судового засідання - Сосницької К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Зміїв позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", третя особа директор Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" Фатьянов Михайло Юрійович про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення належних позивачу сум, які не виплачені після звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за спричинену незаконним звільненням моральної шкоди,
23.07.2021 до суду звернулася ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Публічного акціонерного товаритсва "Центренерго", третя особа директор Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" Фатьянов М.Ю. про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення належних позивачу сум, які не виплачені після звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за спричинену незаконним звільненням моральної шкоди.
На обґрунтування позивач посилається на те, що з 25.03.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді чергового бюро перепусток загону відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго". 06.07.2021 була звільнена із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату. Відповідач у порушення ст. 49-2 КЗпП України не пропонував переведення на посаду чергового бюро пропусків відділу відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, а пропонував для переведення інші посади, з якими вона не погоджувалался, оскільки взагалі була не згодна з пропозиціями переведення на іншу посаду. У зв'язку з тим, що загін відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС реорганізований у відділ, то поновити позивачку слід на посаді чергового бюро перепусток загону відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.07.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
30.09.2021 від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного:
ОСОБА_1 , працюючи економістом фінансового відділу Зміївської ТЕС за строковим трудовим договором, наказом по Зміївській ТЕС ПАТ «Центренерго» № 229-к від 24.03.2016 року була переведена з 25.03.2016 року на постійне місце роботи в загін відомчої воєнізованої охорони черговим бюро перепусток, де працювала до 06.07.2021 року.
Наказом № 432/к «Про припинення трудового договору (контракту)» від 06.07.2021 року позивачка ОСОБА_1 була звільнена у зв'язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
16.04.2021 року відбулось засідання Дирекції ПАТ «Центренерго», на якому у порядку денному розглядалось питання щодо охорони об'єктів ТЕС Товариства на договірних засадах з органами Національної поліції.
16.04.2021 року відбулось засідання Дирекції ПАТ «Центренерго», в порядку денного якого були вирішені питання воєнізованої охорони відокремлених підрозділів ПАТ «Центренерго».
Згідно п. 3.2 Протоколу засідання Дирекції ПАТ «Центренерго» від 16.04.2021 року № 24/2021 одностайним голосуванням членів Дирекції було вирішено скоротити посади та внести зміни в штатні розписи відокремлених підрозділів, зокрема, пунктом 3.2.2 в загоні відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС - 2,5 одиниць: техніка II кат.-1 одиниця; чергового бюро перепусток - 1 одиниця. Згідно Протоколу засідання Дирекції ПАТ « Центренерго» від 28.04.2021 року № 28/2021 одностайним голосуванням членів Дирекції було вирішено: п. 1.1. створити відділ відомчої воєнізованої охорони Вуглегірської ТЕС, Зміївської І ТЕС та Трипільської ТЕС; п. 1.2. внести зміни в організаційні структури відокремлених підрозділів Товариства, в яких виключити загін воєнізованої охорони Вуглегірської ТЕС, загін відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, воєнізовану охорону Трипільської ТЕС та створити відділ відомчої воєнізованої охорони Вуглегірської ТЕС, Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС.
Також, проведено визначення переліку працівників, які підлягають звільненню за скороченням. Так, згідно з Протоколом засідання комісії з визначення переважного права залишення на .роботі № 4 від 28.04.2021 року був сформований перелік працівників, які підлягають звільненню, при цьому були враховані встановлені законодавством обмеження для деяких категорій працюючих осіб, а також першочергові права на залишення на роботі. За результатами визначення персонального складу працівників, у тому числі по загоду відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, які підлягають звільненню за скороченням штату, визначена чергова бюро перепусток загону відомчої воєнізованої охорони ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 надавався для ознайомлення Перелік вакантних посад по Зміївській ТЕС станом на 06.07.2021 року, тобто на день її звільнення, в якому значилась, у тому числі, посада чергового бюро перепусток відділу відомчої воєнізованої охорони.
Однак, позивачка ОСОБА_1 06.07.2021 року відмовилась від пропозиції вакантних посад, при цьому відмовилась зазначити власноручно про це на примірнику переліку на звернення до неї не реагувала, на усну або письмову форму комунікації не погоджувалась.
Про факт повної відмови ОСОБА_1 від ознайомлення з переліком вакантних посад і по Зміївській ТЕС станом на 06.07.2021 року був складений акт від 06.07.2021 року. У наданому для ознайомлення позивачці ОСОБА_4 переліку вакантних посад станом на 26.05.2021 року, значилась посада і чергового бюро перепусток відділу відомчої воєнізованої охорони, однак позивачка заяв про своє бажання працювати на цій посаді новоствореного відділу відомчої воєнізованої охорони не виявляла та будь- яких заяв з цього приводу не подавала. Зазначене спростовує посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що їй не була запропонована посада чергового бюро перепусток відділу відомчої воєнізованої охорони.
Щодо вимоги позивачки ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі одного посадового окладу 10 728 грн., ПАТ "Центренерго" також вважає її безпідставною, виходячи з наступного.
Позивачка ОСОБА_1 зазначила, що у травні 2021 року вона зверталась із заявою пpo надання їй щорічної відпустки тривалістю 14 днів, однак їй було відмовлено з посиланням на те, що вона в найближчий час буде звільнена, а при звільненні їй буде виплачена компенсація за невикористані дні відпустки. Вказані посилання позивачки ОСОБА_1 спростовуються наступним. Так, пунктом 2.7 Колективного договору між уповноваженим органом власника та трудовим колективом ПАТ «Центренерго» на 2019 - 2021 роки врегульовано забезпеченая Дирекцією Товариства: медичного обслуговування і оздоровлення; організація культурно-масового та спортивного відпочинку; поліпшення житлових умов.
Згідно п. 2.7.1 для поліпшення стану здоров'я працівників Товариства, Дирекція забезпечує фінансування витрат в межах кошторису, у тому числі, згідно п.2.7.1.8 - на щорічну матеріальну допомогу для оздоровлення працівників Товариств в розмірі середньомісячної заробітної плати працівника станом на початок фінансового року, розраховану, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року. 1 Виплата проводиться за умови оформлення щорічної основної відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів і здійснюється один раз на рік.
Згідно п. 5 Протоколу спільного засідання Дирекції та Ради профспілкових комітетів ПАТ «Центренерго» від 31.03.2021 року № 05/2021 надання щорічних відпусток та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам Товариства проводиться з дотриманням норм Колективного договору (п.2.7.1) згідно графіків відпусток. На момент настання щорічної основної відпустки ОСОБА_1 за графіком відпусток на 2021 рік (червень 2021 року), тривалість її щорічної основної відпустки була розрахована пропорційно до відпрацьованого часу згідно ст. 9 Закону України « Про відпустки» за відпрацьований робочий час та склала 8 календарних днів. За проханням позивачки ОСОБА_1 щорічна основна відпустка у кількості 8 (восьми) календарних днів їй не була надана. Остання отримала грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у кількості 8 днів при звільненні, в розмірі 2 777,41 грн. Таким чином, вищевикладене свідчить про відсутність підстав для стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.
10.11.2021 представником відповідача ОСОБА_3 надано пояснення, в яких зазначила, що відбулася не реорганізація, а ліквідація загону відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, оскільки мали місце дві істотні обставини, які мають враховуватися при відмежуванні одного виду припинення структурного підрозділу від іншого. Було скорочено чисельність працівників у відділі відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС у порівнянні з ліквідованим загоном відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС. Мала місце зміна функцій та завдань новоствореного відділу відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС на відміну від ліквідованого загону відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС. Завдання новоствореного відділу відомчої Воєнізованої охорони Зміївської ТЕС не є тотожними завданням загону відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, що вбачається з Положення про загін відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, затвердженого 10.11.2017 року та Положення про відділ відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, затвердженого 26.08.2021 року. Фактично було скорочено посаду, яку обіймала позивачка ОСОБА_1 , виключено її зі штатного розпису, а тому було неможливим переведення останньої на посаду чергового бюро перепусток у новоствореному відділі відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, яка з огляду на зміст та характер обов'язків, які мають бути покладені на особу, яка претендує на їх зайняття, є відмінним (з пункту 2.10 по 2.21 включно робочої інструкції чергового бюро перепусток відділу відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, з терміном дії з 03.09.2021 року по 03.09.2024 року) від тих, які виконувала позивачка на посаді, з якої була звільнена (пунк 4.1- 4.11 робочої інстукції чергового бюро перепусток загону відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС з терміном дії з 20.08.2018 року по 20.08.2021 року). Формальне переведення позивачки ОСОБА_1 з огляду на відмінність посад було неможливим, оскільки мало місце створення кардинально іншої посади, відмінної від колишньої посади позивачки. З часу ознайомлення позивачки ОСОБА_1 26.05.2021 року та 06.07.2021 рок з переліком вакантних посад по Зміївській ТЕС, в якому значилась посада, у тому числі, чергового бюро перепусток відділу відомчої воєнізованої охорони, і по день її звільнення 06.07.2021 року, остання не виявила бажання працювати на посаді чергового бюро перепусток новоствореного відділу відомчої воєнізованої охорони та будь- яких заяв з цього приводу не надавала.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні наполягали на задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у ньому.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та поясненнях.
Належним чином повідомлений третя особа директор Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" Фатьянов М.Ю. у судове засідання не з'явився.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, провадження № 61-7496св21.
Судом встановлено, що наказом директора Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" від 24.03.2016 № 229-к ОСОБА_1 , економіст фінансового відділу (строковий трудовий договір) Т/№0057, переведена з 25 березня 2016 року на постійне місце роботи в загін відомчої воєнізованої охорони черговим бюро перепусток з окладом 4711 грн в місяць. РОбоче місце № 822 з нормальними умовами праці (а.с. 23, 84)
16.04.2021 року відбулось засідання Дирекції ПАТ «Центренерго», в порядку денного якого були вирішені питання воєнізованої охорони відокремлених підрозділів |ПАТ «Центренерго».
Згідно п. 3.2 Протоколу засідання Дирекції ПАТ «Центренерго» від 16.04.2021 року № 24/2021 одностайним голосуванням членів Дирекції було вирішено скоротити посади та внести зміни в штатні розписи відокремлених підрозділів, зокрема, пунктом 3.2.2- в загоні відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС - 2,5 одиниць: техніка II кат.-1 одиниця; чергового бюро перепусток - 1 одиниця; прибиральника виробничих приміщень (для працевлаштування інвалідів) 0,5 одиниці (а.с. 85-87)
28.04.2021 року відбулось засідання Дирекції ПАТ «Центренерго», в порядку денного якого були вирішені питання воєнізованої охорони відокремлених підрозділів ПАТ « Центренерго».
Згідно Протоколу засідання Дирекції ПАТ «Центренерго» від 28.04.2021 року № 28/2021 одностайним голосуванням членів Дирекції було вирішено: п. 1.1. створити відділ відомчої воєнізованої охорони Вуглегірської ТЕС, Зміївської І ТЕС та Трипільської ТЕС; п. 1.2. внести зміни в організаційні структури відокремлених підрозділів Товариства, в яких виключити загін воєнізованої охорони Вуглегірської ТЕС, загін відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, воєнізовану охорону Трипільської ТЕС та створити відділ відомчої воєнізованої охорони Вуглегірської ТЕС, Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС; п. 1.3 скоротити посади, зокрема, п. 1.3.2.- в загоні відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС - 72 одиниці, а саме: начальника воєнізованої охорони - 1 одиниця; заступника начальника воєнізованої охорони - 1 одиниця; заступника начальника воєнізованої охорони з ремонту інженерно- технічних засобів охорони -1 одиниця; начальника команди - 4 одиниці; командира відділення - 4 одиниці; завідувача бюро перепусток - 1 одиниця; охоронника 4 розряду- 44 одиниці; охоронника 3 розряду- 16 одиниць.; п. 1.4. внести зміни в штатний розпис відокремлених підрозділів Товариства, в яких виключити загін воєнізованої охорони Вуглегірської ТЕС, загін відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, воєнізовану охорону Трипільської ТЕС та створити відділ відомчої воєнізованої охорони Вуглегірської ТЕС, Зміївської ТЕС, Трипільської ТЕС з наступними штатними одиницями: начальника відділу відомчої воєнізованої охорони - 1 одиниця; завідувача бюро перепусток - 1 одиниця; черговий бюро перепусток - 1 одиниця (а.с. 88-89)
Повідомленням директора Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» від 16.04.2021 року № 24-30 було сповіщено голову первинної профспілкової організації Зміївської ТЕС ОСОБА_5 про проведення скорочення штату Зміївської ТЕС, у тому числі, посади чергового бюро перепусток загону відомчої воєнізованої охорони (а.с. 90-91)
28.04.2021 року по Зміївській ТЕС ПАТ «Центренерго» був виданий наказ № 585 «Про скорочення штату» (а.с. 92)
Згідно з Протоколом засідання комісії з визначення переважного права залишення на .роботі № 4 від 28.04.2021 року був сформований перелік працівників, які підлягають звільненню, при цьому були враховані встановлені законодавством обмеження для деяких категорій працюючих осіб, а також першочергові права на залишення на роботі. За результатами визначення персонального складу працівників, у тому числі по загону відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС, які підлягають звільненню за скороченням штату, визначена чергова бюро перепусток загону відомчої воєнізованої охорони ОСОБА_1 (а.с. 93-96)
28.04.2021 року по Зміївській ТЕС ПАТ «Центренерго» був виданий наказ № 268-к «Про попередження про заплановане звільнення у зв'язку зі скороченням штатів», яким провідного фахівця з кадрових питань відділу кадрів ОСОБА_6 було зобов'язано підготувати письмові повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантні посади та вручення таких повідомлень працівникам (а.с. 97-98)
05.05.2021 року ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантні посади. У вказаному письмовому повідомленні позивачці ОСОБА_1 було доведено про те, що у разі відмови від переведення на вакантну посаду, вона буде звільнена 06.07.2021 року (а.с. 99)
ОСОБА_1 була ознайомлена з переліком вакантних посад станом на 26.05.2021 та 06.07.2021 (а.с.100-121)
06.07.2021 складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наявними вакантними посадами (а.с. 130)
ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС було направлено голові первинної профспілковій організації Зміївської ТЕС Омельченку Г.П. подання від 08.06.2021 року № 05/134-2892 щодо надання згоди на звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, працівників відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС, у тому числі, чергового бюро перепусток загону відомчої воєнізованої охорони ОСОБА_1 (а.с.122-123)
Згідно витягу з Протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Зміївської ТЕС № 52 від 23.06.2021 року та повідомлення первинної профспілкової організації Зміївської ТЕС від 24.06.2021 року№ ГОС-47, було надано згоду на розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 ] КЗпП України, з черговим бюро перепусток загону відомчої воєнізованої охорони ОСОБА_1 (а.с. 126)
Про надання згоди на розірвання трудового договору з черговою бюро перепусток загону відомчої воєнізованої охорони ОСОБА_1 , первинна профспілкова організація Зміївської ТЕС письмово повідомила керівника підприємства, що вбачається з повідомлення від 24.06.2021 року № ПК-47 (а.с. 125)
Наказом керівника Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" від 06.07.2021 № 432/к ОСОБА_1 звільнена з посади чергового бюро перепусток загону відомчої воєнізірованої охорони, у зв'язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 24)
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Так, у межах цієї справи розглядається питання правомірності дій роботодавця щодо проведення процедури звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, тобто дотримання ним певної процедури при проведенні вивільнення працівників.
Отже, суд повинен встановлювати такі обставини: 1) чи було ухвалення рішення про зміни в організації виробництва і праці або про скорочення чисельності і штату працівників; 2) чи відбулася процедура персонального попередження працівників, які підпадають під скорочення, про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці; 3) чи були наявні вакантні у розумінні закону однорідні професії і посади, які можливо запропонувати працівникові, що звільнюється, та чи виконував роботодавець цей обов'язок; 4) чи мав роботодавець провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника.
У цій справі встановлено, і не заперечується сторонами, що процес реорганізації на підприємстві мав місце, працівника було вчасно повідомлено про майбутнє скорочення, а позов подано з тих підстав, що працівникові не було запропоновано всі вакантні посади, які існували на підприємстві на час його звільнення і відповідали його фаху.
Отже, у цьому випадку роботодавець повинен був довести правомірність своїх дій при проведенні процесу реорганізації та звільнення позивача.
Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Тобто закон зобов'язує запропонувати працівникові, що підлягає звільненню, всі можливі вакантні посади, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який звільнюється, працював, а у разі виникнення конкуренції працівників провести оцінку професійних якостей кандидатів на залишення на роботі та встановити наявність чи відсутність переважного права на залишення на роботі. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.
Отже, роботодавець порушив процедуру, передбачену статтею 49-1 КЗпП України, при звільненні позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, не запропонувавши йому всі вакантні посади, наявні на підприємстві, що призвело до порушення гарантованого статтею 43 Конституції України права на працю та захисту від незаконного звільнення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтямЗвільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
З протоколу засідання комісії з визначення переважного права на залишення на роботі № 4 від 28.04.2021 вбачається, що комісією було постановлено, що відповідно до ст. 184 КЗпП України, старші оператори електронно - обчислювальних машин та обчислювалтних машин ЦТАВ ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , економіст з матеріально - технічного забезпечення ВМТП ОСОБА_9 , комірник ЦЦРКУ - 1 ОСОБА_10 не можуть бути звільнені, як одинокі матері, що мають дитину до 14 років, їм надано першочергове право претендувати на існуючі вакантні посади, що відповідають їх рівню кваліфікації, за їх бажанням. Враховуючи ст. 252 КЗпП України, ч.ч. 3, 4 ст. 41 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" запропоновано табельнику ЦЦРКО -1 ОСОБА_11 та табельнику ЗВВО ОСОБА_12 перевестися на існуючі вакантні посади, що відповідають їх рівню кваліфікації (а.с. 95-96)
З протоколу засідання профспілкового комітету Зміївської ТЕС від 23.06.2021 № 52 вбачається, що ОСОБА_1 виявила бажання, що її було переведено на посаду чергового бюро перепусток в новому відділі (а.с. 236-237)
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною другою статті 42 КЗпП України встановлено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних витрат.
Для виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен проводитись із врахуванням ряду факторів, зокрема, рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій тощо. Крім того, однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника, а тому при визначенні рівня продуктивності праці слід враховувати, в тому числі, й наявність у працівника дисциплінарних стягнень.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».
У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21) зазначено: «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».
У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21) зазначено: «розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».
У судовому засіданні представник відповідача визнала той факт, що ОСОБА_1 має більший стаж роботи, вищу продуктивність праці та вищу кваліфікацію. При цьому наполягала, що ОСОБА_1 повинна була власноруч написати заяву про переведення. За таких умов звільнення б позивачки з підстав п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не відбулось.
Суд вважає, щзо відповідачем не було доведено того факту, що за одинакових умов, а саме, кваліфікації та продуктивності праці перевага була надана іншому працівнику. Навпаки, встановлено, що перевагу було надано працівнику, яка є матір'ю, що виховує сама неповнлітню дитину. Однак це правило застосоувується до працвівників з однаковим кваліфікаційним рівнем. В споруі, який розглядається, учасникамис удового розгляду визнано, що позивачка ОСОБА_1 відповідає вищим кваліфікаційним вимогам ніж працівниця, яку перевели на вакантну посаду.
Суд вважає помилковим твердження представника відповідача про те, що не написання заяви ОСОБА_1 про перевід на аналогічну вакантну посаду чергового бюро перепусток відділу відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" свідчить про відсутність згоди на такий перевід.
Як встановлено в судовому засіданні, чітке та однозначне волевиявлення ОСОБА_1 про перевід на аналогічну вакантну посаду чергового бюро перепусток відділу відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" сформулювала 23.06.2021 на засіданні профспілкового комітету, що зафіксовано у протоколі профспілки (а.с. 136-137)
За наведеного, позовні вимоги в частині визнання звільнення протиправним підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до вимог статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
Обчислення середньої заробітної плати працівника визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 в редакції на час виникнення спірних правовідносин (тут і далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З довідки № 246 від 15.09.2021 вбачається, що середьомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 12140,51 грн, виходячи з чого середньоденна заробітна плата складає 592,21 грн (24281,01 грн/41 відпрацьований день за травень, червень 2021 року) (а.с. 160)
Середньоденну заробітну плату 592,21 грн*269 відпрацьованих днів за період з дня звільнення 06.07.2021 по день ухвалення рішення суду14.07.2021 = 159304,49 грн (середній заробіток за час вимушеного прогулу)
Вказана позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 серпня 2020 року у справа № 501/2316/15-ц (провадження № 61-37956св18).
Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за тих чи інших обставин.
Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За змістом зазначених положень закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.
Таким чином, оскільки права позивачці у сфері трудових відносин були порушені, то вона має право на відшкодування їй моральної шкоди.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер порушення її права, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя (зокрема, взяття кредитів у фінансових установах з метою забезпечення засобів для власного проживання, забезпечення потреб її дітей, звернення до судів за захистом порушеного права), суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000 грн.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно довідки № 635 від 03.09.2021, виданої головним бухгалтером Зміївської ТЕС, вбачається, що в день звільнення, 06.07.2021, ОСОБА_1 була виплачена сума, яка складає 25184,37 грн, в тому числі, компенсація за 8 днів невикористаної відпустки у сумі 2777,41 грн (а.с. 190).
Позивачем не надано доказів на спростування інформації, викладеної у довідці, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
За наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір стягнути з відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товаритсва "Центренерго" (код ЄДРПОУ 22927045, місце розташування: м. Київ, вул. Козацька, буд.120/4, Е), третя особа директор Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" Фатьянов Михайло Юрійович (смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, вул. Балаклійське шосе,2 ) про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення належних позивачу сум, які не виплачені після звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за спричинену незаконним звільненням моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати наказ керівника Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Зміївської теплової електричної станції № 432/к від 06 липня 2021 "Про припинення трудового договору (контракту)" - незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на посаді чергового бюро перепусток відділу відомчої воєнізованої охорони Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго".
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 липня 2021 року по 14 липня 2022 року у розмірі 159304 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста чотири) грн 49 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 806 (вісімсот шість) грн 28 коп.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Повний текст рішення складено 19.07.2022.
Суддя: