Справа № 622/105/20
Провадження № 1-в/529/57/22
20 липня 2022 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Богодухівського районного відділу №2 філії Державної установи “Центр пробації” в Харківській області про звільнення від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку засудженого ОСОБА_4 ,-
встановив:
Вироком Золочівського районного суду Харківської області від 10 червня 2020 ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
В обґрунтування цього клопотання зазначено, що ОСОБА_4 в період іспитового строку обов'язки покладені на нього судом вцілому виконував, до кримінальної відповідальності не притягувався, двічі притягувався до адміністративної відповідальності, на реєстрацію з'являвся вчасно. Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 15.10.2020 у задоволенні клопотання про скасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання було відмовлено. В подальшому, засуджений обов'язки покладені судом виконував належним чином, став на шлях виправлення.
Станом на 10.06.2022 іспитовий термін закінчився, тому районний сектор пробації звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду ОСОБА_6 від 14.03.2022, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ з Золочівського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області. У зв'язку з цим через систему “Електронний суд” 03.06.2022 до суду надійшло вказане клопотання.
12.06.2022 справу прийнято до провадження. Представник органу пробації та засуджений надали заяви про розгляд клопотання у їх відсутність, просили його задовольнити. Прокурор Богодухівської окружної прокуратури в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вказаного клопотання у зв'язку із тим, що засуджений не виконав в повному обсязі обов'язки, покладені на нього вироком суду.
Суд, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи, дійшов до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 засуджений вироком Золочівського районного суду Харківської області від 10.06.2020 за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_4 судом були покладені наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, а також додатково покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації та працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу). Згідно з ч.1 ст.78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання. Разом із тим, за приписами ч.2 ст.78 КК України, суд направляє засудженого для відбування призначеного вироком суду покарання, якщо він не виконує покладені на нього при звільненні від відбування покарання з випробуванням обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Відповідно до ст. 166 КВК України, роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24 жовтня 2003 року та ч. 2 ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_4 за період іспитового строку зарекомендував себе посередньо, до кримінальної відповідальності не притягувався, але двічі притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 та ч.1 ст. 178 КУпАП. Крім цього, ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 15.10.2020 у задоволенні подання про скасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання було відмовлено. Але, крім цього засуджений також офіційно не працевлаштувався та не став на облік у відповідний орган центру зайнятості як безробітній.
Згідно зі ст. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість звільнення від покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_4 дійсно останній з перших днів, коли йому було роз'яснено покладені на нього судом обов'язки, а саме з 07.07.2020 року і по день, коли в нього закінчився іспитовий строк - 10.06.2022 року офіційно не працевлаштувався та не став на облік у центр зайнятості як безробітній. Але, під час ретельного дослідження письмових пояснень засудженого, які останній неодноразово надавав інспектору в них була висвітлена засудженим проблема у відсутності паспорту та свідоцтва про народження. Та при цьому, він вказував, що працює не офіційно і має нестабільний заробіток.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що станом на 10.06.2022 призначений вироком суду іспитовий термін закінчився, суд вважає за можливе звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 75, ст. 78 КК України, ст. 371, 372, 532, 537-539 КПК України, суд -
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання, призначеного вироком Золочівського районного суду Харківської області від 10 червня 2020 року у виді позбавлення волі на строк 2 роки, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.
Головуючий: ОСОБА_1