Справа № 536/715/22
19 липня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчук обвинувальний акт від 23 червня 2022 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022170540000164 від 23.05.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Олександрівка Красногвардійського району АР Крим, українки, громадянки України, з середньою освітою, непрацюючої, зареєстрованої АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимої:
1) 23.04.2003 Апеляційним судом АР Крим за ч.4 ст. 186, ч. 2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі,
2) 13.10.2021 року Ленінським районним судом міста Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до 3 місяців арешту
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України
Обвинувальний акт від 23.06.2022 у кримінальному провадженні № 12022170540000164 надійшов до суду 27.06. 2022.
Ухвалою судді від 04 липня 2022 року призначено підготовче судове засідання.
Підстави для прийняття рішень, предебачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України відсутні.
Прокурор вважаєм можливим призначити судовий розгляд та заявив клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст. 357 КК України, один з яких, а саме за ч.4 ст. 185 КК України, є тяжким, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що вона перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків в цьому ж кримінальному провадженні, чинити відносно них психологічний тиск з метою зміни ними показань, вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки вона є особою раніше не одноразово судимою, не працює, а отже не має законних джерел для існування. Вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить її належну процесуальну поведінку.
Обвинувачена ОСОБА_4 не заперечувала щодо призначення справи до судового розгляду, просила обрати їй більш м'який запобіжний захід, пояснила, що вона визнає себе винною, розкаюється у вчиненому, через воєнні дії в м. Лозова Харківської області в неї згоріли всі документи та вона переїхала до Кременчука, де проживає в гуртожитку, та намагалася знайти роботу. Запевняє, що буде з'являтися до суду за першим викликом та не буде вчиняти інших злочинів.
Захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечувала щодо призначення справи до судового розгляду, просила відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, вважає, що ризики вказані прокурором не підтверджені, всі докази у кримінальному провадженні зібрані і впливу на потерпілого та свідків ОСОБА_4 не має, в розшуку не перебувала, вину визнає, щиро розкаюється, шкода нею відшкодована, вона мала постійне місце проживання у Харківській області, але з введенням воєнного стану на території України та активними бойовими діями у Харківській області переїхала до м. Кременчука, де мала постійне місце проживання в гуртожитку. Просила застосувати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою тимчасового перебування: АДРЕСА_2 , що дасть їй можливість відновити втрачені документи та знайти роботу.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового провадження, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого, наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст.178 КПК України).
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 23.05.2022 біля 06 години за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_7 , в АДРЕСА_3 , під час сумісного вживання алкогольних напоїв, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_7 заснув, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та мети, таємно, шляхом вільного доступу, скориставшись, що її дії ніхто не помічає, викрала грошові кошті в сумі 700 гривень, які знаходилися в портфелі та велосипед вартістю 3500 гривень, який знаходився у вказаному приміщенні, належні ОСОБА_7 , зникла з місця вчинення злочину та розпорядилась викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 4 200 гривень.
Крім цього, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 23.05.2022, біля 06 години, таємно з портфелю, який знаходився в рульовій частині велосипеду, викрала паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 серія НОМЕР_1 , виданий Кременчуцьким РВ УМВС України в Полтавській області 13.06.2006 року, і її дії кваліфіковані за ч.4 ст.185 та ч.3 ст. 357 КК України.
Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч.4 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що враховуючи тяжкість покарання може мотивувати обвинувачену до ухилення від виконання її процесуальних обов'язків та переховування від суду.
Крім цього, обвинувачена, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни ними показань, оскільки всі вони знайомі між собою, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки є особою раніше неодноразово судимою за тяжкі злочини та будучи працездатною, тривалий час офіційно не працює та не має постійного джерела доходу, не має сталих соціальних зв'язків в суспільстві і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких вона обвинувачується і щодо яких є обґрунтована підозра, а також її моральні якості та репутація, вік та стан здоров'я.
Таким чином, наразі існують всі підстави для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, інші більш м'які запобіжні заходи неможливо застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 , з таких причин:
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати, оскільки воно є найменш суворим запобіжним заходом і полягає лише у покладені певних обов'язків на обвинувачену, що у свою чергу не надає можливості в повній мірі здійснювати контроль за її поведінкою та не забезпечить запобіганню наявних ризиків, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вчинила тяжкий злочин, є особою раніше неодноразово судимою, а отже схильною до вчинення нових кримінальних правопорушень,
- особиста порука - на адресу прокурора або суду не надходили письмові звернення осіб, які б мали бажання поручитися за ОСОБА_4 ,
- застава - прокурору не надходили заяви або клопотання від обвинуваченої або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при зверненні прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу,
- домашній арешт - не можливо застосувати, оскільки даний запобіжний захід передбачає можливість перебування обвинуваченої на волі поза постійним візуальним спостереженням. Окрім того, обвинувачена не має постійного місця проживання.
З урахуванням вищевикладеного, на думку суду, у разі застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає їй можливість негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків, суд вважає необхідним зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року по справі «Гаркавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Отже, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність запобіжного заходу тримання під вартою особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про наявність зазначених вище ризиків та про те, який саме запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 суд згідно з вимогами ст. 178 КПК України враховує, що оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене, суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 314, 315, 316, 177, 369 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12022170540000164 від 23.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України на 09 серпня 2022 року на 14 год. 30 хв. у відритому судовому засіданні за участю прокурора, потерпілого, обвинуваченого.
Обрати ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою строком на шістдесят днів починаючи з 19.07.2022 до 16.09.2022 включно і утримувати її у Державній установі Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Ухвала підлягає негайному виконанню та на неї може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Кременчуцький районний суд Полтавської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції всіма учасниками судового провадження.
СуддяОСОБА_1