Справа № 191/2205/21
Провадження № 2/191/730/21
08 липня 2022 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Твердохліб А.В.
за участю секретаря Яришевої Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Синельниківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Синельниківської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина,-
15.07.2021 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, вимоги у якій обґрунтовує тим, що з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 18.10.2008 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, який розірвано на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року. В період шлюбу у Полторацької ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 народилась дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 17 травня 2019 року, за домовленістю між батьками, постійно почав проживати по теперішній час, з батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . З 22 червня 2011 року, на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , в розмірі 1/6 частки заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач є працевлаштованим але не офіційно, опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям сина. ОСОБА_4 ніколи не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною. ОСОБА_3 іноді телефонує сину, але не приїздить в гості та не бере його до себе. Часті сварки з відповідачкою, її недисциплінованість і безвідповідальність щодо виховання дитини ускладнюють виконання усних домовленостей між колишнім подружжям. Психологічно син не готовий проживати разом із матір'ю, оскільки його вихованням займається один ОСОБА_4 , він має тісний зв'язок з дитиною. За обставин, що склалися, позивачем створені найкращі умови для дитини, в нього є свій дитячий куточок для розвитку та навчання, є спальне місце, дитина забезпечена усіма необхідними речами. В зв'язку із викладеними обставинами, позивач ОСОБА_4 просить суд визначити з ним місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , а також припинити стягнення аліментів з ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частки заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
05 січня 2022 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області зареєстровано зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина, вимоги у якій обґрунтовано тим, що 18.10.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, який 30.04.2014 року розірвано за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 22.06.2011 року, на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа №2-1021/11), з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , у розмірі 1/6 частки заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА_3 вказала, що син почав проживати з батьком приблизно з липня 2021 року, до цієї дати вона з колишнім чоловіком не мала домовленості про простійне проживання сина з ОСОБА_4 , а дата 17.05.2019 року є днем реєстрації дитини у будинку, який належить матері ОСОБА_4 , в якому зареєстрований і він сам, що було зроблено на прохання ОСОБА_3 , а не днем початку фактичного проживання дитини із батьком. Як мати, вона вважає, що для дитини, її найкращих інтересів, слід визначити проживання саме із нею. Починаючи з дня пред'явлення ОСОБА_3 виконавчого листа №2-1021/11 про стягнення аліментів у 2011 році і по теперішній час, ОСОБА_4 фактично жодного разу аліменти не сплачував. Станом на 01.10.2021 року заборгованість становить 38686 грн. 50 коп. В зв'язку із викладеними обставинами, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 ; визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів станом на 08.07.2022 року, на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.11.2019 року до серпня 2020 року, у сумі 12115 грн. 84 коп.
На підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2022 року об'єднано зустрічний позов із первісним позовом.
Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , до початку проведення судового засідання надала суду заяву про підтримання позову. В задоволенні зустрічного позову просила відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом Полторацької ( ОСОБА_2 ), ОСОБА_7 , до початку проведення судового засідання надав суду заяву в якій просив в задоволенні первісного позову відмовити, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити повністю.
Представник третьої особи за первісним та зустрічним позовами - Служби у справах дітей Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, у судове засідання не з'явився.
Свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у судовому засіданні пояснив, що до серпня 2020 року він проживав із матір'ю ОСОБА_3 , батько ОСОБА_4 матеріально допомагав на його утримання, а з серпня 2020 року він проживає з батьком ОСОБА_4 , тому що його ставлення до нього краще, ніж матері, яка могла його бити, забирати подарунки, гроші. Іноді потрібно було працювати по господарству та доглядати молодшого брата, навість вночі, тому що матері було все одно. На даний час, в родині батька йому добре, його дружину він називає мамою. Зі своєю матір'ю ОСОБА_3 він не хотів би спілкуватись, до неї має таке ставлення, як вона до нього. Хоче проживати разом із батьком ОСОБА_4 .
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_5 , прийшов до наступного.
Сторони у справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували з 18 жовтня 2008 року у зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області шлюбі, який розірвано на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року, що набрало законної сили 13.05.2014 року (а.с.7,8).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено із наданої суду копії свідоцтва про народження (а.с. 6). Дитина зареєстрована з 17.05.2019 року за адресою реєстрації батька ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 (а.с.11).
За довідкою, виданою виконавчим комітетом Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області підтверджено, що син ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав з червня 2015 року по серпень 2020 року на території даної сільської ради разом з матір'ю, без реєстрації місця проживання.
За характеристикою голови квартального комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області від 15.06.2021 року, ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі своєю матір'ю та малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за яким дуже піклується. ОСОБА_4 характеризується позитивно, скарг відносно нього не надходило (а.с.13).
В довідці-характеристиці виконавчого комітету Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 05.08.2021 року вказано, що за час проживання на території сільської ради скарг від населення та сусідів на ОСОБА_2 не надходило (а.с.29).
ОСОБА_8 за місцем роботи в ТОВ «Дніпрорембуд 2014» та Полторацька ( ОСОБА_2 ) за місцем роботи Укр.пошта с. Кислянка Синельниківського району Дніпропетровської області, мають позитивні характеристики, є сумлінними та відповідальними працівниками (а.с.27). Нарахований ОСОБА_2 заробіток в період з травня 2021 року до липня 2021 року склав 9140 грн. 14 коп. Нарахована заробітна плата ОСОБА_4 в період з грудня 2021 року до лютого 2022 року склала 1145 грн 45 коп.
Під час розгляду справи позивач за первісним позовом пояснив, що у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні змінилося робоче навантаження, тому фактично він не працює та не отримує заробітної плати, його дружина ОСОБА_9 є працевлаштованою у ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.КЕЙТЕРІНГ» на посаду буфетника, якій нараховано в період з червня 2021 року до вересня 2021 року заробітну плату у сумі 4583 грн. 98 коп.
Відповідно до актів обстеження умов проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, від 14.07.2021 року, від 30.06.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , для дитини ОСОБА_5 створено належні умови проживання, дитина забезпечена усім необхідним: окремою кімнатою, окремим спальним ліжком, одягом, шкільним приладдям, комп'ютером, телевізором. Крім того, за вказаною адресою також проживають четверо малолітніх дітей дружини ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.18).
З довідок та характеристик дошкільного навчального закладу та закладів освіти, які відвідував малолітній ОСОБА_5 , вбачається, що більшу увагу до навчання дитини виявляє батько ОСОБА_4 , ніж мати ОСОБА_3 (а.с.15, 16, 17, 28, 30).
В матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування Синельниківської міської ради Дніпропетровської області щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 .
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов'язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд встановив обставини, які характеризують як батька так і матір дитини, а також те, що відносини з батьком у ОСОБА_5 будуються на доброзичливій основі, дитина має спокійний емоційний стан, він забезпечений усім необхідним для розвитку та навчання. З матір'ю ОСОБА_3 дитина має напружені відносини, що має вираз у непорозумінні, образах. Малолітній ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснював суду, що не отримує від матері турботи та піклування на яку очікує. Виявляє стійку позицію щодо проживання з батьком ОСОБА_4 .
В контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із батьком відповідатиме її інтересам, врахувавши висновок органу опіки та піклування, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову в цій частині.
Розглядаючи позовну вимогу первісного позову ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів та зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.11.2019 року по серпень 2020 року (період, коли неповнолітній ОСОБА_5 проживав разом із матір'ю), з урахуванням розрахунку, наданого 07.07.2022 року адвокатом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.
30.06.2011 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист, на підставі рішення цього ж суду від 22.06.2011 року, що набрало законної сили 05.07.2011 року, у цивільній справі №2-1021/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову 16.05.2011 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).
Виконавче провадження відкрито 05.02.2020 року, згідно постанови державного виконавця Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі заяви стягувача ОСОБА_3 від 04.02.2020 року (а.с.9).
На вказаному виконавчому листі Синельниківським міськрайонним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області 29.10.2019 року на підставі ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» зроблено відмітку про те, що станом на 01.11.2019 року борг відсутній (а.с.10).
З наданих суду оригіналів виконавчого провадження №61168097, а саме розрахунку по аліментам щодо ОСОБА_4 встановлено наявність у боржника ОСОБА_4 станом на 01 червня 2022 року заборгованості у сумі 57819 грн. 83 коп.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм статті 549 ЦК України неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
За позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа№333/6020/16ц), остання вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Таким чином, розрахунок пені за невиконаним аліментним зобов'язанням ОСОБА_4 в період з 01 листопада 2019 року до 31 серпня 2020 року слід розрахувати наступним чином.
Датою першої невиплати аліментів за листопад 2019 року є 01.12.2019 року у сумі 1673 грн. 00 коп., яку слід помножити на кількість днів прострочення - 951 день (станом на дату ухвалення рішення у справі - 08.07.2022 року) та помножити на 1%, що дорівнює 15910 грн. 23 коп., але за ч. 1 ст. 196 СК, пеня не може перевищувати 100% заборгованості, тобто в даному випадку за грудень 2019 року сума пені становить 1673 грн. 00 коп.
Січень 2020 року: сума заборгованості 1447 грн. 67 коп. х 920 (кількість днів прострочення до дня ухвалення рішення у справі 08.07.2022 року) х 1% =13318 грн. 56 коп., але за ч. 1 ст. 196 СК, пеня не може перевищувати 100% заборгованості, тобто становить 1447 грн. 67 коп.
Лютий 2020 року: сума заборгованості 1447 грн. 67 коп. х 889 (кількість днів прострочення до дня ухвалення рішення у справі 08.07.2022 року) х 1% =12869 грн. 79 коп., але за ч. 1 ст. 196 СК, пеня не може перевищувати 100% заборгованості, тобто становить 1447 грн. 67 коп.
Березень 2020 року: сума заборгованості 1447 грн. 67 коп. х 860 (кількість днів прострочення до дня ухвалення рішення у справі 08.07.2022 року) х 1% =12449 грн. 96 коп., але за ч. 1 ст. 196 СК, пеня не може перевищувати 100% заборгованості, тобто становить 1447 грн. 67 коп.
Квітень 2020 року: сума заборгованості 1447 грн. 67 коп. х 829 (кількість днів прострочення до дня ухвалення рішення у справі 08.07.2022 року) х 1% =12001 грн. 18 коп., але за ч. 1 ст. 196 СК, пеня не може перевищувати 100% заборгованості, тобто становить 1447 грн. 67 коп.
Травень 2020 року: сума заборгованості 16 грн. 67 коп. (нарахована до сплати сума аліментів 1447 грн. 67 коп. - сплачена боржником сума аліментів 1431 грн. 00 коп.) х 799 (кількість днів прострочення до дня ухвалення рішення у справі 08.07.2022 року) х 1% =133 грн. 19 коп.
Червень 2020 року: сума заборгованості 1447 грн. 67 коп. х 768 (кількість днів прострочення до дня ухвалення рішення у справі 08.07.2022 року) х 1% =11118 грн. 11 коп., але за ч. 1 ст. 196 СК, пеня не може перевищувати 100% заборгованості, тобто становить 1447 грн. 67 коп.
Липень 2020 року: сума заборгованості 1434 грн. 33 коп. (нарахована до сплати сума аліментів 1534 грн. 33 коп. - сплачена боржником сума аліментів 100 грн. 00 коп.) х 738 (кількість днів прострочення до дня ухвалення рішення у справі 08.07.2022 року) х 1% =10585 грн. 36 коп., але за ч. 1 ст. 196 СК, пеня не може перевищувати 100% заборгованості, тобто становить 1434 грн. 33 коп.
Таким чином, загальна сума пені за заборгованістю по аліментам ОСОБА_4 в період з листопада 2019 року до 31 липня 2020 року становить 10478 грн. 87 коп., але з урахуванням частини другої статті 196 СК України, суд зважає на матеріальне становище боржника, який у зв'язку з воєнним станом позбавлений можливості у повній мірі реалізовувати професійні обов'язки, наявність на його повному утриманні з вересня 2020 року сина ОСОБА_4 , а також створення ОСОБА_4 нової родини, в якій проживають четверо дітей дружини від попереднього шлюбу, вказана сума пені підлягає зменшенню до 3000 грн. 00 коп. В свою чергу, стягнення аліментів з ОСОБА_4 має бути припиненим з 01 серпня 2020 року, тому, позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_4 в частині припинення стягнення аліментів слід задовольнити. Крім того, зустрічна позовна вимога позивача ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , підлягає частковому задоволенню, з мотивів, наведених судом вище.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню питання про розподіл судових витрат у справі.
На підставі викладеного та ст.ст. 141, 151, 161, 196 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Синельниківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів, задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити стягнення аліментів з 01 серпня 2020 року з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/6 частки заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року, що набрало законної сили 05 липня 2011 року, у цивільній справі №2-1021/11.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Синельниківської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Синельникове Дніпропетровської області, паспорт громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданий 23 січня 1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Полтава, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів станом на 08 липня 2022 року, на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 листопада 2019 року до 31 липня 2020 року, у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
В іншій частині зустрічного позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Синельникове Дніпропетровської області, паспорт громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданий 23 січня 1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь держави: отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код за ЄДРПОУ: 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106), судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. та 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Полтава, на користь ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Синельникове Дніпропетровської області, паспорт громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданий 23 січня 1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.
СуддяА. В. Твердохліб