Справа № 346/2188/22
Провадження № 3/346/1660/22
12 липня 2022 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Калинюк О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
відносно ОСОБА_1 складено протокол про адмінправопорушення, і в цьому протоколі зазначено, що 07.06.2022 року о 23:49 год. в с. Королівка, по вул. Молодіжна, Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «YAMAHA», номерний знак " НОМЕР_1 " перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із використанням спеціального технічного приладу Alkotest «Drager 6820», результат: 0.58‰ (проміле).
У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належно повідомленим про час і місце розгляду справи за вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення адресою, повторно не з'явився.
01.07.2022 року захисник ОСОБА_1 , адвокат Дикун І.В. подав клопотання про розгляд справи без його участі та надав пояснення по справі, в якому вказує, що на час складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших процесуальних документів ОСОБА_1 знаходився за місцем свого проживання. Це стверджується відеозаписами (складається з 5 файлів), згідно з якими так зване правопорушення вчинено 02.01.2016 р. Особа, схожа на ОСОБА_2 , була зупинена цієї дати о 18.37.56 год. (файл VID №160102 - 18375 0F), відеозапис переривається в 20.23.10 год. (файл VID №160102 - 20223 2F). Тобто згідно з цими доказами «правопорушення» ніяк не могло бути вчинено 07.06.2022 року.
Згідно з направленням на огляд водія від 07.06.2022 року ОСОБА_3 було запропоновано проїхати в лікувальний заклад о 22 год. 30 хв., але він відмовився (хоча відмови на відеозаписі не зафіксовано).
Отже, є більш ніж очевидним порушення п. 9 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, оскільки направлення було дано після спливу 2 год., коли були виявлені підстави для проведення такого огляду
При цьому працівниками поліції не було вжито жодних дій щодо надання ОСОБА_3 можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги (видно із відеозапису), що є порушенням порядку розгляду справи про адмінправопорушення. Ця обставина сама по собі є підставою для скасування процесуального акту поліції (постанова КАС ВС від 18.02.2020 року, справа №524/9827/16 - а).
Крім того, на файлах з відеозаписами можна побачити, що ОСОБА_3 не було навіть роз'яснено працівниками поліції право проїхати на огляд до медичного закладу.
Згідно з ч.1 ст. 266 КУпАП «…Особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами…». Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, жодної відмітки в ньому про таке відсторонення не має. При цьому посвідчення водія не вилучалось.
Крім того, працівниками поліції грубо порушено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, адже на відеозаписах виставлені дата та час, які повністю відрізняються від дати та часу, які зазначені в процесуальних документах працівників поліції. Тобто дату та час вчинення так званого адміністративного правопорушення встановити не можливо.
Тому захисник просить закрити провадження в справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, слід дійти наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Виходячи з вимог ст. 280 цього Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У ст. 40 цього Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 р. № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 р. № 28/32999, увімкнення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі увімкнення вказаного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ даної Інструкції передбачено, що відео реєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Таким чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, які здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2019 р., справа № 216/5226/16-а.
Оскільки відеозапис здійснено з не одноразовим порушенням чинних нормативно-правових актів, враховуючи те, що після перегляду відеозапису неможливо встановити повне дотримання процедури оформлення адміністративних матеріалів за ч.1 ст. 130 КУпАП, то захисник вважає, що він не може бути сприйнятий як належний та допустимий доказ по даній справі.
З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02, та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 р. рішення суб'єкта владних повноважень (у вигляді постанови чи протоколу) щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення не визнається беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
В направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вказані відомості про те, що водій відмовився від такого огляду, що не відповідає дійсності.
Як визначено в п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Відповідно до п. 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
З огляду на вищенаведені доводи захисника слід дійти висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки вказані доводи не спростовані наданими органом поліції матеріалами. Зокрема, на долученому про протоколу цифровому носії містяться 5 відеофайлів, які містять дату «02.01.2016 року», та створені з 17:45 до 19:23 год. Таким чином, даний відеозапис слід визнати не належним доказом в даній справі, так як не зрозуміло яке він має відношення до події , яка мала місце 07.06.2022 року, цей відеозапис грубо суперечить змісту протоколу та сформульованому ОСОБА_1 обвинуваченню.
В зв'язку з цим провадження в справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в діях вказаної особи складу зазначеного адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 221, 247, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП,-
провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Суддя Калинюк О. П.